ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3293/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2021, прийняте суддею Петренко Н.Д., м. Одеса, повний текст складено 26.04.2021,
у справі №916/3293/20
за позовом: Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Антоненко Наталії Борисівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Південного офісу Держаудитслужби
про стягнення 39 495,68 грн
У листопаді 2020 р. Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця Антоненко Наталії Борисівни, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 39495,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової, будучи балансоутримувачем будівлі, частину якої орендує відповідач, понесла збитки у сумі 39495,68 грн у зв'язку з безпідставним ухиленням Фізичної особи-підприємця Антоненко Наталії Борисівни від свого обов'язку з відшкодування позивачу витрат на утримання об'єкта оренди.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.12.2020 відкрито провадження у справі №916/3293/20 та в подальшому ухвалою суду від 10.02.2021 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Південний офіс Держаудитслужби.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.2021 у справі №916/3293/20 (суддя Петренко Н.Д.) у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем за допомогою належних доказів реальності понесення ним збитків у заявленій до стягнення сумі, оскільки сам по собі акт №04-11/19 від 26.06.2020 ревізії фінансово-господарської діяльності Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової за період з 01.01.2017 по 30.04.2020, складений Південним офісом Держаудитслужби, лише фіксує факт порушення позивачем фінансової дисципліни, а укладені останнім з низкою суб'єктів господарювання договори щодо утримання та обслуговування будівлі учбового корпусу за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 63 за відсутності складеної на їх виконання первинної документації свідчать виключно про намір виконання передбачених цими правочинами дій (операцій) в майбутньому, у зв'язку з чим вищенаведені документи жодним чином не підтверджують обґрунтованість позовних вимог у даній справі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2021 у справі №916/3293/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Антоненко Наталії Борисівни на користь Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової збитки у розмірі 39495,68 грн, судовий збір та інші судові витрати у розмірі 750 грн.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що на підставі укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 06.12.2016 відповідач зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого ним майна, та оплачувати вартість наданих балансоутримувачем протипожежних послуг, між тим всупереч умовам зазначеного договору Фізична особа-підприємець Антоненко Наталія Борисівна безпідставно не відшкодувала Одеській національній музичній академії імені А.В. Нежданової витрати на утримання об'єкта оренди, не зважаючи на те, що у судовому засіданні, проведеному під час розгляду даної справи місцевим господарським судом, відповідач визнав неможливість використання орендованого ним приміщення без встановлення та функціонування засобів пожежного захисту, а також без його дезінфекції та охорони. Крім того, за твердженням апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано винну поведінку відповідача і те, що укладені позивачем з низкою суб'єктів господарювання договори щодо утримання та обслуговування будівлі учбового корпусу за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 63 є реальними та були у повному обсязі фінансово виконані їх сторонами, що підтверджується актом №04-11/19 від 26.06.2020 ревізії фінансово-господарської діяльності Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової за період з 01.01.2017 по 30.04.2020, складеним Південним офісом Держаудитслужби за результатами проведення фінансового контролю.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 07.06.2021 (вх.№1918/21/Д1 від 08.06.2021) Фізична особа-підприємець Антоненко Наталія Борисівна, посилаючись на недоведеність позивачем факту понесення ним збитків у заявленому розмірі та на відсутність складу цивільного правопорушення, просить апеляційну скаргу Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2021 у справі №916/3293/20 - без змін.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2270 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (39495,68 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області ("Орендодавець") та Фізичною особою-підприємцем Антоненко Наталією Борисівною ("Орендар") укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н (далі - договір б/н від 06.12.2016), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення їдальні загальною площею 104,90 кв.м, яке розташоване на першому поверсі будівлі учбового корпусу (інв.№103001, реєстровий №02214254.1.ЮЖВЦСД042), що обліковується на балансі Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової, за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 63, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ ЕКСПЕРТИЗА" станом на 06.06.2016 та становить 1343000 грн.
Згідно з пунктом 1.2 договору б/н від 06.12.2016 майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальних закладах.
За умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.5 договору б/н від 06.12.2016 Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання- передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди без права суборенди, приватизації та переходу права власності на орендоване майно до третіх осіб. Орендоване нерухоме майно залишається на балансі Балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим.
У пунктах 3.1, 3.3 договору б/н від 06.12.2016 сторони узгодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (червень 2016 року) - 4476,67 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктом 3.6 договору б/н від 06.12.2016 передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендар зобов'язується: використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання та умов цього договору (пункт 5.1 договору б/н від 06.12.2016); своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 5.3 договору б/н від 06.12.2016); забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та забезпечити виконання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, вимог та постанов пожежної охорони, забезпечити заходи впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж, а також використання з цією метою виробничої автоматики, у будь-який час доби у присутності представника Орендаря надати робітникам відомчої пожежної охорони Балансоутримувача можливість перевірки на об'єкті оренди готовності засобів пожежогасіння, пожежної сигналізації та зв'язку, здійснювати оплату за надані Балансоутримувачем протипожежні послуги згідно з діючим тарифом Балансоутримувача (пункт 5.4 договору б/н від 06.12.2016); своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна (пункт 5.7 договору б/н від 06.12.2016); здійснювати витрати, пов'язані з утримання орендованого майна, та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг Орендарю, компенсація витрат зі сплати податку на землю здійснюється Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 5.11 договору б/н від 06.12.2016); нести відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях згідно з законодавством (пункт 5.12 договору б/н від 06.12.2016).
В силу пунктів 10.1, 10.4 договору б/н від 06.12.2016 цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, який діє з 06.12.2016 по 06.11.2019 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.
На виконання умов вищезазначеного договору орендоване майно було передано Орендарю за трьохстороннім актом приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової б/н від 06.12.2016.
В подальшому між сторонами було укладено договір б/н від 18.11.2019 про внесення змін до договору б/н від 06.12.2016, якими останні, зокрема, продовжили строк дії даного договору та змінили розмір орендної плати.
08.08.2019 між Одеською національною музичною академією імені А.В. Нежданової ("Балансоутримувач") та Фізичною особою-підприємцем Антоненко Наталією Борисівною ("Орендар") укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю №1-В (далі - договір №1-В від 08.08.2019), відповідно до пункту 1.1 якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та капітальний ремонт будівлі учбового корпусу Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 63, та утримання прибудинкової території, а Орендар зобов'язується відшкодовувати витрати Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі згідно з рахунками, які надає Балансоутримувач, а саме: здійснювати відшкодування за електропостачання, за теплопостачання, за водопостачання та водовідведення, за поточний ремонт орендованого приміщення та за вивіз сміття, відшкодовувати Балансоутримувачу плату податку за землю пропорційно площі, яку займає Орендар.
Згідно з пунктом 2.2 договору №1-В від 08.08.2019 Орендар вносить оплату за послуги (роботи) на розрахунковий рахунок Балансоутримувача згідно з виставленими останнім рахунками до 10 числа місяця наступного за звітним.
У пункті 3.1 договору №1-В від 08.08.2019 визначено, що Балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити: виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створенням необхідних умов для ведення господарчої діяльності, в тому числі й Орендарю, його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями (перелік таких робіт і послуги, порядок так умови їх оплати встановлюються цим договором, при цьому розмір плати за обслуговування і ремонт Будівлі та утримання прибудинкової території залежить від складу робіт та послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунками щомісячних платежів за обслуговування будівлі, комунальних та інших послуг Балансоутримувача та зазначаються в рахунках); надання Орендарю комунальних послуг за чинними розцінками і тарифами.
За положеннями підпункту 3.2.3 пункту 3.2 договору №1-В від 08.08.2019 Орендар зобов'язується на підставі рахунків, наданих Балансоутримувачем, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити відшкодування на рахунок Балансоутримувача будівлі за комунальні послуги.
Відповідно до пункту 1.2.2.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на І півріччя 2020 року останньою було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової за період з 01.01.2017 по 30.04.2020, за результатами якої 26.06.2020 складено відповідний акт №04-11/19 (далі - акт №04-11/19 від 26.06.2020).
Відповідно до акту №04-11/19 від 26.06.2020 ревізією питання утворення власних надходжень закладу за видом "від оренди майна бюджетних установ" встановлено, що за обліком Академії станом на 01.05.2020 рахувався 1 орендар - Фізична особа-підприємець Антоненко Наталія Борисівна, який займає приміщення на першому поверсі будівлі учбового корпусу загальною площею 104,9 кв.м за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 06.12.2016 (зі змінами від 18.11.2019), укладеному з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, з метою розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальних закладах.
Ревізією дотримання законодавства при проведенні орендарями розрахунків по відшкодуванню Академії витрат на утримання орендованого майна та за спожиті комунальні послуги встановлено, що вартість спожитих комунальних послуг відшкодовувалася орендарями на підставі виставлених рахунків в межах договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №1-в від 08.08.2019 та відносилася Академією на відновлення касових видатків.
Ревізією повноти відшкодування орендарем витрат Академії на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, оплату комунальних послуг встановлено, що внаслідок невключення працівниками бухгалтерії до рахунків протягом періоду, який підлягав ревізії, витрат на утримання орендованого нерухомого майна: обслуговування, експлуатацію будівлі (капітальний ремонт будівлі, послуги з дезінсекції та дератизації, послуги охорони, пожежної сигналізації тощо), Академією в порушення частини восьмої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002, проведено необґрунтоване покриття витрат сторонньої організації за період з 01.01.2017 по 30.04.2020 на загальну суму 76299,63 грн, у тому числі: за КПКВ 1801060 (КЕКВ 2282) у 2017 році - 15288,25 грн, у 2018 році - 13178,87 грн, у 2019 році - 9110,94 грн, за КПКВ 3801160 (КЕКВ 2282) за період з 01.01.2020 по 30.04.2020 - 38721,57 грн.
На підтвердження своїх доводів про понесення витрат на утримання будівлі учбового корпусу Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 63, позивачем до місцевого господарського суду подано копії низки укладених останнім договорів, а саме:
-договору з надання послуг щодо охорони майна та здійснення пропускного режиму №23/Ф/17 від 14.03.2017, укладеного з Приватним підприємством "Служба економічної безпеки "Карабінер", з додатками;
-договору №07-П від 13.03.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна дезінфекційна станція", з додатком та додатковою угодою;
-договору на монтаж пожежного обладнання передачі сигналу "Пожежа" на пульт централізованого спостерігання №М/22/05817 від 12.06.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Радар ВС";
-договору про цілодобове спостерігання за установками пожежної автоматики №СП/31/08/17 від 06.09.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Радар ВС" з додатком;
-договору підряду №1 від 28.07.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "Олександр";
-договору №78 від 03.08.2017 на здійснення технічного нагляду по об'єкту: "Капітальний ремонт в навчальному корпусі ОНМА імені А.В. Нежданової за адресою: вул. Новосельського, 63", укладеного з Фізичною особою-підприємцем Бурлаковим Олексієм Ігоровичем;
-договору з надання послуг щодо охорони майна та здійснення пропускного режиму №23/Ф/18 від 07.02.2018, укладеного з Приватним підприємством "Служба економічної безпеки "Карабінер", з додатками;
-договору №15П від 12.03.2018, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна дезінфекційна станція", з додатком;
-договору про цілодобове спостерігання за установками пожежної автоматики №СП/03/01/18 від 22.02.2018, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Радар ВС" з додатком;
-договору щомісячного технічного обслуговування №1/Т/18 від 12.03.2018, укладеного з Приватним підприємством "Служба економічної безпеки "Карабінер", з додатком;
-договору №П-17-07-2018-01 від 13.08.2018, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Системи безпеки та протипожежного захисту", з додатками;
-договору про цілодобове спостерігання за установками пожежної автоматики №СП/62/01/19 від 01.02.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Радар ВС", з додатком;
-договору №72П від 31.01.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна дезінфекційна станція";
-договору щомісячного технічного обслуговування №1/Т/19 від 15.02.2019, укладеного з Приватним підприємством "Служба економічної безпеки "Карабінер", з додатком;
-договору з надання послуг щодо охорони майна та здійснення пропускного режиму №23/Ф/19 від 15.02.2019, укладеного з Приватним підприємством "Служба економічної безпеки "Карабінер", з додатками;
-договору на надання послуг №24 від 08.10.2019, укладеного Фізичною особою-підприємцем Бреховою Тетяною Олександрівною, з додатком;
-договору щомісячного технічного обслуговування №1/Т/20 від 02.03.2020, укладеного з Приватним підприємством "Служба економічної безпеки "Карабінер", з додатком;
-договору з надання послуг щодо охорони майна та здійснення пропускного режиму №23/Ф/20 від 02.03.2020, укладеного з Приватним підприємством "Служба економічної безпеки "Карабінер";
-договору про цілодобове спостерігання за установками пожежної автоматики №СП/89/01/20 від 02.03.2020, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Радар ВС", з додатком.
Відповідач, в свою чергу, зазначає про те, що ним самостійно замовлялися роботи щодо проведення дезінсекції орендованого майна, на підтвердження чого останнім до суду першої інстанції подано копію договору №53-Д від 06.06.2019, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Антоненко Наталією Борисівною та Фізичною особою-підприємцем Метакса Наталією Леонідівною, акту приймання-здачі виконаних робіт до цього договору, акту санітарного обстеження б/н від 29.08.2019 та довідок Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна дезінфекційна станція" щодо проведення профілактичних дезінсекцій 20.08.2018, 07.09.2018 та 29.03.2019.
Фізична особа-підприємець Антоненко Наталія Борисівна також надала до Господарського суду Одеської області копії довідок Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової №169 від 10.03.2021, відповідно до якої відповідач станом на 10.03.2021 не має заборгованості перед позивачем зі сплати комунальних платежів (за електроенергію, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, вивіз сміття, відшкодування податку на землю), та №170 від 10.03.2021, згідно з якою відповідач станом на 10.03.2021 не має заборгованості перед позивачем з орендної плати.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 39495,68 грн збитків, визначених актом №04-11/19 від 26.06.2020 ревізії фінансово-господарської діяльності Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової за період з 01.01.2017 по 30.04.2020, складеним Південним офісом Держаудитслужби.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем за допомогою належних доказів реальності понесення ним збитків у заявленій до стягнення сумі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
В силу частини четвертої статті 47 Господарського кодексу України збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.
За умовами частин першої, третьої статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Колегія суддів зауважує на тому, що наданий позивачем на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем збитків та розміру останніх акт №04-11/19 від 26.06.2020 ревізії фінансово-господарської діяльності Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової за період з 01.01.2017 по 30.04.2020, складений Південним офісом Держаудитслужби, сам по собі не є беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, натомість вказаний документ виступає лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог фінансового законодавства суб'єктами господарювання, тобто документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, при цьому акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність особи, діяльність якої перевірялася, або будь-яких інших суб'єктів господарювання.
Отже, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на правовідносини Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової, як Балансоутримувача орендованого майна, та Фізичної особи-підприємця Антоненко Наталії Борисівни, як Орендаря, і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує виключно факт порушення фінансової дисципліни позивача - учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду про те, що складений Південним офісом Держаудитслужби акт ревізії не є належним та достатнім доказом для стягнення збитків, викладено в постанові від 20.06.2019 у справі №916/1906/18.
За таких обставин, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що зазначений позивачем факт заподіяння йому Фізичною особою-підприємцем Антоненко Наталією Борисівною збитків підлягає доказуванню на загальних підставах, тобто за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, а саме: за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд апеляційної інстанції вбачає, що окрім акту №04-11/19 від 26.06.2020 ревізії фінансово-господарської діяльності Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової за період з 01.01.2017 по 30.04.2020, позивачем на підтвердження своїх доводів щодо понесення збитків у вигляді витрат, пов'язаних з утриманням орендованого відповідачем майна, до суду першої інстанції було подано копії укладених Одеською національною музичною академією імені А.В. Нежданової з низкою суб'єктів господарювання договорів щодо утримання та обслуговування будівлі учбового корпусу за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 63.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом цієї ж статті господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
В силу частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що, з огляду на вищенаведені приписи законодавства, господарська операція пов'язана не з самим фактом підписання договору, а з фактом руху активів суб'єкту господарювання та руху його капіталу, натомість сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки останній свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо).
Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, самі по собі подані позивачем до місцевого господарського суду договори щодо утримання та обслуговування будівлі учбового корпусу за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 63 за відсутності будь-яких первинних документів, які б підтвердили факт їх реального виконання (зокрема, актів наданих послуг (виконаних робіт), податкових накладних тощо), жодним чином не підтверджують факт понесення Одеською національною музичною академією імені А.В. Нежданової витрат на утримання вказаного об'єкта нерухомого майна та, тим більше, розмір цих витрат.
Твердження апелянта про те, що факт реальності виконання вищенаведених договорів підтверджується актом №04-11/19 від 26.06.2020 ревізії фінансово-господарської діяльності Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової за період з 01.01.2017 по 30.04.2020, колегією суддів оцінюються критично, адже, по-перше, вказаний акт не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку; по-друге, у даному акті відсутні посилання на жоден із наданих позивачем до суду першої інстанції договорів щодо утримання зазначеної будівлі учбового корпусу.
Доводи скаржника про понесення ним збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №1-В від 08.08.2019 апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, невиконання договору, який відповідно до умов останнього поширює свою дію на правовідносини, що виникли з 01.01.2019, не може слугувати підставою для стягнення збитків за період з 01.01.2017 по 31.12.2018; по-друге, узгоджені сторонами положення цього договору пов'язують обов'язок Орендаря здійснювати відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг виключно з фактом виставлення Одеською національною музичною академією імені А.В. Нежданової відповідних рахунків, між тим у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження виставлення ним відповідачу таких рахунків.
За таких обставин, беручи до уваги недоведеність позивачем факту порушення Фізичною особою-підприємцем Антоненко Наталією Борисівною прийнятих на себе за договором №1-В від 08.08.2019 зобов'язань, а також з огляду на відсутність у матеріалах справи жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження факту понесення Одеською національною музичною академією імені А.В. Нежданової збитків у сумі 39495,68 грн, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі.
Посилання скаржника на те, що у судовому засіданні, проведеному під час розгляду даної справи місцевим господарським судом, відповідач визнав неможливість використання орендованого ним приміщення без встановлення та функціонування засобів пожежного захисту, а також без його дезінфекції та охорони, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки підтвердження Фізичною особою-підприємцем Антоненко Наталією Борисівною необхідності належного утримання та обслуговування об'єкта оренди не є тотожним визнанню позову у розумінні процесуального закону та жодним чином не виключає обов'язку позивача довести факт заподіяння йому збитків та розмір останніх.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2021 у справі №916/3293/20 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеську національну музичну академію імені А.В. Нежданової.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2021.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук