15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16378/20 пров. № А/857/6326/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року (головуючого судді Димарчук Т.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/16378/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 27.11.2020 звернувся в суд з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області в якому просить визнати дії відповідача стосовно повернення заяви та виконавчого листа від 18.10.2018 у справі №161/7232/18, виданого Луцьким міськрайонним судом на ім'я ОСОБА_1 протиправними, зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 щодо прийняття до виконання виконавчого листа від 18.10.2018 у справі №161/7232/18, виданого Луцьким міськрайонним судом, зобов'язати відповідача негайно виконати рішення суду та виплатити ОСОБА_1 по виконавчому листу від 18.10.2018 у справі № 161/7232/18, виданого Луцьким міськрайонним судом, шляхом списання коштів з рахунків боржника, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа від 18.10.2018 по справі №161/7232/18, виданого Луцьким міськрайонним судом, шляхом списання коштів з рахунків боржника, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, остаточну суму компенсації визначити на день повного виконання виконавчого листа по даній справі органами Казначейства, кількість прострочених днів рахувати з 19.10.2018, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40 000 гривень, зобов'язати відповідача протягом одного місяця надати суду звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області у формі листа від 17.08.2020 № 04-27/1027 про повернення стягувачу ОСОБА_1 виконавчого листа від 18.10.2018 у справі №161/1732/18, виданого Луцьким міськрайонним судом. Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області прийняти виконавчий лист від 18.10.2018 у справі № 161/7232/18 до виконання та здійснити дії направлені на виконання такого виконавчого листа. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі №140/16378/20 та ухвалою суду від 15.04.2021 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою Волинського апеляційного суду від 18.10.2018 у справі №161/7232/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 38559, 07 грн, в тому числі: 31262,58 грн інфляційних втрат та 7296, 49 грн три проценти річних (аркуші справи 33-35).
18.10.2018 на виконання вищезазначеного рішення судом видано виконавчий лист по справі №161/7232/18 (аркуш справи 36).
22.11.2018 позивач звернувся із заявою до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Волинської області про відкриття виконаного провадження по справі № 161/7232/18 за виконаним листом, виданим Луцьким міськрайонним судом Волинської області 18.10.2018 про стягнення з УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради коштів у сумі 38559,07 грн. (аркуш справи 37).
З метою виконання рішення суду по справі № 161/7232/18 від 18.10.2018 державним виконавцем було надіслано на адресу боржника УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради вимоги щодо сплати заборгованості за виконавчим листом. Згідно отриманих відповідей вбачається, що боржник УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради є органом місцевого самоврядування, фінансується з бюджету Луцької міської ради, яка на погашення виконавчих боргів коштів не виділяє, на рахунках УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради коштів на погашення боргів по виконавчих листах немає.
На неодноразові звернення ОСОБА_1 до Луцької міської ради про виділення коштів із бюджету міста Луцька для погашення заборгованості УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради по виконавчому листі від 18.10.2018 по справі №161/7232/18 на його користь (аркуші справи 52-54), Луцька міська рада повідомляла, що УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради припинило діяльність відповідно до рішення Луцької міської ради від 28.12.2016 №16/20 «Про припинення юридичної особи». При цьому, згідно зі ст.ст. 23, 51 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідно до рішення Луцької міської ради від 21.12.2018 №51/2 «Про бюджет міста Луцька на 2019 рік» (зі змінами) бюджетні призначення на виконання рішень суду в управлінні житлово-комунального господарства, як розпорядника бюджетних коштів, відсутні (аркуші справи 63, 64).
З метою виконання рішення суду державним виконавцем було надіслано заяву до Управління Казначейства щодо сплати заборгованості за виконавчим листом по справі №161/7232/18 від 18.10.2018.
Державна Казначейська служба 02.08.2019 за №01-18/1134 повернула виконаний лист відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку без виконання. Зокрема, у листі про повернення документів зазначено, що відповідно до п.2 Порядку №845 боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. Юридична особа УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської в управлінні станом на 25.07.2019 не обслуговується та відкритих рахунків немає. Одночасно боржник УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради не відповідає вимогам статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Враховуючи вищевикладене, можливість виконання документу в управлінні Казначейства відсутня (аркуш справи 90).
У подальшому, державний виконавець Першого відділу ДВС у місті Луцьку постановою ВП №57795689 від 14.08.2020 повернув виконавчий лист №161/7232/18 від 14.11.2018 ОСОБА_1 згідно з заявою стягувача від 13.08.2020 про повернення виконавчого листа (аркуш справи 49)
13.08.2020 позивачем подано до Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області заяву (з відповідними додатками) про примусове виконання виконавчого листа виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 18.10.2018 про стягнення з УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 38559,07 грн. (аркуш справи 142).
Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області листом від 17.08.2020 за № 04-27/1027 повернуло позивачу заяву від 13.08.2020 (з доданими документами) без виконання та повідомило, що механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з боржників визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі- Порядок). Відповідно до п. 2 Порядку боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства. Юридична особа Управління житлово-комунального господарства Луцької міської ради (код ЄДРПОУ 03364046) станом на 20.08.2020 в управлінні Казначейської служби у м. Луцьку Волинської області не обслуговується та відкритих рахунків немає. Відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Правовий статус Управління житлово-комунального господарства Луцької міської ради як структурного підрозділу органу місцевого самоврядування визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно Управління житлово-комунального господарства Луцької міської ради не є державним органом і не підпадає під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Зважаючи на вищевикладене та керуючись підпунктом 3 пункту 9 Порядку № 845, Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області повернуло виконавчий документ стягувачу ОСОБА_1 (аркуш справи 50).
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо повернення заяви та виконавчого листа від 18.10.2018 у справі №161/7232/18, позивач звернувся з позовом до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Статтею 1 вищезазначеного Закону визначено, що бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання (частина 2 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Частиною першою статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.
Частиною другою статті 6 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п. 1). Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 9).
Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (пп. 3 п. 4).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Як визначено пунктом 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Пунктом 8 Положення №845, органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер, здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів, повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Пунктом 3 зазначеного Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради (ЄДРПОУ 03364046) є органом місцевого самоврядування. Луцька міська рада є засновником УЖКГ департаменту ЖКГ. На сайті Луцької міської ради за адресою https://www.lutskxada.gov.ua/documents/pro-zatverdzhennya-polozhennya-pro-departament-zhytlovo- komunalnogo-gospodarstva-0 розміщено Положення про департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради, де у пункті 1.1. зазначено, що департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради є виконавчим органом Луцької міської ради. У пункті 1.2. зазначено, що департамент підконтрольний і підзвітний міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, міському голові та заступнику міського голови згідно розподілу обов'язків.
Таким чином, оскільки згідно з даними ЄДРПОУ УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування, то рішення про стягнення коштів на підставі рішення суду може бути прийнято виключно органом Казначейства. При цьому, оскільки Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», однак є особою, яка відповідно до Порядку № 845 вживає заходи щодо виконання виконавчого документу та забезпечує стягнення коштів на підставі рішення суду шляхом безспірного списання коштів в тому числі з місцевого бюджету.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним рішення (дій) щодо повернення стягувачу ОСОБА_1 заяви та виконавчого листа від 18.10.2018 у справі №161/7232/18, виданого Луцьким міськрайонним судом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо не врахування відповідачем нормативних вимог Порядку № 845, під час прийняття оскаржуваного рішення та вчинення дій щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без з'ясування всіх обставин та вчинення дій, які мають передувати поверненню виконавчого листа стягувачеві.
Так, відповідно до абзаців 1, 2, 4 пункту 28 Порядку № 845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.
З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.
У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов'язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п'яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.
Абзацом першим пункту 29 Порядку № 845 передбачено, що у разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.
За положеннями зазначеного Порядку № 845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України (п. 31 Порядку № 845).
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів, а також підпунктів 4, 5, 7 Порядку № 845, відповідно до яких під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів; застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України; вживати інших заходів до виконання виконавчих документів. Таким чином, відповідач повинен вживати всіх заходів по виконанню рішення суду, встановлених Порядком № 845.
Натомість, у матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про вжиття відповідачем комплексу заходів, передбачених Порядком № 845, спрямованих на виконання рішення Волинського апеляційного суду від 18.10.2018 у справі №161/7232/18 про стягнення з Управління житлово-комунального господарства департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 38559,07 грн.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було надано жодної інформації та належних доказів щодо вжиття ним заходів з виконання виконавчого листа від 18.10.2018 у справі №161/7232/18.
Оскільки, виходячи з письмових пояснень наданих відповідачем, УЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради не має відкритих рахунків в Управлінні ДКС у м. Луцьку і орган Казначейства в цей момент не має можливості здійснити безспірне списання коштів з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, то, виходячи із вимог Порядку №845 такий орган Казначейства зобов'язаний надіслати боржнику вимогу із зобов'язанням здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань, а також направити запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.
Крім того, апеляційний суд вважає, що відповідач не навів обґрунтованих причин не виконання рішення суду щодо списання коштів з боржника. Зокрема, не відправляв відповідних запитів боржнику, не з'ясував чи вживалися боржником заходи направленні на виконання рішення суду, чи є наявні перешкоди або підстави для звернення до суду, який видав виконавчий лист з клопотаннями щодо відстрочення виконання рішення суду на час необхідний для усунення вказаних причин, та/або для заміни способу чи порядку виконання рішення суду, в тому числі з урахуванням того, що боржник перебуває в стані припинення.
Жодних із зазначених дій, відповідачем, в порушення вимог Порядку не було здійснено чим порушено принцип верховенства права.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що Управління ДКС у м. Луцьку в повному обсязі виконало попереднє рішення суду на користь ОСОБА_1 провівши безспірне списання коштів з рахунків боржника - Управління ЖКГ департаменту ЖКГ Луцької міської ради з розрахункового рахунку НОМЕР_1 , КПКВК-4016021, КЕКВ - 3131 (код ЄДРПОУ 43025) у загальній сумі 32770,00 грн., що підтверджується повідомленням про безспірне списання коштів з рахунків боржника від 28.12.2017 № 03-15/2185 (аркуш справи 42).
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до остаточного рішення суду.
З матеріалів справи не вбачається, що існували будь-які «вагомі та непереборні обставини», які могли б служити обґрунтованим поясненням того, чому відповідач не вжив всіх передбачених законодавством заходів з метою виконання остаточного судового рішення, на виконання якого ним отримано виконавчий лист №161/7232/18 від 18.10.2018 Луцького міськрайонного суду Волинської області, а повернувши без виконання вказаний виконавчий лист позивачу та одночасно, без вчинення дій направлених на вжиття заходів по виконанню остаточного рішення суду, фактично створив для позивача необхідність повторного звернення до суду з метою захисту свого порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів дійшла висновку з урахуванням встановлених обставин та наявних матеріалів справи, що відповідач не вжив усіх заходів на виконання виконавчого документу, відповідно до Порядку № 845, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, відповідачем необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та передчасно прийнято рішення у формі листа від 17.08.2020 № 04-27/1027 про повернення ОСОБА_1 виконавчого листа №161/7232/18 від 18.10.2018 Луцького міськрайонного суду Волинської області без виконання, відтак, оскаржуване рішення відповідача, у формі листа від 17.08.2020 № 04-27/1027, судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
На підставі абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням зазначеного та з метою ефективного відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції правильно зобов'язав Управління ДКС у м. Луцьку прийняти виконавчий лист від 18.10.2018 у справі № 161/7232/18 до виконання та здійснити дії направлені на виконання такого виконавчого листа.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких доводи позивача задоволені частково, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі №140/16378/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк