15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3016/20 пров. № А/857/6562/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Затолочного В.С., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (суддя - Микуляк П.П., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.04.2019 у повному обсязі; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.04.2019 в сумі 138093,20 грн. із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 15.04.2019 з врахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач у період з 01.12.2015 по 15.04.2019 не в повному обсязі здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , а в окремі періоди служби взагалі не здійснював нарахування індексації. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі протиправною та такою, що порушує його права, які гарантовані чинним законодавством України.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №260/3016/20 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 15 квітня 2019 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 15 квітня 2019 року в повному обсязі, з встановленням базового місяця за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2019 року відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", з урахуванням раніше виплачених сум індексації. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в Міністерстві оборони України для виплати індексації в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не було фінансового ресурсу, у зв'язку з чим виплата індексації позивачу не здійснювалося. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року для позивача є січень 2008 року.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 квітня 2019 року № 78 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04 квітня 2019 року № 60 з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 15 квітня 2019 року.
Згідно з картками особового рахунку позивача за 2015-2019 роки, ОСОБА_1 частково виплачувалася індексація грошового забезпечення. Так, зокрема за грудень 2015 року позивачу виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 1027,99 грн.
За період 2016-2017 роки позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. У 2018 році позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 71,08 грн. За січень 2019 року позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі - 71,08 грн. за лютий 2019 року - 71,08 грн., за березень 2019 року - 134,47 грн. та за квітень 2019 року - 67,24 грн.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01 грудня 2015 року по 15 квітня 2019 року є протиправною, тому військова частина НОМЕР_1 зобов'язана нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 15 квітня 2019 року в повному обсязі, з встановленням базового місяця за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 15 квітня 2019 року відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ (далі Закон № 1282-ХІІ).
Так, згідно зі ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до положень ст. ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком № 1078.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 частково виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Зокрема, позивачу нарахована та виплачена індексація за такі періоди: за грудень 2015 року - 1027,99 грн., за грудень 2018 року - 71,08 грн., за січень 2019 року - 71,08 грн. за лютий 2019 року - 71,08 грн., за березень 2019 року - 134,47 грн. та за квітень 2019 року - 67,24 грн. У 2016-2017 роках та у період з січня 2018 року по листопад 2018 року позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
За таких обставин, враховуючи наведені вище положення нормативно-правових актів, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що не виплачуючи ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, яка гарантована Законом №2011-XII, у 2016-2017 роках та у період з січня 2018 року по листопад 2018 року відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Щодо визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Колегія суддів зауважує, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Так, підвищені посадові оклади військовослужбовців були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 (втратила чинність 01.03.2018).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з 2014 року відбулось збільшення доходу позивача за рахунок підвищення з 40% до 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) та наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» (далі - Інструкція № 595).
Статтею 9 Закон № 2011-XII та Постановою № 1294 визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, відповідно до наведених норм законодавства, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889 та Інструкцією № 595, яка виплачувалась позивачу у розмірі 20% місячного грошового забезпечення з 01.04.2013, у розмірі до 40% місячного грошового забезпечення з 01.09.2013 та у розмірі до 60% місячного грошового забезпечення з 01.01.2014, є об'єктом індексації, оскільки ця грошова винагорода мала постійний характер і конкретно визначений розмір. Тобто, місяць в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових) є базовим місяцем при проведенні індексації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №825/565/17.
Також, суд апеляційної інстанції враховує роз'яснення Міністерства соціальної політики України, надані в листі № 23/0/66-17/163 від 02.03.2017, згідно з якими місяць встановлення зазначеної грошової винагороди та місяць, в якому збільшувався відсоток цієї винагороди порівняно з попереднім періодом (в даному випадку - січень 2014 року), вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації.
Виходячи із наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у весь спірний період (з грудня 2015 року по квітень 2019 року) базовим місяцем слід враховувати саме січень 2014 року.
Отже, доводи позивача про те, що індексація грошового забезпечення в грудні 2015 року, в грудні 2018 року, в січні - квітні 2019 року виплачувалась в неналежному розмірі є помилковими, тому колегія суддів такі доводи позивача до уваги взяти не може.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки та за період з січня 2018 року по листопад 2018 року; та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за 2016-2017 роки та за період з січня 2018 року по листопад 2018 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
При цьому, колегія суддів не вбачає можливим зазначення конкретної суми, яка підлягає виплаті позивачу, а також визначення базового місяця для розрахунку суми індексації, оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Тобто, визначення у спірних правовідносинах сум індексації, а також базового місяця для її обчислення за 2016-2017 роки та за період з січня 2018 року по листопад 2018 року належить до виключної компетенції відповідача.
За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача є частково підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції у відповідній частині.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про часткове задоволення адміністративного позову з наведених вище підстав.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі №260/3016/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки та за період з січня 2018 року по листопад 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за 2016-2017 роки та за період з січня 2018 року по листопад 2018 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді В. С. Затолочний
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 17 червня 2021 року
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду