15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5658/20 пров. № А/857/6031/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року (головуючого судді Дорошенко Н.О., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне) у справі №460/5658//20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та стягнення індексації грошового забезпечення,-
ОСОБА_1 03.08.2020 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо неправильного нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року, зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2008 по 28.02.2018 з урахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - січень 2008 року, та надати позивачу довідку із вказанням помісячного нарахування індексації за період з 01.02.2008 по 28.02.2018.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року задоволено позов повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року у справі №460/5658//20 та ухвалою суду від 15.04.2021 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 1971 року народження, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення.
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 05.09.2019 №209 старшого офіцера 63 пункту управління системою зв'язку та інформаційних систем майора ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 15.08.2019 №253 у запас на підставі п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я, з 08.09.2019 виключено зі списків особового складу військової частини та направлений для зарахування на військовий облік до Рівненського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області (аркуші справи 13-14).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №460/4409/19, яке набрало законної сили 14.04.2020 (аркуші справи 53-57), позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку з помісячним розрахунком індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
На виконання вказаного рішення суду, 28.04.2020 позивачу було виплачено 18679,29 грн. індексації його грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 (аркуші справи 42-43).
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 29.04.2020 №272 сума індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, що належить до виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, обчислена з врахуванням базового місяця - серпень 2015 року (аркуш справи 15).
У зв'язку з тим, що перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 здійснено без урахування базового місяця - січень 2008 року, 11.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення перерахунку індексації такого грошового забезпечення із врахуванням базового місяця - січень 2008 року та просив надати йому довідку із вказанням помісячно нарахування індексації за період з 01.02.2008 по 28.02.2018 (аркуш справи 16).
Листом від 26.06.2020 за №501/20/569 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що індексація грошового забезпечення виплачувалася йому по грудень 2015 року встановленим порядком з врахуванням серпня 2015 року як останнього базового місяця (місяця, в якому відбулося збільшення доходів позивача), а з 01.01.2016 не здійснювалося. На підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №460/4409/19 було здійснено нарахування та виплату індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з встановленням місяця підвищення доходів (базового місяця) - серпень 2015 року. Крім того, зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2020. Інформація стосовно виплаченої позивачу індексації доходів з 01.02.2008 у Військовій частині НОМЕР_2 відсутня (аркуші справи 17-18).
При цьому, довідку із вказанням помісячно нарахування індексації за період з 01.02.2008 по 28.02.2018 позивачу не надано.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).
З метою реалізації Закону №1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 справа №638/9697/17, від 30.09.2019 справа №750/9785/16-а, від 20.11.2019 справа №522/11257/16-а.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з цим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови № 1294.
В подальшому після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Як встановлено судом першої інстанції, а саме згідно розрахунку відповідача від 31.08.2020 №501/26/1/78 (аркуш справи 51) суми індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, що виплачені ОСОБА_1 за період з 01.02.2008 по 31.12.2015, обчислені з врахуванням базових місяців: квітень 2013 року; вересень 2013 року; січень 2014 року; грудень 2014 року; серпень 2015 року; грудень 2015 року.
При цьому, вказаний розрахунок не містить відомостей про застосування базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з лютого 2008 року по березень 2013 року.
Також згідно розрахунку відповідача від 31.08.2020 №501/26/1/77 (аркуш справи 52) судом встановлено, що суми індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, що належать до виплати ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, обчислені з врахуванням базового місяця - грудень 2015 року.
Позивач вказує та відповідач не заперечив, що у спірному періоді його грошове забезпечення збільшувалось за рахунок виплати щомісячної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», яка виплачувалась йому у розмірі 20% місячного грошового забезпечення з 01.04.2013, у розмірі до 40% місячного грошового забезпечення з 01.09.2013 та у розмірі до 60% з 01.01.2014.
Водночас, суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включалася до складу грошового забезпечення, з якого здійснювалося обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.8 наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» від 15.11.2010 №595, розмір винагороди встановлювався наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з доводами позивача щодо в період з 01.01.2008 по 28.02.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що збільшення додаткових видів доплат призвело до суттєвого щомісячного збільшення грошового забезпечення позивача, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Так, відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/0/66-17 на запит Департаменту фінансів Міноборони від 18.07.2017 № 248/3/9/1/863, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У абзаці 5 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відтак, збільшення грошового забезпечення військовослужбовця за рахунок додаткових видів доплат без зміни посадового окладу не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, а тому квітень 2013 року, вересень 2013 року, січень 2014 року, грудень 2014 року, серпень 2015 року та грудень 2015 року не повинні визначатися як базові місяці при нарахуванні суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.02.2008 по 28.02.2018.
Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що підвищення грошового забезпечення позивача у квітні 2013 року, вересні 2013 року, січені 2014 року, грудні 2014 року, серпні 2015 року та грудні 2015 року перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватися із базового місяця січень 2008 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Водночас, суд зауважує, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода не носить постійного характеру, не була основною та змінювалась (збільшувалась), а з 01.03.2018 скасована, тому така складова грошового забезпечення не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення.
Суд також не бере до уваги покликання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», позаяк запроваджене такою постановою Уряду підвищення грошових доходів працівникам бюджетної сфери не стосується військовослужбовців.
Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що за період з 01.02.2008 по 28.02.2018 позивачу нарахування індексації здійснювалось неправильно, що призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу невірно було встановлено базовий місяць у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум, оскільки індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Згідно постанови Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Крім того, судова колегія враховує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення, а завданням адміністративного суду є контроль за правомірністю дій (рішень) відповідача у розглядуваних правовідносинах, зокрема, щодо виконання відповідачем свого обов'язку по нарахуванню і виплати позивачу індексації грошового забезпечення, в тому числі правильності нарахування грошових сум такої індексації.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 по справі №240/11882/19.
Відповідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності не вчинення дій по нарахуванню та виплаті позивачу за спірний період індексації грошового забезпечення, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не правомірно визначено базові місяці при виплаті індексації грошового забезпечення з 01.02.2008 по 28.02.2018, вважаючи правильним базовий місяць січень 2008 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу з 01.02.2008 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008 року, порушують гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця.
Водночас, суд враховує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №460/4409/19, яке набрало законної сили, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018. При цьому, базовий місяць для обрахунку індексації судом не визначався, а спір щодо визначення базового місяця судом в межах вказаної справи не вирішувався. Відтак, право позивача щодо отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2008 по 28.02.2018 з визначенням базового місяця - січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум.
З огляду на те, що відповідачем на звернення позивача не надано довідку про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за вищевказаний період, що відповідач не заперечує, а в ході судового розгляду справи підтверджено наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за такий період з урахуванням базового місяця січень 2008 року, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача надати позивачу довідку із зазначенням помісячного нарахування індексації за період з 01.02.2008 по 28.02.2018 також підлягає задоволенню.
Щодо покликання відповідача на те, що з розпорядником бюджетних коштів, у тому числі щодо діючих і звільнених військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , є військова частина НОМЕР_2 , суд зазначає таке. Відповідно до проаналізованих вище приписів чинного законодавства, обов'язок нарахувати та виплатити працівнику всі належні при звільненні виплати, у тому числі й індексацію грошового забезпечення, покладено на роботодавця, яким у спірних правовідносинах є військова частина НОМЕР_1 . Таким чином, та обставина, що відповідач знаходиться на розрахунково-фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, не виключає та не спростовує обов'язку відповідача поновити порушене право позивача. Більш того, суд зауважує, що з долучених до відзиву доказів встановлено, що за аналогічних обставин військовою частиною НОМЕР_1 виконано судове рішення у справі № 460/4409/19. Отже, суд вважає, що наведені аргументи відповідача не впливають на оцінку спірних правовідносин.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року у справі №460/5658/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк