15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3624/20 пров. № А/857/7901/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Качмара В.Я., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (суддя - Сподарик Н.І., м. Львів, повне судове рішення складено 22 березня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 у травні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020; поновити його на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Галицької митниці Держмитслужби або на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби; стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2020 по день ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено встановлений порядок звільнення із державної служби, не дотримано процедури попередження про наступне вивільнення, відповідачем не вжито заходів на переважне право позивача про прийняття на роботу в установу - Галицької митниці так, як установа не ліквідована.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №380/3624/20 позов задоволено частково. Визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 81-о від 13.04.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 121327 грн. 92 коп. У задоволені решти частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила Галицька митниця Держмитслужби, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов'язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС скерувати відповідно до статті 9-1 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІ «Про державну службу» (далі Закон №889-VII), попередження про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п.4 ч. І ст.83, п.1 ч. І ст.87 Закону №889-VІІ та ч.1 ст. 40 КЗпП України згідно списку, що додається. У додатку до зазначеного наказу «Про попередження про наступне вивільнення», серед 179 працівників Львівської митниці, яких мало бути попереджено про наступне вивільнення, також був начальник відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 10.03.2020 позивача було попереджено про наступне вивільнення, а 13.04.2020 наказом Львівської митниці ДФС № 81-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », останній 15.04.2020 звільнений із займаної посади начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Суд першої інстанції не врахував, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом України «Про державну службу». При цьому, статтею 83 Закону України «Про державну службу» визначено перелік підстав для припинення державної служби, зокрема, пунктом 4 частини 1 цієї статті визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Визначальним моментом встановлення події, з якої слід визначати початок настання правовідносин, пов'язаних із припиненням державної служби є вручення працівнику попередження про наступне вивільнення. Так, як попередження про наступне вивільнення позивачу було вручено 10 березня 2020 року, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу», в редакції чинній на момент такого вручення, тобто в редакції Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи». Разом з тим, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 49-2 КЗпП України, в редакції чинній станом на 28.11.2019 (дата початку реорганізації Львівської митниці ДФС), та якою було передбачено двомісячний строк для попередження про наступне вивільнення, а також обов'язок роботодавця пропонувати іншу роботу (посаду) з врахуванням переважного права на залишення на роботі, оскільки правовідносини, пов'язані з припиненням державної служби, виникли з моменту письмового вручення позивачу попередження про наступне вивільнення, а відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено 30-денний строк для попередження про вивільнення, а також право (не обов'язок) суб'єкта призначення або керівника державної служби пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі. За вказаних обставин, наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №81-о «Про звільнення ОСОБА_1 » є законним та таким, що винесений із дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому не може бути скасований.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 працював в митних органах з 1999 року.
З 01.09.2017 відповідно до наказу Львівської митниці ДФС №597-о позивача переведено на посаду начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС, яка наявна в матеріалах справи. (т.2, а.с.270-271)
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Відповідно до п.1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.
Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УШ «Про державну службу» згідно зі списком, в який був включений позивач. Вручення попереджень про наступне вивільнення працівників доручено члену Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Дацій Т.М. Контроль за виконанням цього наказу здійснювався головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О.Р. Наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 скасовано наказ №666, як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов'язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені.
Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов'язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-Vlll «Про державну службу», зі змінами. В додатку до вищезазначеного наказу у пункті 75 зазначений ОСОБА_1 - начальник відділу ВМО №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС.
З попередженням про наступне вивільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивача ознайомлено 10.03.2020, що підтверджується його підписом та ним не заперечується.
Наказом Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №81-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача 15.04.2020 звільнено з займаної посади начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення вказано попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.
Вважаючи наказ від 13.04.2020 №81-о «Про звільнення ОСОБА_1 » протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено встановлений порядок звільнення позивача із державної служби, не дотримано процедури попередження про наступне вивільнення, в спірному наказі не зазначено конкретну причину та підставу звільнення, у зв'язку з чим наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 81-о від 13.04.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року з одночасним стягненням на його на користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 121327 грн. 92 коп.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. Цією постановою зокрема передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.
У справі встановлено, що наказом ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 цього наказу визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Пунктом 2 цього наказу створено комісії з реорганізації митниць ДФС та затверджено їх голів. Голів комісій зобов'язано, зокрема, забезпечити неухильне дотримання термінів, визначених планом заходів, пов'язаних з реорганізацією (п.5.3 Наказу.) Запис про прийняте рішення щодо початку процедури припинення Львівської митниці ДФС внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019.
Судом встановлено, що лише 24.03.2020 наказом ДФС України №14-рг «Про внесення змін до деяких наказів ДФС», внесено зміни до наказу від 25.11.2019 №30-рг, замінивши слова «три місяці» словами «шість місяців» в пункті 4 цього наказу. Тобто, в період з 01.03.2020 по 24.03.2020 строк проведення реорганізації Львівської митниці ДФС не був продовжений, відтак дії по виконанню плану заходів, пов'язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, вчинялись у цей період з порушенням строку та без наявних на це підстав.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі порядок №1074). Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Згідно з пунктами 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Пунктом 12 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Згідно з пунктом 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади, як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
Таким чином, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019. На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання. Відповідно до штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби на 2020 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 11.02.2020 (т.1, а.с.89-106), штатна кількість працівників становила 1150 осіб, з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5975850,00 грн. Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік, з урахуванням внесених змін, станом на 25.02.2019 становив 948 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4445760 грн. (т.1,а.с.147-160).
Також встановлено, що загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).
Як видно з відповіді Галицької митниці Держмитслужби №7.4.-1-12/8.19/13270 від 14.05.2020 на адвокатський запит представника позивача, станом на 13.03.2020 у Галицькій митниці Держмитслужби було 269 вакантних посад, станом на 13.04.2020 було 255 вакантних посад. За період з 21.12.2019 по 13.04.2020 до Галицької митниці Держмитслужби з Львівської митниці ДФС та інших державних органів було переведено 56 працівники.
Тобто, в результаті реорганізації Львівської митниці ДФС фактично не відбулось скорочення штатної чисельності працівників, а навпаки штатний розпис новоствореного органу передбачав збільшення штатних одиниць.
Як зазначено вище, Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов'язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.
Як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов'язані з припиненням трудових договорів з працівниками. В цьому контексті в роботодавця виникає обов'язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.
Згідно з п.1 ч.1, ч.2 та ч.4 ст.40 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС та звільнення позивача із займаної посади) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Таким чином, вказана норма КЗпП України діяла, як на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС, так і на момент звільнення позивача та визначала загальний порядок припинення трудового договору з працівником з ініціативи власника, у разі проведення реорганізації юридичної особи.
Спеціальним Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України «Про державну службу».
Статтею 83 Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС та на момент звільнення позивача з займаної посади) визначені підстави для припинення державної служби. Зокрема, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону) (п.4 ч.1 ст. 83 Закону).
Згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Станом на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС Закон України «Про державну службу» не передбачав особливостей процедури звільнення державних службовців у зв'язку з реорганізацією державного органу. Тобто, на цей час діяли загальні норми щодо порядку припинення трудового договору з ініціативи власника у зв'язку з реорганізацією підприємства, установи, організації, що визначені КЗпП України.
Частиною 2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зокрема, реорганізації підприємства, установи чи організації допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з ч.4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можлива лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Відповідно до ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Отже, на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС, законодавством був визначений обов'язок Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС попередити працівників про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Оскільки таке заплановане звільнення працівників було масовим, відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», Комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС мала довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Львівської митниці ДФС №631 від 27.11.2019 (арк. с.68 том 3) затверджено план заходів, пов'язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, в п.1 розділу ІІІ якого визначено здійснення заходів щодо переведення, звільнення працівників Львівської митниці ДФС, які належать до номенклатури посад начальника Львівської митниці ДФС, з дотриманням законодавства про працю. Зміни до вказаного плану заходів у цій частині на момент звільнення позивача не вносились.
Листом від 17.12.2019 №4343/8/13-70-04 (арк.с.68 том 3) Львівська митниця ДФС повідомила Галицьку митницю Держмитслужби про заплановане до 21.12.2019 вручення посадовим особам Львівської митниці ДФС повідомлення про наступне вивільнення та забезпечення одночасно з попередженням про звільнення надання пропозицій працівникам митниці іншої роботи в Галицькій митниці Держмитслужби.
Разом з тим, доказів того, що в грудні 2019 року Львівською митницею ДФС подано до Львівського обласного центру зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників матеріали справи не містять. Наказ №666 від 21.12.2019 «Про попередження про наступне вивільнення» не реалізований, попередження про наступне звільнення працівникам Львівської митниці ДФС не надсилались.
Колегія суддів критично оцінює доводи відповідачів щодо поважності причин невиконання наказу №666 від 21.12.2019 «Про попередження про наступне вивільнення» у зв'язку з перебуванням з 23.12.2019 в стані тимчасової непрацездатності Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 та перебуванням у відпустці відповідального за виконання цього наказу члена комісії Дацій ОСОБА_3 .
Згідно з п.16 Порядку №1074 у складі комісії з припинення органу виконавчої влади за рішенням голови комісії визначається заступник голови комісії - представник органу виконавчої влади, що припиняється, або утвореного органу виконавчої влади, або органу виконавчої влади, до якого переходять права та обов'язки органу виконавчої влади, що припиняється, який у разі відсутності голови комісії з припинення органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин виконує його обов'язки.
Тобто, діяльність державного органу та виконання ним повноважень не може залежати лише від можливості виконання своїх обов'язків керівником такого державного органу. Надання відпустки відповідальному за виконання плану заходів з реорганізації Львівської митниці ДФС не є поважною причиною для невиконання таких заходів, а свідчить про неналежне здійснення контролю за виконанням плану заходів керівниками відповідачів, що призвело до затягування процедури реорганізації Львівської митниці ДФС.
Як наслідок, значна частина працівників Львівської митниці ДФС, в тому числі позивач, не були попереджені про наступне вивільнення та їм не було запропоновано вакантні посади для переведення до новоствореного митного органу.
Законом України №378- IX від 12.12.2019 внесено зміни до Кодексу законів про працю України. Цим Законом ст.49-2 КЗпП України доповнено частиною шостою такого змісту: «вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень». Вказані зміни набрали чинності з 02.02.2020.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» з 13.02.2020 набрали чинності зміни до Закону України «Про державну службу», відповідно до яких частину 3 статті 87 Закону доповнено новим абзацом першим такого змісту:
«Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».
Таким чином, на момент звільнення позивача із займаної посади не було змінено підстав припинення державної служби (реорганізація державного органу), однак було запроваджено певні особливості щодо процедури звільнення державних службовців.
Зокрема, змінено строк попередження державного службовця про наступне звільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів), а також передбачений до цього часу обов'язок пропонувати вакантну посаду державному службовцю при звільненні у зв'язку з реорганізацією державного органу, змінено словами «може пропонувати державному службовцю будь яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності)». Тобто, законом встановлено певну свободу дій керівника державного органу щодо надання пропозицій про переведення державних службовців до реорганізованого органу. Однак, в кожному випадку надання таких пропозицій чи відмова у їх наданні має бути належним чином обґрунтовані.
Колегія суддів звертає увагу, що надання суб'єктом призначення або керівником державного органу пропозиції зайняття вакантної посади має наслідком переведення державного службовця на цю посаду, у разі його згоди на переведення.
Згідно зі ст.41 Закону України «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
В контексті наведених норм Закону України «Про державну службу» необхідно зазначити, що передбачене в ст.87 цього Закону право (а не обов'язок) керівника державного органу пропонувати державному службовцю вакантну посаду, не може трактуватись як можливість прийняття рішення таким керівником на власний розсуд, без будь якого обґрунтування такого рішення. При переведенні державних службовців керівник державного органу в першу чергу оцінює професійну підготовку та компетентність державного службовця. Тобто, при масовому звільненні працівників у зв'язку з реорганізацією державного органу, надання переваги одним працівникам у вигляді пропозиції зайняття вакантної посади у новоствореному державному органі повинно бути належно обґрунтоване, рівно ж як і відмова у наданні такої пропозиції іншим державним службовцям, за наявності вакантних посад у цьому державному органі. Тобто, така поведінка суб'єкта призначення або керівника державного органу не повинна викликати сумніви як у державних службовців так і сторонніх осіб у неупередженості такого керівника. В іншому випадку ці дії можна вважати дискримінаційними по відношенню до окремих державних службовців.
Як зазначалося вище, за період з 21.12.2019 по 13.04.2020 включно до Галицької митниці Держмитслужби призначено в порядку переведення з Львівської митниці ДФС та інших державних органів 56 працівників. Однак питання щодо переведення позивача відповідачем не розглядалося.
Зі змісту позовної заяви та обставин встановлених судом першої інстанції видно, що позивачем вживалися заходи щодо працевлаштування у Галицькій митниці ДМС, зокрема, ОСОБА_1 звертався із відповідною заявою на ім'я керівника Галицької митниці ДМС, намагався записатися на прийом, однак його заява була залишена без реагування.
Крім того, відповідачами не надано доказів проведення перевірок рівня професійної підготовки чи професійної компетентності щодо переведених працівників, а також не надано доказів проведення такої перевірки відносно ОСОБА_1 .
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідачами не надано суду доказів невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді чи недостатньої кваліфікації.
З листа представнику позивача від 03.06.2020 за №.2/адв/13-70-04 Львівською митницею повідомлено, що на час звільнення позивача були відсутні дисциплінарні стягнення, у Львівській митниці також відсутня інформація щодо надходження від правоохоронних органів або суд листів про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи, відповідачами не надано суду належного обґрунтування підстав ненадання пропозиції позивачу зайняття вакантної посади у Галицькій митниці Держмитслужби, а також не наведено аргументів щодо причин звільнення позивача.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наказ про звільнення повинен обов'язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.
Як видно зі змісту оскаржуваного наказу про звільнення позивача з посади, такий містить лише посилання на пункт 4 частини 1 статті 83, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ із змінами, пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення, з покликанням на всі наявні три правові підстави передбачені вищенаведеним законом (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу»).
Тобто, наказ відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів передбачених ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу «правової визначеності», адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння обґрунтованості звільнення.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Львівською митницею ДФС порушено встановлений порядок звільнення позивача із державної служби, не дотримано процедури попередження про наступне вивільнення, в спірному наказі не зазначено конкретну причину та підставу звільнення, у зв'язку з чим наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 81-о від 13.04.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » підлягає скасуванню як протиправний.
Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
З аналізу вищевикладеного слідує, що день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з Львівської митниці ДФС, тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020.
Така ж правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо поновлення у Галицькій митниці Держмитслужби або іншій рівнозначній посаді Галицької митниці Держмитслужби.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, згідно з пп. "з" п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.
Відповідно до довідки №13-70-05/38-355 від 31.07.2020 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , який працював у Львівській митниці ДФС, становить 532 грн. 14 коп. без урахуванням податків та обов'язкових платежів.
Враховуючи кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2020 по 16 березня 2021 (228 дні), розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 121327 грн. 92 коп. (228 дні х 532, 14 грн.) без урахування податків та обов'язкових платежів.
Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з наведеними вище приписами нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 81-о від 13.04.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » підлягає скасуванню, як протиправний, а ОСОБА_1 - поновленню на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року з одночасним стягненням на його на користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 121327 грн. 92 коп.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №380/3624/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді В. Я. Качмар
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 17 червня 2021 року