07 червня 2021 р.Справа № 520/8511/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) від 28.01.2021 року (повний текст складено 28.01.21 року) по справі № 520/8511/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ТОВ "ТИТАН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0028865304 та № 0028875304 від 15 листопада 2019 року про застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 643569,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що камеральна перевірка, оформлена актом № 62/20-40-53-04-09/30588785 від 21.10.2019, проведена не у спосіб, передбачений ПК України, а тому є незаконною. Вказав, що податковий орган не розглянув належним чином заперечення на акт перевірки, не повідомив Товариству про дату розгляду заперечень і не надіслав рішення про результати розгляду заперечень, водночас ТОВ “Титан” подало свої заперечення на акт перевірки поштою у відповідності до п. 86.7 та п. 44.7 ПКУ, які встановлюють право подання заперечень як безпосередньо до контролюючого органу, так і поштою, а тому викладена в листі від 15.11.2019 р. № 9681/10/20-40-53-04-15 відмова у розгляді заперечень є безпідставною і незаконною. В обґрунтування неправомірності зарахування податковим органом сум ПДВ, сплачених Товариством, в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу позивач зазначив, що всі здійснені ТОВ “Титан” в період з лютого по липень 2019 року оплати ПДВ за податковими деклараціями, спрямовувались податковим органом на оплату 1389323,14 грн штрафу, який незаконно обліковувався як податковий борг. Позивач зазначив, що при обчисленні штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, ГУ ДПС у Харківській області не врахувало здійснені Товариством оплати ПДВ, які повинно було врахувати. У зв'язку з із викладеним позивач вказує на безпідставне застосування штрафних санкцій, що завдає ТОВ “Титан” прямих матеріальних збитків на суму 643569,14 грн..
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 по справі №520/8511/2020 позовні вимоги задоволено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ТОВ “Титан” з питання дотримання термінів сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ), встановлено порушення пп. 57. 1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) (акт перевірки від 21.10.2019 № 62/20-40-53-04-09/30588785).
Перевіркою встановлено, що ТОВ “Титан” в порушення вимог Кодексу протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям, а саме: за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року на загальну суму 497621,60 грн.
На підставі вказаних висновків, Головним управлінням ДПС у Харківській області складено податкові повідомлення-рішення від 15.11.2019 № 0028865304, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 350755,18 грн та № 0028875304, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 292813,96 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення 02.01.2020 оскарженні позивачем до ДПС України.
Рішенням від 28.01.2020 № 3481/6/99-00-08-05-05-06 ДПС України продовжило строк розгляду скарги ТОВ "Титан" до 07.03.2020 включно.
Рішенням заступника голови ДПС України від 05.03.2020 № 8484/6/99-00-08-05-05-06 скарга ТОВ "Титан" залишена без задоволення.
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про недотримання відповідачем ані процедури винесення оскаржуваних рішень, ані правильності визначення розміру донарахованих позивачу штрафних санкцій за умови недотримання контролюючим органом приписів ст. 56 та ст. 87 ПК України при зарахуванні оплати позивачем його податкових зобов'язань, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0028865304 та № 0028875304 від 15.11.2019 р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції відзначає, що лише дотримання встановлених податковим законодавством умов та порядку проведення перевірок може бути підставою для висновку про законність перевірки. Невиконання процедурних вимог Податкового кодексу України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.
Положеннями пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Приписами п. п. 76.1, 76.2 ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Положеннями п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Згідно з п. 86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Таким чином, законодавством передбачено обов'язок контролюючого органу складати акт перевірки за результатами проведення камеральної перевірки у разі встановлення порушень і надсилати або вручати його платнику податків, а також право платника податків подавати заперечення на такий акт перевірки, при розгляді контролюючим органом яких платник податку має право брати участь та з урахуванням результатів розгляду яких керівником контролюючого органу (або його заступником) приймається рішення про визначення грошових зобов'язань.
Судовим розглядом встановлено, що позивач отримав 25.10.2019 р. акт перевірки від 21.10.2019 р. № 62/20-40-53-04-09/30588785, вказане не заперечується сторонами у справі. Таким чином, останнім днем подання заперечень є 08.11.2019 р.
Також з матеріалів справи судом встановлено, що позивач направив 08.11.2019 р. до ГУ ДПС у Харківській області за вих. № 08/11 заперечення на акт перевірки від 21.10.2019 р. № 62/20-40-53-04-09/30588785 засобами поштового зв'язку, що підтверджується накладною Укрпошти № 6246100560616 від 08.11.2019 р. В свою чергу, відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 15.11.2019 р. № 968/10/20-40-53-04-15 відповідач залишив вказані вище заперечення без розгляду у зв'язку отриманням контролюючим органом заперечень після строку, визначеного п. 86.7 ст.86 ПК України.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що приписами чинного податкового законодавства передбачено подання заперечень на акт перевірки тільки та виключно до безпосередньо до контролюючого органу.
Колегія суддів зазначає, що наведені вище апелянтом доводи з приводу необхідності надання заперечень на акт перевірки виключно до контролюючого органу є безпідставними, оскільки положеннями п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки).
В свою чергу, п. 44.7 ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
З наведеного вбачається, що приписами п. 44.7 ст. 44 ПК України визначено право платника на альтернативні способи подачі документів (у тому числі і заперечень на акт перевірки): 1) надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного; 2) надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку.
Тобто, вказані заперечення подані відповідачем в межах строку, передбаченого п. 86.7 ст. 86 ПК України, з урахуванням п. 44.7 ст. 44 ПК України, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем протиправно не розглянуті вказані вище заперечення на акт перевірки, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості подати заперечення проти висновків актів перевірок, спірні рішення прийняті до спливу строку подачі позивачем заперечень проти висновків актів перевірок, а відтак оскаржувані рішення прийняті без дотримання вимог п. 86.7. та р. 86.8 ПК України, а саме прийняті з порушенням встановлених правил та процедур, прийняті передчасно - без дотримання права позивача на подачу та розгляд його заперечень, що є передумовою прийняття спірних рішень, у зв'язку з чим є такими, що прийняті з порушенням закону, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню, як передчасно прийняті.
Що стосується виявлених податковим органом порушень, колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що згідно інтегрованої картки платника податків, 22.11.2018 р. контролюючим органом відображено нарахування 336961,05 грн штрафу за податковим повідомленням-рішенням № 0137431210 від 30.08.2018 р., при цьому кошти, які сплачував позивач, зараховувались на погашення боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням, окрім того, також здійснено відображення штрафної санкції (10%) за несвоєчасну сплату штрафу за цим рішенням. Аналогічно, 02.01.2019 р. відображено в інтегрованій картці платника нарахування 1389323,14 грн штрафу за податковим повідомленням-рішенням № 0003865305 від 13.12.2018 р. та здійснено зарахування коштів в рахунок погашення вказаної суми.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що відповідно до приписів п. 87.9 ст. 87, п. 131.2 ст. 131 ПК України кошти, які сплачувались ТОВ "Титан", зараховувались в рахунок погашення податкового боргу з урахуванням черговості його виникнення.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0137431210 від 30.08.2018 р. про нарахування 336961,05 грн. штрафу оскаржено позивачем в адміністративному та судовому порядку, та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 р. у справі № 520/10852/18 скасовано. Також, податкове повідомлення-рішення № 0003865305 від 13.12.2018 р., платником податків оскаржено в адміністративному та судовому порядку та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 р. у справі № 520/2305/19 скасовано.
Відповідно до пп. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Положеннями п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Положеннями п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
На підставі наведених вище норм, колегія суддів зазначає, що на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання.
Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.
За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.
Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п. 126.1 ст. 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Відповідальність передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України у вигляді штрафу пов'язана із фактом наявності порушення, а саме несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання, і не залежить від способу, в який здійснювалась сплата (погашення) податкового боргу - добровільно чи в порядку п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Оскільки позивачем оскаржувалися в судовому порядку податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0137431210 від 30.08.2018 р. про нарахування 336961,05 грн. штрафу та податкове повідомлення-рішення № 0003865305 від 13.12.2018 р., суд дійшов до висновку, що контролюючий орган здійснював зарахування коштів, сплачених платником податків, в рахунок погашення податкового боргу за сумою, визначеною податковими повідомленнями-рішеннями, щодо яких тривала процедура оскарження, всупереч приписам п. 56.18 ст. 56 ПК України, а тому сума штрафних санкцій, визначена контролюючим органом у оскаржуваних рішеннях, обчислена без урахування вищенаведених обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями розрахунків штрафних санкцій до податкових повідомлень-рішень та інтегрованої картки платника податків.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення № 0028865304 та № 0028875304 від 15.11.2019 р. є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 по справі №520/8511/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 17.06.2021 року