11 червня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/1163/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до третя особа Новоархангельської селищної ради (26100, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Новоархангельськ, вул. Центральна, 31, код ЄДРПОУ - 04367217) Селищний голова Новоархангельської селищної ради Шамановський Юрій Павлович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 )
провизнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Новоархангельського селищного голови від 22 лютого 2021 року № 76-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Відповідача поновити Позивача на посаді головного бухгалтера Скалівської сільської ради з 23 лютого 2021 року;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 лютого 2021 року по день поновлення на роботі (винесення рішення суду).
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що звільнення відбулось з порушенням законодавства про працю. 22 лютого 2021 року відповідно до розпорядження селищного голови Новоархангельської селищної ради від 22.02.2021 №76-к, його звільнено із займаної посади у зв'язку з реорганізацією Скалівської сільської ради. Позивач зазначав, що у розпорядженні від 22.02.2021 №76-к не зазначена підстава звільнення, а саме звільнення здійснено із грубим порушенням процедури визначеної КЗпП України. Новоархангельською селищною радою взагалі не було вжито жодних заходів для забезпечення права позивача на залишення на службі в органах місцевого самоврядування. Крім того позивач вказав, що його попередили про наступне вивільнення, але не запропонували подальшої роботи у реорганізованому органі. Відповідачем не з'ясовувалось наявність у позивача переважного права на залишення на роботі, чим порушено статтю 42 Кодексу законів про працю України.
З наведених підстав позивач просив поновити його на посаді та стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування позиції зазначив, що рішенням першої сесії восьмого скликання від 08 грудня 2020 року №8 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Новоархангельської селищної ради" було розпочато процедуру реорганізації, у тому числі Скалівської сільської ради. Так, Скалівська сільська рада була ліквідована, як юридична особа, робочі місця на її основі не створювались, крім посади старости села, яка є виборною посадою і кандидатуру старости затверджує сесія селищної ради. Штат та структура селищної ради перезатверджувалась та змінювалась у відповідності до потреб громади. Відповідач вказував, що посада позивача була ліквідована, так як і ліквідовано Скалівську сільську раду, шляхом приєднання до Новоархангельської селищної ради.
Тому, вакансій у даних відділах (фінансовому відділі та відділі бухгалтерського обліку селищної ради) не було. Селищна рада не мала можливості запропонувати позивачу іншу роботу.
Відтак відповідач вважає, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою суду від 25.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
06.04.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.51,т.1).
Ухвалою від 07.04.2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2021 року.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Відповідно до протоколу судового засідання від 08.06.2021 року подальший розгляд справи по суті проведено у порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.
20 лютого 2013 року відповідно до розпорядження сільського голови Скалівської сільської ради від 20.02.2013 №18 «Про призначення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 призначено на посаду головного бухгалтера Скалівської сільської ради в порядку переведення з Новоархангельського відділення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції, як такого, що успішно пройшов стажування та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 20 лютого 2013 року Позивач прийняв Присягу посадової особи місцевого самоврядування (а.с.34,т.1).
Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 року №716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Кіровоградської області, у тому числі Новоархангельської громади.
Рішенням першої сесії восьмого скликання від 08 грудня 2020 року №8 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Новоархангельської селищної ради" було розпочато процедуру реорганізації, у тому числі Скалівської сільської ради (а.с.33-34, т.1).
Розпорядженням селищного голови від 15 грудня 2020 року №53-к «Про попередження працівників Ганнівської, Мар'янівської, Скалівської, Свердликівської, Торговицької, Кам'янецької, Скалівсько-Хутірської сільських рад про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю України» передбачено, зокрема, попередити працівників Скалівської сільської ради (згідно зі списком у Додатку 3) про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією Скалівської сільської ради.
Згідно з додатком 3 до розпорядження від 15.12.2020 №53-к Позивач ознайомлений під особистий підпис 21 грудня 2020 року (а.с.22,23).
22 лютого 2021 року відповідно до розпорядження селищного голови Новоархангельської селищної ради від 22.02.2021 №76-к «Про звільнення ОСОБА_1 » Позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з реорганізацією Скалівської сільської ради, п.1 статті 40 КЗпП України (а.с.21).
Станом на день розгляду справи Скалівська сільська рада не ліквідована, перебуває в стані припинення, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не виключено (код ЄДРПОУ 04366883).
Не погодившись з розпорядженням про звільнення, вважаючи його протиправним та прийнятим із порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся за захистом порушеного права.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що власне, юридичною підставою для початку проведення реорганізації відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, є набрання чинності Закону України №1009-IX від 17.11.2020, яким внесено зміни до Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України від 05.02.2015 р. № 157-VIII "Про добровільне об'єднання територіальних громад" (з врахуванням змін, внесених Законом України від 25.12.2015 р. № 925-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" щодо особливостей державної реєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб передбачено здійснення реорганізації відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади.
З цієї норми прямо випливає, що реорганізація відбувається саме тих рад, які приєдналися до головної садиби (тієї ради, яка розташована в адміністративному центрі).
Що ж до сільської ради головної (центральної) ради, то відносно неї здійснюється лише державна реєстрація змін до відомостей про неї, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Такі зміни вносяться державним реєстратором на підставі заяви, поданої сільським головою, обраним об'єднаною територіальною громадою, або уповноваженою ним особою.
Суд зазначає, що особливістю реорганізації органів місцевого самоврядування - є їх специфічний статус як суб'єктів публічних правовідносин або суб'єктів владних повноважень. Функції і повноваження органів місцевого самоврядування, які будуть реорганізовуватися (приєднуватися), не можуть бути припинені у зв'язку з ліквідацією органів місцевого самоврядування і правонаступник таких органів повинен у повному об'ємі продовжувати виконання функцій і повноважень реорганізованих суб'єктів.
Законом частково реалізовано положення про публічне правонаступництво між органами місцевого самоврядування у зв'язку з реформою адміністративно-територіального устрою. Зокрема, це реалізовано в положеннях підпунктів 13-16 пункту 6-1 Розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: - 13) після закінчення повноважень рад, що припиняються, їхніх виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради, що припиняється, видані ними нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб; - 14) новообрана рада, її виконавчий комітет можуть вносити зміни, визнавати такими, що втратили чинність, або скасовувати акти відповідних органів місцевого самоврядування, правонаступниками яких вони є, та їх посадових осіб; - 15) бюджети розформованих територіальних громад виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду з урахуванням особливостей, встановлених підпунктами 16 і 17 цього пункту; - 16) новообрана рада може вносити зміни до рішень про місцеві бюджети, прийняті радами, що припиняються.
Разом з тим, приписами підпункту 4 пункту 6-1 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених норм відповідачем прийнято рішення №8 від 08.12.2020 року «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Новоархангельської селищної ради».
Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що Новоархангельська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків сільських рад, а саме Скалівської сілької ради (а.с.116, т.1).
Отже, в результаті реорганізації Скалівської сілької ради, як юридичної особи суб'єктивні права та обов'язки, котрі належали їй, стали правами та обов'язками Новоархангельської селищної ради, котра продовжила свою діяльність. Тому, питання дотримання правил трудового законодавства щодо працевлаштування працівників також стало обов'язком відповідача.
Статтями 1, 4 Кодексу законів про працю України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору є зокрема розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Згідно з частиною 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Статтею 49-2 КЗпП України установлений порядок вивільнення працівників.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Згідно з частиною 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" наголошено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.
При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП.
Верховний Суд України у постановах від 01.04.2015 року (справа №6-40цс15), від 18.10.2017 року (справа №6-1723цс17) висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 року (справа №816/979/17), від 04.10.2019 року (справа №818/292/16), від 22.10.2019 року (справа №819/1827/17), від 11.03.2020 року (№813/1220/16), від 24.04.2020 року (справа №824/168/19-а).
Досліджуючи спірні правовідносини судом установлено, що позивач перед звільненням займав посаду головного бухгалтера Скалівської сільської ради. Про наступне вивільнення позивача було персонально попереджено за два місяці, як це передбачено частиною 1 статті 49-2 КЗпП України. При цьому інша робота за відповідною професією чи спеціальністю позивачу не пропонувалася. Позивача звільнено з роботи у зв'язку з реорганізацією органу.
Між тим, з розпорядження №53 від 15.12.2020 року про попередження працівників про наступне вивільнення судом вбачається, що воно не містить посилання на правову підставу, а саме на ч.2 ст. 8-3 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», що є порушенням. Згідно з цією нормою з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до ОТГ, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету шляхом їх приєднання до відповідних юридичних осіб - сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету ОТГ. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільська, селищна рада, її виконавчий комітет припиняються у порядку, визначеному цим Законом (а.с.22,т.1).
Разом з тим, відповідно до згаданої статті 49-2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Це означає, що на момент попередження працівників рад, що приєдналися до ОТГ, про наступне вивільнення, має бути прийняте рішення ради ОТГ про затвердження структури апарату ради ОТГ та її виконавчих органів та, відповідно, штатний розпис до цієї структури.
Отже, голова ОТГ, зважаючи на нові структуру та штатний розпис, має вирішити питання щодо можливого працевлаштування працівників рад, які увійшли до ОТГ, у структурі ради апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів.
У разі відсутності в структурі апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів посад, вимогам до яких відповідають працівники рад, які увійшли до ОТГ, останні звільняютсяс за п.1 ст.40 КЗпП (у зв'язку із реорганізацією).
У разі ж наявності у структурі апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів посади, вимогам до якої відповідає кваліфікація працівника відповідач повинен запропонувати йому зайняти цю посаду.
Під час розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що одночасно з попередженням позивача про наступне вивільнення йому не пропонувалася інша робота у структурі апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів та не враховувалось переважне право на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП.
Більш того, представник відповідача повідомив, що на час попередженням позивача про наступне вивільнення були вакантні 58 посад у Новоархангельській селищній раді.
Судом додатково витребувано у відповідача докази наявності вакантних посад з згідно кваліфікації, спеціалізації та досвіду роботи позивача. З наданого перерліку судом встановлено, що окрім інших були вакантні 4 посади бухгалтера у різних відділах, по 3 посади спеціалістів у відділах бухгалтерського обліку та фінансового відділу (а.с.78,79).
При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що на вакантні посади було оголошено конкурс та зазначає наступне.
У разі проведення конкурсного відбору на відповідну посаду, якщо запропонована посада є вищою за посаду, яку працівник займає до реорганізації, працівник дає свою згоду, після чого має успішно пройти конкурс на зайняття даної посади. Якщо посада, яка пропонується працівнику, рівнозначна чи нижча за нинішню його посаду - проводиться звичайне переведення працівника.
Суд також враховує положення ч.3,4 ст.36 КЗпП України, якими встановлено, що міна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє трудового договору.
У разі зміни власника, а також реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства трудовий договір працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40).
Тобто, у процесі передачі об'єктів спільної власності територіальних громад району від районних рад у комунальну власність територіальних громад відбувається саме зміна власника відповідного закладуустанови, а отже - жодних змін у здійсненні трудових прав працівників цих закладівустанов на момент передачі не відбувається.
Єдиною зміною, яка відбудеться для зазначених працівників, проте, не вплине на здійснення ними своїх трудових прав, буде перейменування відповідних закладівустанов у частині найменування засновника - органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.
Водночас, суд зауважує, що при вивільненні працівників, окрім зазначеного вище, роботодавцю необхідно враховувати переважне право на залишення на роботі. Дане питання врегульоване ст. 42 КЗпП, яка встановлює, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Представник відповідача не надав суду доказів - навантаження, статистичні дані по кандидатам на посади бухгалтерів, а також їх порівняльний аналіз попередньої роботи, тощо, не обґрунтував яким чином бралися показники та результати роботи.
Частинами 2, 3 статті 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Згідно зі статтею 82 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно зі статтею 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
У постановах від 17.10.2011 року (справа №21-237а11), від 16.10.2012 року (справа №21-267а12), від 28.10.2014 року (справа №21-484а14), від 19.01.2016 року (справа №810/1783/13-а) Верховний Суд України виклав правовий висновок, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Ці правові висновки підтримані у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року (справа №820/2932/16), від 24.12.2019 року (справа № 591/3068/16-а).
Тож оскільки в Скалівській сільській раді відбулася реорганізація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, роботодавець зобов'язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв'язку з реорганізацією, визначеною законодавством про працю.
Судом установлено, що попередження позивача про наступне вивільнення, припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не містить пропозиції позивачу про зайняття іншої вакантної посади. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження пропозиції позивачу зайняти інші вакантні посади, які були наявними на момент попередження працівника про звільнення чи з'явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення, та які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Крім того, відповідачем не надано доказів виконання вимог щодо визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, яке враховувалося при переведенні їх до новоствореного органу.
Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Вказані обставини свідчать про те, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог законодавства.
З огляду на викладене, суд зазначає, що роботодавець - Новоархангельська селищна рада під час прийняття розпорядження керувалася суб'єктивною думкою, упереджено та не об'єктивно, що призвело до порушення трудових прав ОСОБА_1 .
Отже, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача відбулося без законної підстави та з порушенням передбаченого законом порядку, що свідчить про протиправність розпорядження Новоархангельського селищного голови від 22 лютого 2021 року № 76-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Відтак спірне розпорядження слід скасувати, а позов у цій частині вимог - задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Верховний Суд в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17 з подібними правовідносинами виклав правову позицію, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглось його попереднє місце роботи.
При ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Скалівська сільська рада (код 04366883) перебуває у стані припинення юридичної особи. (а.с.,126, т.2)
З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, то вони підлягають відновленню шляхом скасування оскарженого розпорядження та поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
За приписами частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Такий заробіток підлягає стягненню з установи, в якій працював позивач, тобто з Скалівської сільської ради.
Аналогічна правова позиція в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлена Верховним Судом в постанові від 12 грудня 2018 року у справі №826/25887/15.
Суд вважає вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Новоархангельської селищної ради необґрунтованими, оскільки позивач не перебував у відносинах публічної служби з відповідачем. Тому, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року №100, для розрахунку середнього заробітку не може бути застосований розмір оплати праці, встановлений в установі, з якою позивач у відносинах публічної служби не перебував. Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з тим, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
У постанові від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14 Верховний Суд України зазначив, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Зважаючи на те, що позивача протиправно звільнено з посади головного бухгалтера Скалівської сільської ради 22 лютого 2021 року, тому він має бути поновлений на цій посаді з 23 лютого 2021 року.
Відповідно до пунктів 2, 5, 8 Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки відповідача про доходи ОСОБА_1 від 21.02.2021 року №340 за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням (а.с.25,т.1), розмір заробітку останнього у грудні 2020 року склав 34859,00 грн., у січні 2021 року - 6600,00 грн., усього - 41459,00 грн.
Середньоденна заробітна плата, розрахована із кількості робочих днів за ці 2 місяці згідно табелів обліку використання робочого часу - 41 день (а.с.136,137, т.1) та становить 1011,19 грн.
Вимушений прогул позивача у період з 23.02.2021 року по 11.06.2021 року складає 75 робочих дні, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 75 839,63 грн. (1011,19 грн. х 75 днів).
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
VI. Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки вони не були понесені позивачем, який звільнений від їх сплати.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Новоархангельського селищного голови від 22 лютого 2021 року № 76-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Скалівської сільської ради (код 04366883) з 23 лютого 2021 року.
Стягнути з Скалівської сільської ради (код 04366883) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 75839,63 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень шістдесят три копійки) з подальшим вирахуванням обов'язкових податків та зборів.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 11 червня 2021 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук