17 червня 2021 р. Справа № 520/16581/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 р. (ухвалене суддею Мельниковим Р.В.) по справі № 520/16581/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, стягнення грошового забезпечення та компенсації,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № 2008002718 за період з 01.01.2018 р. по 11.09.2019 р. включно, в розмірі меншому, ніж нарахований розмір пенсії, тобто в розмірі меншому ніж 59% грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р.; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за пенсійною справою № 2008002718 за період з 01.01.2018 р. по 11.09.2019 р. включно, нарахованої, виходячи з 59% розміру грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р., в розмірі 40356,26 грн.; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів, нараховану згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, в розмірі 4343,86 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 р. позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за пенсійною справою № 2008002718 за період з 05.03.2019 р. по 11.09.2019 р. включно, нарахованої, виходячи з 59% розміру грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р., в розмірі 7777,40 грн.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений в запас з 11.07.2008 р. та є пенсіонером Служби зовнішньої розвідки України і отримує пенсію за вислугу років (пенсійна справа № 2008002718 від 24.09.2008 p.).
Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої Службою зовнішньої розвідки України № 1321 від 26.03.2018 p., грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними на 01.03.2018 р. за посадою “заступник начальника відділу”, становило: посадовий оклад - 8570 грн.; оклад за військовим званням - 1480 грн.; надбавка за вислугу років (45%) - 4522 грн.
Зазначена довідка оформлена на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. по справі № 520/5936/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо нарахування та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за пенсійною справою № 2008002718 від 24.09.2008 р., з урахуванням 75% суми підвищення, встановленого 02.04.2018 р., за період, починаючи з 05.03.2019 р., - неправомірними; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області нараховувати та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 за пенсійною справою № 2008002718 від 24.09.2008 р., з урахуванням 100% суми підвищення, встановленого 02.04.2018 р., за період, починаючи з 05.03.2019 р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплатити ОСОБА_1 за пенсійною справою № 2008002718 від 24.09.2008 р. різницю між нарахованою і сплаченою пенсією, з урахуванням 100% суми підвищення, встановленого 02.04.2018 р., за період, починаючи з 05.03.2019 р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
12.09.2019 р. вищевказане судове рішення по справі № 520/5936/19 набрало законної сили та позивачем отримано виконавчі листи.
У відповідь на запит представника позивача від 07.11.2020 р. відповідач листом № 2000-0203-8/91691 від 13.11.2020 р. повідомив про часткове виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. у адміністративній справі № 520/5936/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та надав, окрім інших документів, розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 2008002718 від 01.10.2020 р.
В результаті аналізу документів, доданих до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0203-8/91691 від 13.11.2020 р. позивачу стало відомо, що грошове забезпечення для обчислення пенсії станом на 01.10.2018 р. складає 14572,50 грн., а основний розмір пенсії 59% грошового забезпечення (вислуга років 23) складає 8597,78 грн.
Згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 2008002718 від 02.04.2008 р. та довідки № 671 від 18.11.2020 р. остаточний перерахований розмір пенсії, який підлягав виплаті за пенсійною справою № 2008002718 від 24.09.2008 р. у 2018 р. - 2019 р. складає: за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. - 6104,09 грн.; за період з 01.01.2019 р. по 31.03.2019 р. - 7350,93 грн.
На виконання зазначеного рішення суду здійснена доплата до вже виплаченої пенсії за період з 12.09.2019 р. по 30.09.2019 р. в розмірі 789,67 грн., проте на виконання рішення суду доплата до вже виплаченої пенсії за період з 05.03.2019 р. по 11.09.2019 р. здійснена не була.
Згідно розрахунку позивача, його користь за період з 01.01.2018 р. по 11.09.2019 р. включно підлягають стягненню з відповідача суми пенсії, нарахованої, виходячи з 59% розміру грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р., в розмірі 40356,26 грн., а також суми компенсації втрати доходів, нараховану згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, в розмірі 4343,86 грн.
Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з часткової їх обґрунтованості.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Детально дослідивши зміст позовних вимог, що становлять предмет позову, підстави, якими позивач обґрунтував свої вимоги станом на момент звернення до суду, суд апеляційної інстанції вважає, що фактичною підставою звернення позивача до суду є незгода позивача з діями відповідача під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. по справі № 520/5936/19, згідно якого позивачу здійснено перерахунок пенсії з 05.03.2019 та проведено розрахунок на доплату пенсії за період березень 2019 року - жовтень 2019 року в сумі 9813,92 грн., а також вимоги про нарахування компенсації за несвоєчасну виплату заборгованості з пенсійних виплат.
З тексту позовної заяви, а також трьох заяв про уточнення позовних вимог вбачається, що позивачем жодного разу не заявлялися вимоги про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, а також вимоги щодо виплати підвищення до пенсії в повному розмірі, без урахування обмежень, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 103 про поетапне підвищення розміру пенсії (50% та 75 % від суми підвищення).
Зі змісту позову чітко вбачається, що підставами для звернення до суду в цій справі слугували, на думку позивача, обставини невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. по справі № 520/5936/19 не в повному обсязі, зокрема
нараховано доплату за період з 01.01.2018 р. по 11.09.2019 р., однак, відповідачем не здійстнено такої виплати позивачу.
Таке формулювання позовних вимог у поданій позивачем позовній заяві не давало підстав для дослідження тих питань, які порушує позивач, зокрема того, що відповідачем здійснено нарахування пенсії з обмеженням пенсії максимальним розміром та з урахуванням поетапного підвищення пенсії відповідно до п. 1, 2 Постанови № 103.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом спору є незгода позивача з діями відповідача під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. по справі № 520/5936/19 щодо невиплати заборгованості з пенсії за період з січня 2018 по вересень 2019 року, у зв'язку з чим позивачем заявлені вимоги про стягнення невиплаченої суми заборгованості та вимоги про нарахування та виплату компенсації за несвоєчасно виплачені суми пенсії.
З огляду на матеріали справи, зміст позову та встановлених судом характер спірних правовідносин, ОСОБА_1 при зверненні до суду з новим позовом фактично посилається на протиправну бездіяльність допущену суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. по справі № 520/5936/19, яка виразилась у неналежному виконанні вказаного рішення суду, зокрема у тому, що за період з січня 2018 по вересень 2019 року позивачу на виконання судового рішення нарахована, але не виплачена заборгованість з пенсійних виплат, а також в тому, що на думку позивача, розмір нарахованої заборгованості має бути більшим.
Вищевстановлене дає підстави вважати, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили, а новий позов (з урахуванням сформульованих позовних вимог) фактично обґрунтовано невиконанням судового рішення, яке набуло законної сили у справі № 520/5936/19.
В той же час, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм вказує, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства (ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права, підтверджені такими судовими рішеннями, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 р. по справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 р. по справі № 820/4261/18, від 24.09.2020 р. по справі № 640/15623/19 та від 25.02.2021 р. по справі № 640/13599/20.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами не виникло нового спору, а має місце продовження тих самих спірних правовідносин, які розглядалися судом у справі № 520/5936/19, проте вже на стадії його виконання, тому вимоги позивача слід розглядати не в порядку позовного провадження, а в порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позов в цій частині замість того, щоб закрити провадження у справі, оскільки вказані обставини підлягають перевірці в межах вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку судового контролю.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимоги про "стягнення" заборгованості з виплати пенсії та "зобов'язання нарахувати та виплатити" пенсію є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації), тобто є альтернативними варіантами вирішення спору .
Відтак вирішення судом спору між сторонами шляхом застосування такого способу захисту порушених прав як "зобов'язання нарахувати та виплатити" пенсію виключає в подальшому можливість особи звернутися до суду із позовом про "стягнення" заборгованості з виплати пенсії, адже фактично спір між сторонами вже вирішено.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 9901/433/18 та в постанові Верховного Сулу від 21.04.2021 р. у справі № 522/12500/20.
Щодо вимог позову про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів, нараховану згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, в розмірі 4343,86 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Отже, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зауважує, що нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому в даному випадку вимоги позивача про зобов'язання відповідача про нарахування та виплату позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії (у зв'язку з порушенням строків їх виплати) є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 р. по справі № 404/6317/16-а, від 25.10.2018 р. по справі № 420/1410/17, від 10.02.2020 р. по справі № 134/87/16-а, від 16.04.2020 р. по справі № 200/11292/19-а та від 01.04.2021 р. по справі №120/4555/18-а.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що необхідно закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № 2008002718 за період з 01.01.2018 р. по 11.09.2019 р. включно, в розмірі меншому, ніж нарахований розмір пенсії, тобто в розмірі меншому, ніж 59% грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р., протиправними та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за пенсійною справою № 2008002718 за період з 01.01.2018 р. по 11.09.2019 р. включно, нарахованої, виходячи з 59% розміру грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р., в розмірі 40356,26 грн., а також відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів, нараховану згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” в розмірі 4343,86 грн.
Роз'яснити позивачу, що він має право в частині позовних вимог, щодо яких закрито провадження у справі подати до суду першої інстанції в порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, в даному випадку в рамках адміністративної справи № 520/5936/19.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 р. по справі № 520/16581/2020 скасувати.
Прийняти постанову, якою закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № 2008002718 за період з 01.01.2018 р. по 11.09.2019 р. включно, в розмірі меншому, ніж нарахований розмір пенсії, тобто в розмірі меншому, ніж 59% грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р. та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати пенсії за пенсійною справою № 2008002718 за період з 01.01.2018 р. по 11.09.2019 р. включно, нарахованої, виходячи з 59% розміру грошового забезпечення, встановленого на 01.03.2018 р., в розмірі 40356,26 грн.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів, нараховану відповідно до Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, в розмірі 4343,86 грн. відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін