15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9901/20 пров. № А/857/7798/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Панчишин С.Л., Яциник В.В.;
від відповідача - Валага Ю.С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Яциника Володимира Васильовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської обл. про визнання протиправними рішень органу місцевого самоврядування, зобов'язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 09 хв. 18.02.2021р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 23.02.2021р.),-
05.11.2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив:
визнання протиправним та нечинним рішення 44 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р. «Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території»;
визнати протиправним та скасувати пп.1.1 п.1 рішення 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 2623 від 15.10.2020р. «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у включенні в перелік для продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, у внесенні змін у рішення, у наданні дозволу на укладення договору строкового сервітуту для обслуговування малої архітектурної форми, у наданні згоди на виготовлення технічної документації на поділ земельної ділянки, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення, у продовженні терміну дії рішення, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у вилученні земельної ділянки», згідно якого відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
зобов'язати відповідача Дрогобицьку міську раду повторно розглянути клопотання позивача № 07/П-2929 від 07.07.2020р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 , з врахуванням висновків суду (а.с.1-8, 53-58).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2021р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.120-124).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив представник адвокат Яциник В.В., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.131-138).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що рішення 44 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р. «Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території» прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами вказаного рішення вимагаються додаткові документи, а також створені додаткові підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які не передбачені Земельним кодексом /ЗК/ України.
Окрім цього, суд безпідставно прийшов до переконання про те, що рішення 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 2623 від 15.10.2020р., підпунктом 1.1 п.1 якого відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийняте відповідно до норм чинного законодавства. Апелянт подав усі необхідні документи які передбачені ЗК України, для вирішення вказаного питання, однак Дрогобицька міська рада безпідставно відмовила в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому, норми ЗК України не встановлюють такої підстави відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність, як неподання документів до заяви чи невідповідність заяви позивача встановленому зразку, а тому Дрогобицька міська рада вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України і безпідставно відмовила апелянту із наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Також в оскарженому рішенні суд першої інстанції свої висновки належним чином не мотивував та не вказав, з яких мотивів не було взято до уваги клопотання апелянта про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яке було подано 07.07.2020р. до Дрогобицької міської ради згідно з вимогами ЗК України; не взято до уваги той факт, що земельні ділянки поблизу АДРЕСА_1 були вільними; на момент прийняття рішення № 1605 від 31.01.2019р. пайова участь фізичних або юридичних осіб в розвитку інфраструктури населеного пункту стосується забудовників, а не тих громадян, які лише претендують на одержання земельної ділянки для житлового будівництва; до пайової участі не залучаються замовники у разі будівництва індивідуальних житлових будинків, загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; будівництво об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу) і чому суд першої інстанції вважає, що цьому рішенню має бути надано вищу юридичну силу, ніж ЗК України.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, позивача та його представника на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, 27 сесією сьомого скликання Дрогобицької міської ради прийнято рішення № 871 від 03.10.2017р., яким затверджено «Положення про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території в районі АДРЕСА_1 (а.с.25, 26-29, 106-110).
20.10.2017р. 28 сесією сьомого скликання Дрогобицької міської ради було прийнято рішення № 905 «Про будівництво інженерно-транспортної інфраструктури будинків котеджного типу по АДРЕСА_1 » (а.с.66).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019р. у справі № 442/8034/17 визнано протиправним та нечинним рішення Дрогобицької міської ради № 871 від 03.10.2017р. «Про затвердження «Положення про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території в районі АДРЕСА_1 » (а.с.153-155).
Рішенням 44 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р. затверджено Положення про виділення громадянам земельних ділянок індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до капітального плану території.
Також вказаним рішенням затверджено зразок заяви на виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва на АДРЕСА_1 (а.с.19, 20-24, 65, 68-72).
07.07.2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицької міської ради із клопотанням, у якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га, що розташована на території Львівської обл., м.Дрогобич, квартал індивідуальної забудови на АДРЕСА_1 .
До клопотання додав копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, графічні матеріали (а.с.12, 13-17).
Листом № 3-4/782 від 20.08.2020р. Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради повідомив позивача про те, що його звернення буде розглянуто на засіданні постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин. Остаточне рішення приймається сесією міської ради (а.с.17).
Відповідно до пп.3.20 протоколу № 149 від 02.10.2020р. засідання постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин вирішено відмовити у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 (а.с.47).
Згідно витягу з рішення 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 2623 від 15.10.2020р. вирішено відмовити у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських, будівель і споруд громадянину ОСОБА_1 (а.с.98).
Із змісту листа Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 3-17/97/8 від 04.11.2020р., скерованого у відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 , слідує, що підставою для відмови у задоволенні зазначеного клопотання слугувала невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме у розглядуваному випадку, Положенню про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 , затв. рішенням Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р. (а.с.45-46).
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою відмови у наданні позивачу бажаного дозволу стала невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідачем нормативно-правових актів. Тобто, вказана підстава належить до виключного переліку, передбаченого ч.7 ст.118 ЗК України.
Оскаржуване позивачем рішення Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р. винесено на підставі ст.ст.12, 116, 118 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в порядку ст.13 Регламенту Дрогобицької міської ради. Затверджений вказаним рішенням зразок заяви на виділення земельної ділянки для індивідуального будівництва на АДРЕСА_1 згідно з Додатком № 2 передбачає надання згоди на укладення угоди із замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 та оплату вартості проектування та будівництва інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 в розмірі 318516 грн. 15 коп.
Проаналізувавши спірне рішення «Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території» та додатків до нього, суд констатував, що воно є тим нормативно-правим актом, невідповідність вимогам якого може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Крім того, вартість проектування та будівництва, оплату якої мав би у поданій заяві погодити позивач, також затверджено п.2 рішення 18 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 905 від 20.10.2017р., яке є чинним та у встановленому законом порядку не скасоване. Вказане спростовує покликання позивача на ті обставини, що визначені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019р. у справі № 857/2785/18, якою визнано нечинним та скасовано рішення Дрогобицької міської ради № 871 від 03.10.2017р. «Про затвердження «Положення про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території в районі АДРЕСА_1 », оскільки відповідач не посилається на нього, обґрунтовуючи свої заперечення; вказане рішення не стосується предмету даного спору.
Невідповідність заяви позивача зразку, затвердженому Додатком № 2 до Положення, через незазначення у ній про надання згоди на укладення із замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 в розмірі 318516 грн. 15 коп., на переконання суду, може слугувати самостійною підставою для прийняття однозначного рішення про відмову у наданні дозволу.
Оскільки Дрогобицька міська рада, як суб'єкт, який керується у своїй діяльності Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», взяла на себе фінансові зобов'язання за робочим проектом «Будівництво інженерно-транспортної інфраструктури будинків котеджного типу на АДРЕСА_1 », тому рішення №1605 від 31.01.2019p. безпосередньо стосується розвитку міста. Вказане рішення не оскаржувалося, у нього не вносилися зміни, воно виконувалося від моменту його винесення до моменту, поки позивач не вступив у відповідні правовідносини з відповідачем.
Суд наголосив, що позивач не позбавлений права, усунувши недоліки поданої заяви, повторно звернутися до відповідача для надання дозволу, або обрати інше розташування бажаної земельної ділянки, надання дозволу на розробку проекту землеустрою якої не передбачене спеціальними положеннями.
При цьому суд прийняв до уваги покликання відповідача на те, що у випадку задоволення позову в спосіб, заявлений позивачем, останній отримає право на отримання дозволу на інших умовах, на відміну від решти індивідуальних житлових забудовників по АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме на ч.6 ст.7, яка стосується безпосередньо будівництва, тоді як спірні правовідносини торкаються саме первинного етапу - надання дозволу на розробку проекту, щодо відведення земельної ділянки. Помилковими суд вважав судження позивача про те, що надання згоди на укладення угоди із замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 та оплату вартості проектування та будівництва інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 в розмірі 318516 грн. 15 коп. прирівнюється до пайової участі замовників будівництва в розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки Дрогобицька міська рада не є забудовником, а пайова участь у будівництві не є предметом даного спору.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма передбачає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом заявленого позову є правомірність прийняття Дрогобицькою міською радою рішення № 1605 від 31.01.2019р. «Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території», а також відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка викладена в пп.1.1. п.1 рішенні відповідача № 2623 від 15.10.2020р. «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у включенні в перелік для продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, у внесенні змін у рішення, у наданні дозволу на укладення договору строкового сервітуту для обслуговування малої архітектурної форми, у наданні згоди на виготовлення технічної документації на поділ земельної ділянки, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення, у продовженні терміну дії рішення, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у вилученні земельної ділянки».
В частині правомірності рішення відповідача № 1605 від 31.01.2019р. колегія суддів враховує наступне.
Як слідує з фактичних обставин справи, з метою врегулювання порядку надання земельних ділянок громадянам у м.Дрогобичі, керуючись ст.12, 116, 118 ЗК України, відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» Дрогобицька міська рада 31.01.2019р. прийняла рішення № 1605 «Про затвердження «Положення про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території».
Цим Положенням визначено порядок набуття громадянами права на одержання земельної ділянки для здійснення індивідуального житлового будівництва у відведених кварталах забудови, у яких планується проводити роботи з проектування та забудови інженерно-транспортної інфраструктури, зокрема визначені:
умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва;
порядок здійснення підготовчих дій для виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва;
порядок прийому документів та реєстрації заявників;
порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.
Зі змісту заявленого позову вбачається, що ОСОБА_1 в обґрунтування неправомірності вказаного рішення міської ради покликається на те, що документи, зазначені в пп.2.2. п.2, а саме: довідка з відділу Держгеокадастру про невикористання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, не передбачені ч.6 ст.118 ЗК України.
Також у пп.5.1 та пп.5.2 п.5, пп.6.2 п.6 Положення створені додаткові підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України, зокрема, зазначено про необхідність укладення договору пайової участі на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 та оплату вартості проектування та будівництва інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 в розмірі 318516 грн. 15 коп., що суперечать ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про неправомірність прийняття оскаржуваного рішення міської ради, оскільки таке протиправно розширює визначений ст.118 ЗК України перелік документів, необхідних для здійснення процедури передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність, та є фактичною підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки.
Згідно з ст.26 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.
Відповідно до ст.59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, ст.ст.12, 122 ЗК України.
Відповідно до п.п. «а», «б» ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Цієї статтею також визначено підстави безоплатного набуття у власність громадянами права на землю, зокрема, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частина 6 ст.118 ЗК України передбачає, що громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подає заяву (клопотання) до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Таким чином, наведеними нормами передбачено чіткий перелік документів, необхідних для звернення громадянина із заявою про отримання земельної ділянки у власність.
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Підпункт 2.2. п.2 Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 , затв. рішенням міської ради № 1605 від 31.01.2019р., передбачає, що до заяви про виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва додаються наступні документи:
документ, що посвідчує особу (копія паспорта на відповідних сторінках);
копія ідентифікаційного коду;
довідка з відділу Держгеокадастру у м.Дрогобичі Дрогобицького міськрайонного управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі та м.Дрогобичі Львівської обл. про невикористання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Також у додатку № 2 до вказаного Положення затверджено Заяву на виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, в якій передбачено надання згоди на укладення угоди із Замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 та оплату вартості проектування та будівництва інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 в розмірі 318516 грн. 15 коп.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги пп.2.2. п.2. Положення та додатку № 2 до вказаного Положення суперечать ч.6 ст.118 ЗК України, яка регламентує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно якого громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, а також до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Також органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Окрім цього, вимога щодо надання згоди заявника на укладення угоди із замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу суперечить ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (яка діяла на момент прийняття спірного рішення), оскільки пайова участь фізичних або юридичних осіб в розвитку інфраструктури населеного пункту стосується забудовників, а не тих громадян, які лише претендують на одержання земельної ділянки для житлового будівництва; до пайової участі не залучаються замовники у разі будівництва індивідуальних житлових будинків, загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках (ч.4 ст.40 вказаного Закону).
Водночас, відповідно до приписів Закону України № 132-IX від 20.09.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» положення ст.40 виключені.
Водночас, статтю 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» доповнено згаданим Законом № 132-IX від 20.09.2019р. частиною шостою, відповідно до якої органам, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, матеріальних або нематеріальних активів, у тому числі здійснення будівництва об'єктів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення № 1605 від 31.01.2019р. «Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території» Дрогобицька міська рада не діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Покликання суду першої інстанції на рішення 18 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 905 від 20.10.2017р. «Про будівництво інженерно-транспортної інфраструктури будинків котеджного типу по АДРЕСА_1 », яким визначено, що вартість проектування та будівництва інженерно-транспортної інфраструктури для однієї земельної ділянки під будівництво будинку котеджного типу по АДРЕСА_1 становить 318516 грн. 15 коп. згідно розробленої проектно-кошторисної документації проектною організацією ПП «Крокус» (п.2); громадяни, які дали згоду на укладання та виконання угоди на пайову участь в розвитку інженерно-транспортної інфраструктури будинків котеджного типу, до моменту отримання рішення сесії на виділення земельної ділянки повинні укласти договір пайової участі на будівництво інженерно-транспортної інфраструктури будинків котеджного типу по АДРЕСА_1 з КП «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради та здійснити його оплату згідно з п.2 даного рішення (п.3), колегія суддів помилковими, оскільки таке рішення прийнято на підставі рішення міської ради № 871 від 03.10.2017р., яке скасовано в судовому порядку (а.с.66).
Окрім цього, оскаржуваним рішенням № 1605 від 31.01.2019р. порушені права позивача, оскільки матеріалами справи стверджується, що позивач звернувся з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,06 га, що розташована на території Львівської обл., м.Дрогобич, квартал індивідуальної забудови на АДРЕСА_1 , а тому на нього поширюються положення цього рішення.
Також відмова у задоволенні вищевказаної заяви фактично стосується дії Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 , затв. рішенням Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р.
Відповідно до ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Згідно з ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Приписами ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, нормативно-правовий акт містить норми права загального характеру: поширюється на невизначене коло суб'єктів та має тривале застосування у часі, що відрізняє такий правовий акт від правового акту індивідуальної дії.
Зважаючи на індивідуальну спрямованість, тобто поширення дії на певне коло суб'єктів та визначеність у часі їх застосування, а також з огляду на характер правовідносин, прийняте Дрогобицькою міською радою рішення № 1605 від 31.01.2019р., яким затверджено Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території, не відноситься до нормативно-правових актів, які в розумінні п.18 ч.2 ст.4 КАС України є актами управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, що встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) загальні правила регулювання однотипних відносин, і які розраховані на довгострокове та неодноразове застосування.
Як слідує з роз'яснень, викладених у п.10.2 постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Отже, належним способом захисту порушеного права позивача колегія суддів відповідно до п.2 ч.1 ст.245 КАС України вважає визнання протиправним та скасування рішення Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р. «Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території».
Також вірним є обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів шляхом визнання протиправним та скасування рішення Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р. «Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » в цілому, оскільки виокремлення та скасування окремих пунктів наведеного Положення є некоректним в розглядуваному випадку.
Разом з тим, як свідчать обставини справи, саме наявність Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в АДРЕСА_1 як окремого локального документа міської ради було використано в якості причин для відмови у задоволенні заяви позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Стосовно правомірності рішення відповідача пп.1.1 п.1 рішення 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 2623 від 15.10.2020р. колегія суддів виходить з такого.
Як вже було зазначено, приписами ч.7 ст.118 ЗК України визначені підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме:
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, нормами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Водночас, в оспорюваному рішенні відповідач посилається на ст.12, ч.ч.2, 3, 7, ст.118, ст.ст.123, 124 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не конкретизуючи підстави відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як достовірно встановлено під час судового розгляду, такою причиною слугувала невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, Положенню про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 , затв. рішенням Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р.
Невідповідність заяви позивача зразку затвердженому Додатком № 2 до Положення, через незазначення у ній про надання згоди на укладення із Замовником на проектування та забудову інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу на АДРЕСА_1 в розмірі 318516 грн. 15 коп., на переконання суду, безумовно не може слугувати самостійною підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що причини відмови, на які покликається відповідач, не відповідають чітко встановленому ЗК України переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказує на порушення вимог Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 , затв. рішенням Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р.
Згідно п.3.1 рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2010 від 29.06.2010р. одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було дотримано критеріїв, визначених у ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).
Таким чином, у зв'язку із помилковим покликанням на Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 , затв. рішенням Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р., відповідач фактично ухилився від виконання свого обов'язку щодо належного розгляду заяви позивача.
Безпідставна та протиправна відмова суб'єкта владних повноважень за заявою позивача прямо суперечить принципу правової визначеності.
Виходячи із сукупного аналізу вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про протиправність оскаржуваного рішення.
З приводу дискреційності наданих відповідачу повноважень щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, в контексті обставин спору застосування обраного позивачем способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Наведених обставин судом першої інстанції не встановлено. При цьому, суд не досліджував, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 .
За таких обставин в суду є відсутніми підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
При цьому, відповідачем не було перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 .
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача в цій ситуації, колегія суддів враховує роз'яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому належить визнати протиправним та скасувати рішення 44 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р. «Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території»; визнати протиправним та скасувати підпункт 1.1 пункту 1 рішення 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 2623 від 15.10.2020р. «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у включенні в перелік для продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, у внесенні змін у рішення, у наданні дозволу на укладення договору строкового сервітуту для обслуговування малої архітектурної форми, у наданні згоди на виготовлення технічної документації на поділ земельної ділянки, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення, у продовженні терміну дії рішення, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у вилученні земельної ділянки», згідно якого відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язати Дрогобицьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вх. № 07/П-2929 від 07.07.2020р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької міської ради Львівської обл. судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 840 грн. 80 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1261 грн. 20 коп., всього - 2102 грн.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника адвоката Яциника Володимира Васильовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2021р. в адміністративній справі № 380/9901/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений ОСОБА_1 позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 44 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 1605 від 31.01.2019р. «Про затвердження «Положення про умови виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в районі АДРЕСА_1 » у відведеному кварталі забудови відповідно до Детального плану території».
Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.1 пункту 1 рішення 74 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради № 2623 від 15.10.2020р. «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у включенні в перелік для продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, у внесенні змін у рішення, у наданні дозволу на укладення договору строкового сервітуту для обслуговування малої архітектурної форми, у наданні згоди на виготовлення технічної документації на поділ земельної ділянки, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення, у продовженні терміну дії рішення, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у вилученні земельної ділянки», згідно якого відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
Зобов'язати Дрогобицьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вх. № 07/П-2929 від 07.07.2020р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької міської ради Львівської обл. (юридична адреса: (82100, Львівська обл., м.Дрогобич, пл.Ринок, буд.1; код ЄДРПОУ 04055972) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 840 грн. 80 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1261 грн. 20 коп., всього - 2102 (дві тисячі сто два) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 16.06.2021р.