вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" червня 2021 р. Справа№ 910/8018/20(910/3093/20)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.
у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання
від 16.06.2021 року
розглянувши матеріали за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник»
на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року
(повний текст складено (04.03.2021 року)
у справі №910/8018/20(910/3093/20) (суддя Мандичев Д.В.)
за позовом арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Парттрейнд»
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник»
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні товариства з обмеженою відповідальністю «Парттрейнд» - товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс»
про визнання недійсним правочину
в межах справи №910/3093/20
за заявою фізичної особи-підприємця Блюменфельда Максима Юрійовича
до товариства з обмеженою відповідальністю «Парттрейнд»
про банкрутство,
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року по справі №910/8018/20(910/3093/20) позовні вимоги арбітражного керуючого Ткачука О.В. задоволено повністю. Визнано недійсним Договір №20 від 09 січня 2020 року про відступлення права вимоги, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерпідшипник» (товариство з обмеженою відповідальністю «Парттрейд», надалі по тексту - ТОВ «Парттрейд») та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник» (надалі по тексту - ТОВ «Інтерпідшипник», скаржник). Зобов'язано ТОВ «Інтерпідшипник» повернути ТОВ «Парттрейд» все отримане за Договором №20 від 09 січня 2020 року про відступлення прав вимоги, а також документи, що підтверджують права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» (надалі по тексту - ТОВ «Корум Сорс» ) на підставі Договору №КС/100-18 від 01.01.2018 року. Стягнуто з ТОВ "Інтерпідшипник" на користь ТОВ «Парттрейд» судовий збір у розмірі 4204 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд дійшов висновку, про те, що зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, та фактично направлений на безоплатне відчуження права вимоги боргу заінтересованій особі, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання його недійсним у відповідності до ч. 1 ст. 215, 234 Цивільного кодексу України та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Інтерпідшипник» подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року по справі №910/8018/20(910/3093/20), в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Ткачука О.В. до ТОВ «Інтерпідшипник», ТОВ «Парттрейнд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Корум Сорс», про визнання недійсним правочину.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що станом на 09.01.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Інтерпідшипник» (надалі по тексту - ТОВ «ТБ «Інтерпідшипник») мало заборгованість перед ТОВ "Інтерпідшипник" по оплаті поставленого товару за Договором поставки №15/05-2015 від 15.05.2015 року у розмірі 1 547 929,27 грн.
09.01.2020 року скаржником, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України подано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме, про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 70 000 грн.
В поданій заяві представником було зазначено, що зобов'язання зі сплати грошових коштів за Договором №20 про відступлення права вимоги від 09.01.2020 року та Додаткової угоди від 09.01.2020 року до Договору №20 у сумі 70 000 грн. підлягають припиненню зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Договором поставки №15/05-2015 від 15.05.2015 року.
Отже, скаржник вважає, що дана обставина підтверджує той факт, що відступлення права вимоги відповідно до Договору №20 від 09.01.2020 року відбувалось на платній основі.
Також скаржник не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 року у справі №910/13460/19 при заміні позивача ТОВ «ТБ «Інтерпідшипник» на його правонаступника ТОВ «Інтерпідшипник» жодна додаткова угода до вказаного договору до суду не пред'являлася, а також з твердженням про те, що додаткова угода, на яку посилається ТОВ «Інтерпідшипник», датована 09.01.2020 року, тобто як і оспорюваний договір від 09.01.2020 року №20, у зв'язку з чим мала бути пред'явлена до суду при поданні заяви про заміну правонаступником разом із договором від 09.01.2020 року №20.
Скаржник зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутні матеріали справи №910/13460/19 та ухвала Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 року у справі №910/13460/20, таким чином на його думку вищезазначені твердження місцевого суду є припущенням.
Крім того, скаржник вважає, що при поданні заяви про заміну сторони її правонаступником закон не містить виключного переліку документів, які мають подаватись разом з заявою, тому твердження місцевого суду про обов'язковість подання разом з Договором №20 від 09.01.2020 року додаткової угоди, на його думку, є безпідставним.
Також скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що висновки місцевого суду в оскаржуваній ухвалі щодо повернення останнім ТОВ «Парттрейд» всього отриманого за Договором №20 від 09.01.2020 року про відступлення права вимоги є неможливим, тому що виконавець під час виконавчого провадження не має можливості встановити, що ТОВ «Інтерпідшипник» отримало за Договором №20 від 09.01.2020 року про відступлення права вимоги, а в ухвалі суду такі відомості відсутні. Крім того, арбітражний керуючий не заявляв вимогу про застосування наслідків недійсності правочину та не просив суд застосувати наслідки недійсності правочину.
Скаржником також зазначено, що визнання недійсним Договору №20 від 09.01.2020 року про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "ТБ «Інтерпідшипник» (ТОВ «Парттрейд») та ТОВ «Інтерпідшипник» не призведе до поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів ТОВ «Парттрейд».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Інтерпідшипник» у справі №910/8018/20(910/3093/20) передано колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 року (після виходу головуючого судді Копитової О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Інтерпідшипник» на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року по справі №910/8018/20(910/3093/20) та призначено справу до розгляду на 19.05.2021 року.
12.05.2021 року через відділ документообігу суду від представника ТОВ «Корум Сорс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що на виконання наказу від 04.08.2020 року у справі №910/13460/19, виданого господарським судом міста Києва, ТОВ «Корум Сорс» перерахувало 1 064 775,15 грн. на користь ТОВ «Інтерпідшипник». Таким чином, станом на 06.10.2020 року заборгованість за договором №КС/100-18 від 01.01.2018 року, право вимоги якої відступлене новому кредитору - ТОВ «Інтерпідшипник» за Договором №20 від 09.01.2020 року, що підлягала стягненню за рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі №910/13460/19 було погашено ТОВ «Корум Сорс» в повній сумі 1 064 775,15 грн.
14.05.2021 року через відділ документообігу суду від представника кредитора ФОП Блюменфельда М.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд апеляційну скаргу ТОВ «Інтерпідшипник» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
В поданому відзив представник зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою , ухваленою з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, оскільки Договір №20 про відступлення права вимоги укладеного 09.01.2020 року відповідає критеріям недійсності, передбаченими ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Представник кредитора зазначає, що договір №20 про відступлення права вимоги укладений 09.01.2020 року є предметом оскарження в межах справи №910/8018/20(910/3093/20) та був визнаний недійсним відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року. Вимоги ТОВ «Інтерпідшипник» до ТОВ «Парттрейд» не є беззаперечними, не визнавались у судовому порядку, не заявлялись ТОВ «Інтерпідшипник» в межах справи №910/3093/20 про банкрутство ТОВ «Парттрейд» в установлений законодавством строк. Розрахунки за Договір №20 про відступлення права вимоги від 09.01.2020 року не відбулись, тобто, боржник здійснив відчуження майнових прав безоплатно.
Також представник у своєму відзиві зазначає, що учасниками ТОВ «Інтерпідшипник» та ТОВ «ТБ «Інтерпідшипник» на момент укладення Договору №20 про відступлення права вимоги від 09.01.2020 року були одні і ті самі особи, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також директором ТОВ "Інтерпідшипник" та ТОВ "ТБ "Інтерпідшипник" був ОСОБА_1 .
Тобто, ТОВ «Інтерпідшипник» є заінтересованою особою стосовно боржника, так як ТОВ «Інтерпідшипник» є юридичною особою, з якою боржник знаходився під контролем одних і тих самих третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Таким чином, Договір №20 про відступлення права вимоги від 09.01.2020 року укладений із заінтересованою особою.
17.05.2021 року через відділ документального забезпечення суду від ТОВ «Інтерпідшипник» надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 року задоволено клопотання ТОВ «Інтерпідшипник» про відкладення розгляду справи №910/8018/20(910/3093/20). Розгляд справи №910/8018/20(910/3093/20) відкладено на 02.06.2021 року.
02.06.2021 року до початку судового засідання від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 року задоволено клопотання ТОВ «Інтерпідшипник» про відкладення розгляду справи №910/8018/20(910/3093/20). Розгляд справи №910/8018/20(910/3093/20) відкладено на 16.06.2021 року.
14.06.2021 року через відділ документообігу суду від скаржника надійшло клопотання про залучення доказів, що не були подані до суду першої інстанції, до матеріалів справи, а саме, скаржник просить суд залучити копію заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.01.2020 року.
Обґрунтовуючи неподання вказаних документів до суду першої інстанції , скаржник посилається на карантинні обмеження, що тривають на території України.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У такому випадку, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог ст.ст. 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів відмовила в задоволенні вказаного клопотання під час апеляційного розгляду, оскільки ТОВ «Інтерпідшипник» не надано належних обґрунтувань та доказів неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції. Також судом враховано, що вказані докази не були подані разом з апеляційною скаргою, а подані апелянтом лише перед третім судовим засіданням.
16.06.2021 року представники сторін, які з'явились надали усні пояснення по справі.
16.06.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Інтерпідшипник» слід відмовити, а на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року у справі №910/8018/20(910/3093/20)- залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Як вбачається з матеріалах справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3093/20 за заявою фізичної особи-підприємця Блюменфельда М.Ю. до ТОВ «Парттрейнд» про банкрутство на стадії процедури розпорядження майном.
В рамках порушеної справи про банкрутство, 09.06.2020 року до господарського суду міста Києва звернувся розпорядник майна ТОВ «Парттрейнд» арбітражний керуючий Ткачук О.В. з заявою до ТОВ «Парттрейнд», ТОВ «Інтерпідшипник» про визнання недійсним Договору №20 від 09.01.2020 року про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «ТБ «Інтерпідшипник» (ТОВ «Парттрейд») та ТОВ «Інтерпідшипник».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву розпорядника майна ТОВ «Парттрейнд» арбітражного керуючого Ткачука О.В., відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання суду та вирішено інші процедурні питання.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2020 року між ТОВ «ТБ «Інтерпідшипник» (первісний кредитор) та ТОВ «Інтерпідшипник» новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги № 20.
Відповідно до п. 1.1., 1.2. даного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору № КС/100-18 від 01.01.2018 року (далі - основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Корум Сорс» (надалі - боржник) та всіх похідних від неї вимог. За цим Договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього Договору.
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що право вимоги до боржника у нового кредитора виникає з дати підписання даного договору.
Згідно з п. 2.1. договору відступлення право вимоги, що відступається за цим договором, становить 1 158 908,45 грн.
Умовами пункту 3.2 договору відступлення передбачено, що новий кредитор зобов'язаний протягом 14 днів із дати виконання на його користь обов'язків боржником письмово повідомити первісного кредитора про це із зазначенням дати і суми виконання із додаванням завірених новим кредитором копій документів, що підтверджують таке виконання.
Пунктом 4.1 договору відступлення передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цим договором.
За умовою пункту 4.2 договору відступлення первісний кредитор не пізніше 14 робочих днів зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором новому кредитору.
Відповідно до пункту 6.5 договору відступлення додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (у разі наявності).
Вищезазначений договір підписаний зі сторони первісного кредитора ТОВ «ТД «Інтерпідшипник» керівником ОСОБА_1 та зі сторони нового кредитора ТОВ «Інтерпідшипник» також керівником ОСОБА_1, тобто однією і тією ж самою особою.
Місцевим судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі № 910/13460/19 позовні вимоги ТОВ "ТБ «Інтерпідшипник» задоволено повністю: стягнуто з ТОВ «Корум Сорс» на користь ТОВ «ТБ «Інтерпідшипник» борг за договором № КС/100-18 від 01.01.2018 року у розмірі 1 158 908,45 грн. та судовий збір у розмірі 17 383, 63 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 року у справі № 910/13460/19 замінено позивача ТОВ «ТБ «Інтерпідшипник» на його правонаступника ТОВ «Інтерпідшипник».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 року у справі № 910/13460/19 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 року) рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі № 910/13460/19 частково скасовано та викладено резолютивну частину рішення в редакції, за якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Корум Сорс» на користь ТОВ «ТБ «Інтерпідшипник» борг у розмірі 1 049 039,56 грн. та судовий збір у розмірі 15 735,59 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з поданої до місцевого суду арбітражним керуючим заяви про визнання правочину недійсним, останньому стало відомо про укладення між ТОВ «ТБ «Інтерпідшипник» та ТОВ «Інтерпідшипник» договору про відступлення права вимоги від 09.01.2020 року № 20, який підпадає під ознаки недійсності правочину, оскільки зазначений договір укладений протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ «Парттрейд» (ТОВ «Торговий дім «Інтерпідшипник»). Крім того, арбітражним керуючим зазначено, що договір має безоплатний характер та укладений із заінтересованою особою - керівником ОСОБА_1 від обох сторін договору.
Господарським судом міста Києва позовні вимоги арбітражного керуючого Ткачука О.В. задоволено повністю.
Розглядаючи спір по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частини 1 та 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Таким чином, положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.
Недійсність договору, як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Апеляційний суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи оскаржуваний договір укладено ТОВ «Парттрейд» (ТОВ «Торговий дім «Інтерпідшипник») за 3 місяця до відкриття провадження у справі № 910/3093/20 про банкрутство ТОВ «Парттрейнд», у зв'язку з чим такий правочин є сумнівним.
Період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зазначає, що правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного договору, останній направлений на відчуження належного ТОВ «ТД «Інтерпідшипник» (ТОВ «Парттрейд») права вимоги до ТОВ «Корум Сорс» щодо стягнення заборгованості в сумі 1 158 908,45 грн. за договором № КС/100-18 від 01.01.2018 року.
Визначені сторонами спірного правочину умови не містять положень щодо домовленості сторін про таку істотну умову, як ціна відступлення, що підлягає сплаті ТОВ «ТД «Інтерпідшипник» (ТОВ «Парттрейд») за відчуження ним права вимоги.
Тобто, відчуження прав вимоги здійснено ТОВ «ТД «Інтерпідшипник» (ТОВ «Парттрейд») безоплатно, внаслідок чого останній фактично відмовився від власних майнових вимог на суму 1 158 908,45 грн.
Щодо тверджень скаржника стосовно додаткової угоди від 09.01.2020 року до Договору про відступлення права вимоги від 09.01.2020 року апеляційний суд зазначає, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору в цілому, оскільки доповнює чи змінює відповідні умови договору, у зв'язку з чим невід'ємність додаткової угоди забезпечує повне викладення змісту правочину.
Водночас, як вірно встановлено місцевим судом, відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 року у справі № 910/13460/19 при заміні позивача ТОВ «ТД «Інтерпідшипник» на його правонаступника ТОВ «Інтерпідшипник» на підставі договору про відступлення права вимоги від 09.01.2020 року № 20, жодна додаткова угода до вказаного договору до суду не пред'являлася. Також місцевим судом встановлено, що додаткова угода, на яку посилається ТОВ «Інтерпідшипник», датована 09.01.2020 року, тобто як і оспорюваний договір від 09.01.2020 року № 20, у зв'язку з чим мала бути пред'явлена до суду при поданні заяви про заміну правонаступником разом із договором від 09.01.2020 року № 20.
Апеляційним суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що твердження ТОВ «Інтерпідшипник» про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ТОВ «Інтерпідшипник» від 09.01.2020 року у рахунок сплати ціни відступлення за додатковою угодою від 09.01.2020 року до договору про відступлення права вимоги від 09.01.2020 року № 20 за рахунок боргу ТОВ «ТД «Інтерпідшипник» перед ТОВ «Інтерпідшипник» за договором поставки від 15.05.2015 року № 15/05-2015 є недоведені.
При цьому, апеляційний суд враховує, що і відповідну додаткову угоду і докази її отримання апелянтом подано лише в третьому засіданні апеляційного суду.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків за ним, а спрямований на зменшення активів ТОВ «ТД «Інтерпідшипник» (ТОВ «Парттрейд») у зв'язку з безоплатною передачею належного йому права вимоги на суму 1 158 908,45 грн. Наведене дає підстави для висновку про те, що дії сторін правочину свідчать про недобросовісну поведінку при його укладенні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність між сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог не спростовує зазначених обставин.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на дату укладення оспорюваного правочину 09.01.2020 року керівником ТОВ «ТД «Інтерпідшипник» (ТОВ «Парттрейд») та одним із його засновників (учасників) був ОСОБА_1 .
Одночасно, керівником та одним із засновників (учасників) іншої сторони правочину - ТОВ «Інтерпідшипник», станом на 09.01.2020 року також значиться ОСОБА_1 .
Таким чином, оспорюваний арбітражним керуючим правочин укладений між заінтересованими особами, керівником та засновником (учасником) яких виступає одна й та сама особа - ОСОБА_1 .
Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що безоплатне відчуження права вимоги за спірним правочином здійснено із заінтересованою особою незадовго до входження ТОВ «Парттрейнд» у процедуру банкрутства, що зменшило його активи в порушення приписів ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, та фактично направлений на безоплатне відчуження права вимоги боргу заінтересованій особі, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання його недійсними у відповідності до ч. 1 ст. 215, 234 Цивільного кодексу України та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
В зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на ТОВ «Інтерпідшипник».
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпідшипник» на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року у справі №910/8018/20(910/3093/20) залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.02.2021 року у справі №910/8018/20(910/3093/20) залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Матеріали справи №910/8018/20(910/3093/20) повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2021 року.
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко