вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про повернення апеляційної скарги
"16" червня 2021 р. Справа№ 910/2354/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2021
у справі№910/2354/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
До Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі № 910/2354/21, в якій він просить скасувати вказану ухвалу та передати справу до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду. Також в матеріалах апеляційної скарги міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2021, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Отрюх Б.В., Остапенко О.М.
З урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, то суд був позбавлений можливості перевірити апеляційну скаргу і вирішити питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху та перевірити доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 витребувано матеріали справи № 910/2354/21 Господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_1 про неплатоспроможність. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху, задоволення клопотання або відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у справі № 910/2354/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2021, до надходження матеріалів справи №910/2354/21.
05.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2354/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 відхилено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у справі №910/2354/21 залишено без руху. Надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, а саме подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 була отримана апелянтом 04.06.2021, натомість у встановлений законом строк апелянт недоліків апеляційної скарги не усунув, а саме - не надав Північному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
15.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, в якій апелянт, посилаючись на скрутне фінансове становище та судову практику ЄСПЛ, зазначив про неможливість сплати судового збору, та дійшов висновків про те, що ним здійснено виправлення недоліків, про що було зазначено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021.
Втім, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, та тим, що подана заява за своїм змістом є заявою про усунення недоліків, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Разом з тим, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. (така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі №911/1106/16 від 31.05.2017, Постанові Верховного Суду у справі №6/6 від 27.02.2018).
Таким чином, ураховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір» і не може вважатися обмеженням доступу до суду, що узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (правова позиція Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 13.05.2020 по справі №904/2104/19).
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на судові рішення.
Розміри ставок судового збору встановлено статтею 4 Закону України "Про судовий збір".
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 цієї статті).
Так, за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 цієї статті).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється в розмірі 2 270 грн. з 01.01.2021.
Скаржник не є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами статті 258 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Системний аналіз норм Закону України «Про судовий збір» дає можливість зробити висновок, що законом чітко встановлені випадки, коли заявник звільняється від сплати судового збору або судовий збір не справляється за подання саме апеляційної і касаційної скарг, і вільне трактування Закону щодо несправляння судового збору є помилковим.
Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Водночас колегія суддів зауважує заявникові на тому, що відповідно до приписів частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 справі №910/2354/21 підлягає поверненню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 справі №910/2354/21 з доданими до неї документами повернути скаржнику.
2. Матеріали справи № 910/2354/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, встановленому ГПК України.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко