вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2021 р. Справа№ 910/17168/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Попікової О.В.
Корсака В.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 (повний текст складений 24.02.2021)
у справі № 910/17168/20 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)
до Фізичної особи-підприємця " Бобунов Геннадій Іванович "
про стягнення 51.257,90 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 відмовлено в задоволенні позову про стягнення з відповідача орендної плати за договором від 01.12.2014 № б/н у розмірі 51.257,90 грн за період з квітня 2020 року по листопад 2020 року.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що об'єкт оренди станом на 26.04.2019 знищений, а тому підстави для стягнення з відповідача орендної плати за період з квітня 2020 року по листопад 2020 року відсутні відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України та підпункту 8.3.2 пункту 8.3 договору від 01.12.2014 №б/н у зв'язку з його припиненням.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Укрсоюзсервіс звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.В., судді Корсак В.А., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2021 апеляційну скаргу Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/17168/20 залишено без руху; роз'яснено Українському союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) право подати заяву для поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав поновлення та доказів на їх підтвердження протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Від Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження з доданими до неї доказами отримання копії оскаржуваного рішення 09.03.2021 (роздруківка трекінгу АТ "Укрпошта" 0105477347009).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 поновлено Українському союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/17168/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд дійшов хибного висновку про те, що об'єкт оренди був знищений.
Як стверджує апелянт, місцевий суд помилково послався на те, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №165161434 від 26.04.2019 об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1525335180000), який був в оренді відповідача - фізичної особи - підприємця Бобунова Геннадія Івановича, станом на 26.04.2019 був знищений.
Апелянт зазначає, що рішення державного реєстратора від 26.04.2019 №4662390, на підставі якого до реєстру внесено запис про знищення майна (погашення права власності позивача на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, частина якої є предметом оренди), визнано наказом Міністерства юстиції України від 03.09.2020 незаконним.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2014 між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір оренди відособленої частини приміщення цегляно-металевого навісу №б/н.
Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався передати відповідачу у тимчасове платне користування в належному технічному стані відособлену частину приміщення цегляно-металевого навісу загальною площею 35 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А.
Об'єкт надається для організації виставки ритуальних виробів (зразки пам'ятників, могильних плит, аксесуарів тощо) та прийому замовлень на їх виготовлення.
Передача об'єкта в оренду здійснюється за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 договору).
01.12.2014 на підставі вказаного договору відповідачу було передане в оренду вказане приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі майна.
29.12.2017 додатковою угодою до договору № б/н від 01.12.2014 сторони продовжили його дію до 31.12.2018.
Згідно з п. 5.1 договору від 01.12.2014 № б/н за користування об'єктом оренди орендар сплачує не пізніше 25 числа попереднього місяця за наступний місяць орендну плату в розмірі 2.000,00 грн на місяць, в т.ч. ПДВ 333,33 грн.
Відповідно до п. 5.2 вказаного договору в разі якщо індекс інфляції за поточний місяць більше одиниці, розмір орендної плати за наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати на цей індекс інфляції.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач починаючи з квітня 2020 року не здійснював оплату за користування об'єктом оренди.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивач нарахував пеню в розмірі 2.314,02 грн на підставі п. 5.8 договору та 3% річних в розмірі 473,17 грн на підставі ст. 625 ЦК України (з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог).
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Частиною 1 ст. 291 Господарського кодексу України, а також підпунктом 8.3.2 пункту 8.3 договору від 01.12.2014 № б/н передбачено, що договір оренди припиняється у разі загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за договором від 01.12.2014 № б/н за період з квітня 2020 по листопад 2020 року.
Як зазначив місцевий суд, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 165161434 від 26.04.2019 об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1525335180000), який був в оренді відповідача - фізичної особи - підприємця Бобунова Геннадія Івановича, станом на 26.04.2019 був знищений.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Оскільки об'єкт оренди станом на 26.04.2019 був знищений, місцевий суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача орендної плати за період з квітня 2020 року по листопад 2020 року відсутні відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України та підпункту 8.3.2 пункту 8.3 договору від 01.12.2014 № б/н у зв'язку з його припиненням.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог місцевий суд відмовив.
Апелянт стверджує, що місцевий суд дійшов хибного висновку про те, що об'єкт оренди був знищений.
На думку апелянта, місцевий суд помилково послався на те, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №165161434 від 26.04.2019 об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1525335180000), який був в оренді відповідача - фізичної особи - підприємця Бобунова Геннадія Івановича, станом на 26.04.2019 був знищений.
Апелянт зазначає, що рішення державного реєстратора від 26.04.2019 №4662390, на підставі якого до реєстру внесено запис про знищення майна (погашення права власності позивача на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, частина якої є предметом оренди), визнано наказом Міністерства юстиції України від 03.09.2020 незаконним.
Колегія суддів враховує наведені доводи апелянта та водночас вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.
Як встановлено апеляційним судом, Український союз об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Бобунова Геннадія Івановича про стягнення 74.728,44 грн, з яких 63.912,05 грн боргу, 9.469,24 грн пені та 865,43 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди відособленої частини приміщення цегляно-металевого навісу від 01.12.2014, несплатою орендної плати за період з травня 2019 року по березень 2020 року, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення суму основного боргу та нарахував пеню, 3 % річних за період прострочення виконання зобов'язання з оплати з 25.04.2019 по 13.03.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 у справі №910/3945/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Предметом спору у справі №910/3945/20 було стягнення заборгованості за тим же договором та, відповідно, об'єктом оренди, що і у даній справі, однак за інший період - з травня 2019 року по березень 2020 року, що передує періоду, який досліджується в даній справі - з квітня по листопад 2020 року.
При цьому постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 встановлено таке:
«Листом № 26/11 від 26.11.2018 орендар повідомив орендодавця, що 17.11.2018 невідомими особами фактично знищено об'єкт оренди - поламані та знищені стіни, ворота, розібраний металевий навіс, тож об'єкт оренди фізично припинив своє існування. При цьому, вказував орендар, знищено не тільки частину приміщення, яка була в оренді, а і майже всю нерухомість за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, тому починаючи з 17.11.2018 орендар не має можливості користуватися орендованим приміщенням та, відповідно, не має можливості скласти акт повернення майна орендодавцю, тож договір вважається припиненим з 17.11.2018.
За фактом знищення майна Голосіївським управлінням поліції Головного Управління національної поліції України порушено кримінальні провадження №№ 12019100010002027, 12018100010010423 від 14.11.2018.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 165161434 від 26.04.2019 об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1525335180000) загальною площею 165,4 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Ямська, буд. 72-А знищений (підстава: звіт, серія та номер № 19-2019, виданий 19.04.2019 ФОП Каменських С.Л.).
Зі змісту інформаційних довідок №№ 206721205, 206718163 від 13.04.2020 за реєстраційним номером № 1525335180000 та за адресою: м. Київ, вул. Ямська, буд. 72-А об'єкти нерухомого майна відсутні.
Доводи апелянта про те, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки запис про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об'єкту нерухомого майна, реєстраційний номер № 1525335180000, загальною площею 165,4 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Ямська, буд. 72-А, був відновлений згідно з наказом Міністерства юстиції України № 3013/5 від 03.09.2020, тобто після ухвалення судом першої інстанції за результатами розгляду спору рішення і матеріали справи не містять доказів знищення об'єкту оренди, підлягають відхиленню судовою колегією за неспроможністю, з огляду на те, що за фактом знищення нерухомого майна Голосіївським управлінням поліції Головного Управління національної поліції України порушено кримінальні провадження №№ 12019100010002027, 12018100010010423 від 14.11.2018.
Господарський суд першої інстанції, дослідивши обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, установив, що об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1525335180000), який перебував в оренді відповідача, станом на 26.04.2019 знищено, що зумовлює відсутність правових підстави для стягнення з відповідача орендної плати за період з травня 2019 року по березень 2020 року, так і для притягнення наймача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати.
Такі висновки суду першої інстанції є вірними, адже відповідають обставинам і наявним у справі доказам, що їх підтверджують».
Таким чином судовими рішеннями у справі №910/3945/20, які набрали законної сили та є чинними на час розгляду даної справи, встановлено, що об'єкт, який є предметом оренди у справі №910/17168/20, станом на 26.04.2019 знищений.
Відтак вказана обставина є встановленою та не підлягає доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно з до якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Належних і допустимих доказів відновлення знищеного об'єкта та продовження користуванням ним відповідачем позивач суду не надав. Також апеляційний суд бере до уваги і те, що згадані вище кримінальні провадження щодо знищення майна відкриті за заявами керівника позивача.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/17168/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/17168/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17168/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених п.2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді О.В. Попікова
В.А. Корсак