вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2021 р. Справа№ 910/2799/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засіданні від 03.06.2021
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сук Сергія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021
винесену за результатом розгляду позовної заяви Фізичної особи-підприємця Сук Сергія Володимировича у справі № 910/2799/21 (суддя Картавцева Ю.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Сук Сергія Володимировича
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення в частині
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/2799/21 відмовлено у відкритті провадження у справі №910/2799/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Сук Сергія Володимировича до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, на підставі ст. 175 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, адвокат Фізичної особи-підприємця Сук Сергія Володимировича звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 скасувати, відкрити провадження за позовною заявою ФОП Сук Сергія Володимировича до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 98-р/тк від 26.12.2019 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Також скаржник вказує на те, що ФОП Сук С.В. звертаючись із позовом до Антимонопольного комітету України, просив визнати протиправним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України в частині накладення штрафу відносно нього як підприємця, як таке, що виникло внаслідок здійснення його господарської діяльності.
Скаржник звертає увагу на те, що фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15.12.2017 - тобто до моменту прийняття нової редакції ГПК України - не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав, а з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції, спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин, зобов'язання за якими у позивача із втратою його статусу, як ФОП, не припинились, таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України не відповідають наведеним вище нормам матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 справу № 910/2799/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1218/21 від 29.03.2021, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2799/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 поновлено Фізичній особі - підприємця Сук Сергію Володимировичу пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Сук Сергія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/2799/21. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 29.04.2021.
Судове засідання 29.04.2021 не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 15.04.2021 на лікарняному.
30.04.2021, після виходу головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 910/2799/21 до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Сук Сергія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/2799/21. Призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Сук Сергія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/2799/21 у судовому засіданні 03.06.2021.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, перебування головуючого судді Гаврилюка О.М. на лікарняному з 15.04.2021 по 29.04.2021, включно, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/2799/21 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників у судове засідання
Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 03.06.2021, не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Фізична особа-підприємець Сук Сергій Володимирович звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення в частині.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 18.09.2020 до реєстру внесено запис № 2000260060004028409 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Сук Сергія Володимировича (Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) підстава: власне рішення
Дослідивши матеріали позовної заяви, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Згідно із ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Тобто, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності (пункт 7 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої та другої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Таким чином, наведені норми передбачають вирішення спору щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його органів господарськими судами, проте лише у разі, якщо такий спір виникає із правовідносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності та захистом від недобросовісної конкуренції.
Так, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Однак, як вбачається з матеріалів справи № 910/2799/21, позивачем у даній справі виступає Сук Сергій Володимирович , саме як фізична особа - підприємець, в інтересах якого діє адвокат Кучер Ю.В. на підставі ордеру ЧК № 165316 від 22.02.2021 (особа, якій надається правова допомога: ФОП Сук Сергій Володимирович).
Тобто, позовну заяву безпідставно подано Фізичною особою - підприємцем Сук Сергієм Володимировичем, після припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, а не фізичною особою Сук Сергієм Володимировичем.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі № 910/2799/21 за позовом Фізичної особи - підприємця Сук Сергія Володимировича на підставі п. 6 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржена ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Сук Сергія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/2799/21 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/2799/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись .ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 173, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 280-282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сук Сергія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 винесену за результатом розгляду позовної заяви Фізичної особи-підприємця Сук Сергія Володимировича у справі № 910/2799/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/2799/21 залишити без змін
3. Матеріали справи № 910/2799/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 15.06.2021.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич