15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6916/20 пров. № А/857/7846/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Баум А.А., Польський М.В.;
від відповідачів - Горбонос І.К.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській обл. про визнання дій та бездіяльності протиправними, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Братичак У.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17 год. 05 хв. 16.03.2021р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 26.03.2021р.),-
27.08.2020р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Державної міграційної служби /ДМС/ України у Львівській обл. щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних ОСОБА_1 , а також в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради /ВР/ України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р., якою затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови ВР України № 719-V від 23.02.2007р., якою затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон, постанови Кабінету Міністрів /КМ/ України № 231 від 31.03.1995р. «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення»;
зобов'язати відповідача обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови ВР України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р., якою затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови ВР України № 719-V від 23.02.2007р., якою затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон, постанови КМ України № 231 від 31.03.1995р. «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» позивачу;
визнати протиправною бездіяльність ДМС України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвища, ім'я, по-батькові, дати народження, статі, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого обличчя, відцифрованого підпису, у тому числі знищення, видалення) унікального номеру запису в реєстрі;
зобов'язати ДМС України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі (Т.1, а.с.1-17, 48-63).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження із повідомленням учасників справи (Т.1, а.с.65-67, 96-98).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021р. в задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (Т.1, а.с.178-187).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в цілому призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та винести постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.1, а.с.194-198).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час вирішення спору суд не застосував приписи ст.ст.1, 4, 7, 8, 9, 15 Закону України «Про захист персональних даних», при цьому останній не перевірив, чи надана згода на збір та обробку персональних даних зі сторони апелянта була однозначно зрозуміла та чи не порушені її права відповідачами під час оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Також суд не надав належної правової оцінки заяві-анкеті, яку заповнювали працівники Головного управління /ГУ/ ДМС України у Львівській обл.; останні не роз'яснили апелянту, що таке Єдиний державний демографічний реєстр, порядок, засоби і способи внесення інформації до нього, про факт присвоєння унікального номеру запису в реєстрі.
Окрім цього, апелянтом в квітні 2020 року скеровано до ДМС України заяву про відкликання згоди на збір та обробку її персональних даних, повернуто паспорт громадянина України для виїзду за кордон, через що на підставі ст.ст.8, 15 Закону України «Про захист персональних даних» правовідносин між нею як суб'єктом персональних даних та розпорядником (ДМС України) припинились.
Отже, апелянт вимагала знищення своїх персональних даних з причини того, що вона відкликала згоду на збір персональних даних, її паспорт для виїзду за кордон повернуто та зібрана щодо неї персональна інформація отримана з порушенням закону, а тому правовідносини між нею та Розпорядником Реєстру припинилися.
За таких обставин, вимога (прохання) до ДМС України щодо знищення (видалення) персональних даних позивача з Єдиного державного демографічного реєстру, знищення її паспорта повинна виконуватися.
Відповідачем ГУ ДМС України у Львівській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.1, а.с.213-219).
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, позивача та її представника на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала 19.04.2019р. паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 з безконтактним електронним носієм (Т.1, а.с.29).
09.04.2020р. ОСОБА_1 звернулась до Залізничного районного відділу у м.Львів ГУ ДМС України у Львівській обл. із заявою від 08.04.2020р. (вх. № Б-98/6/4601-20) щодо відкликання згоди на збір та обробку персональних даних паспорта громадянина України для виїзду за кордон, повернення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (Т.1, а.с.18-22).
Листом № Б-98/6/4601-20/4601.11.1/4627-20 від 29.04.2020р. відповідач ГУ ДМС України у Львівській обл. надало відповідь, згідно якої позивачу відмовлено у видаленні унікального номеру запису у реєстрі /УНЗР/, оскільки визначені законом для цього підстави є відсутніми (Т.1, а.с.23-24).
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм чинного законодавства, починаючи з 20.12.2016р., органи та підрозділи ДМС України здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм. Прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, із вказаної дати припинено, а тому у відповідачів є відсутніми законні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
Також серед підстав обміну паспорта для виїзду за кордон відсутня така підстава, як бажання особи отримати паспорт, який не містить безконтактного електронного носія.
Наявність релігійних переконань, незважаючи на усю їхню значимість, не може слугувати достатньою підставою для порушень вимог закону в частині оформлення паспортного документа.
Оформлення, видача документу, що посвідчує особу, в тому числі і паспорта громадянина України для виїзду за кордон (незалежно від того містить або не містить безконтактний носій), неможливо без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Спірні правовідносини регулює спеціальний законодавчий акт - Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до норм якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України № 5492-VI від 20.11.2012р. «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
На виконання вимог цього Закону постановою КМ України № 784 від 18.10.2017р. затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру /ЄДДР/ та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації.
Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб'єктів. Уповноважені суб'єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб'єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.
Відповідно до ч.1 ст.10 вказаного Закону внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в ЄДДР та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в ЄДДР є незмінним.
Одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів ЄДДР, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.
За частинами першою-другою ст.14 названого Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Згідно з ч.2 ст.15 цього Закону бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом (ч.1 ст.16 зазначеного Закону).
Відповідно до ч.ч.4 і 5 ст.16 цього Закону головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.
Нормами статті 7 вказаного Закону визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи.
Вказана інформація є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів ЄДДР, порядок оформлення, видачі, обміну якого регламентує Закон України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та прийнятими на його виконання Урядовими постановами, а саме:
постановою КМ України № 152 від 07.05.2014р. «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон»;
постановою КМ України № 784 від 18.10.2017р. «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації»;
постановою КМ України № 669 від 26.11.2014р. «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи».
Разом з тим, Закон України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює вимоги щодо оформлення не тільки паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а й інших документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також їх спеціальний статус.
Так, усі документи, які перелічено в ч.1 ст.13 цього Закону, за винятком посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України та посвідчення водія, повинні містити безконтактний електронний носій, за фактом виготовлення якого до Реєстру підлягають внесенню відомості про особу та документ (серія, номер, дата персоналізації), щодо якого прийнято рішення про його оформлення.
Постановою КМ України № 152 від 07.05.2014р. «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Отже, згадана постанова має переживаючу дію і поширюється на тих осіб, які отримали паспорт у вигляді книжечки до прийняття Закон України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, припинено з 20.12.2016р., через що є відсутніми законні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
Відповідно до п.1 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затв. постановою КМ України № 152 від 07.05.2014р., паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.
Також пунктами 12, 13, 14 цього Порядку передбачено внесення інформації до ЄДДР, яке здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС.
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.
До заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон:
1) прізвище, власне ім'я та по батькові (далі - ім'я);
2) дата народження;
3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село);
4) стать;
5) дата та підстави набуття громадянства;
6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності);
7) відцифрований образ обличчя особи;
8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування;
9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку);
10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, квартири);
11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти;
12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон;
13) відомості про законного представника особи (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження);
14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати;
15) дата заповнення заяви-анкети.
Пунктом 2 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затв. постановою КМ України № 669 від 26.11.2014р., визначено, що у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта отримуються відцифровані відбитки пальців рук і вносяться до Реєстру.
Поряд з цим, пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затв. постановою КМ України № 152 від 07.05.2014р., передбачено, що обмін паспорта для виїзду за кордон здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон;
2) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта для виїзду за кордон;
3) закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон;
4) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання.
Тобто, серед підстав обміну паспорта для виїзду за кордон, встановлених вказаною постановою, відсутня така підстава, як бажання особи отримати паспорт, який не містить безконтактного електронного носія.
Статтею 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що реалізація права на свободу сповідувати релігію або на релігійні переконання може бути обмежена законом в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Будь-яке встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії є неприпустимим (ст.4 названого Закону).
З огляду на викладені норми, доводи позивача щодо сповідування релігійних переконань вірно розцінені судом першої інстанції як такі, що не можуть слугувати достатньою підставою для недотримання вимог вищевказаних спеціальних законодавчих актів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що оформлення, видача документу, що посвідчує особу, в тому числі і паспорта громадянина України для виїзду за кордон (незалежно від того містить або не містить безконтактний носій), є неможливим без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Згідно вимог ст.4 Закону України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку (ст.10 названого Закону).
Згідно п.1 ч.1 ст.13 вказаного Закону до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Звідси, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється виключно із застосуванням засобів ЄДДР, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
Як слідує з матеріалів справи, позивач зверталася до уповноваженого органу ДМС України із заявою, в якій просила, зокрема, знищити єдиний УНЗР.
Разом з тим, Законом України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України № 2297-VI від 01.06.2010р. «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.2 цього Закону).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.ч.5, 6 ст.6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
09.04.2019р. позивач ОСОБА_1 добровільно за власним бажанням подала заяву-анкету № 14235626 для внесення інформації до ЄДДР у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, факт чого засвідчила власноручним підписом (Т.1, а.с.112).
Підписи позивача в заяві-анкеті свідчать про погодження внесення інформації до ЄДДР та надання згоди на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до безконтактного електронного носія відповідно до постанови КМ України № 669 від 26.11.2014р. «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи».
Отже, законне і добровільне оформлення позивачу біометричного паспорта громадянину України для виїзду за кордон та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але аж ніяк не вилучення її у зв'язку з релігійними переконаннями.
У даному випадку питання щодо припинення правовідносин в розумінні Закону України «Про захист персональних даних» не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний Закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», нормами якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи з Реєстру.
При цьому, процедура надання адміністративної послуги по видачі паспортного документа була дотримана відповідачами.
Зокрема, пунктами 25, 26 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затв. постановою КМ України № 152 від 07.05.2014р., визначено, у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. У разі виявлення помилок у заяві- анкеті працівник територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта вносить до неї відповідні виправлення.
Відповідно до п.27 вказаного Порядку після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу.
Щодо твердження апелянта про те, що у заяві-анкеті немає даних (доказів) про згоду ОСОБА_1 на внесення її персональних даних до ЄДДР, то за змістом заяви-анкети вона просила внести до ЄДДР відповідну інформацію про себе.
Стосовно доводів апелянта про відсутність у неї безперешкодного доступу до ЄДДР колегія суддів враховує, що відповідно до ст.12 Закону України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» довідка про внесення інформації до Реєстру та видані документи складається у формі витягу з Реєстру, порядок видачі довідки та її форма встановлюються Кабінетом Міністрів України. Так, кожна особа відносно себе може отримати таку довідку безкоштовно в будь-якому підрозділі ДМС на території України, написавши відповідну заяву.
Законодавство України є загальнодоступним, а його незнання не звільняє від прав та обов'язків, які особа на себе бере, добровільно подаючи заяву до компетентних органів для оформлення будь-яких документів, сплативши при цьому адміністративний збір за адміністративну послугу.
Безпідставним є покликання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі № 806/3265/17, оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2021р. в адміністративній справі № 380/6916/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 16.06.2021р.