16 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/2634/21
категорія 111030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплант" до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальність "Екоплант" звернулося до суду з позовом Головного управління ДПС у Житомирській області , в якому просить:
-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2021 №0009410714, №0009420714;
-зобов"язати внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо суми від"ємного значення, заявленого ТОВ "Екоплант", що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 278459 грн.
Позовні вимоги вмотивано тим, що за результатами перевірки ТОВ "Екоплант" встановлено порушення п. 188.1 ПКУ, на підставі чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 116 029 грн., за штрафними санкціями 29 007 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в сумі 278 459 грн. Вважає такі висновки протиправними, оскільки відповідачем не доведено факту невідповідності договірної ціни ТОВ "Ельфа лабораторія" ринковим (звичайним) цінам.
Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
07.04.2021 надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначено, що в ході перевірки ГУ ДПС у Житомирській області встановлено, що ТОВ "Екоплант" було занижено суму податкового зобов'язання внаслідок невірного визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість при здійснення операцій з постачання продукції власного виробництва пов'язаній особі (ТОВ "Ельфа лабораторія") за цінами, що є нижче звичайних, що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 394 488 грн. , а також завищено податковий кредит та суму від"ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду по рядку 21 Декларації за жовтень 2020 на суму 278459 грн. Враховуючи викладене, вважає позов безпідставним.
Ухвалою від 21.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 21.04.2021 замінено відповідача у справі на Головне управління ДПС у Житомирській області з кодом ЄДРПОУ ВП 44096781)
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Усною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 21.04.2021 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
За результатами документальної планової виїзної перевірки з питань правомірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за червень-жовтень 2020, та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2020, складено акт перевірки від 12.01.2021 №197/06-30-07-13/38205213.
Перевіркою встановлено:
порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу внаслідок чого ТОВ "Екоплант" занижено податок на додану вартість на загальну суму 116029 грн., в тому числі по періодах: за червень 2020 - на суму 29336 грн., за липень 2020 - на суму 59340 грн., за серпень 2020 - на суму 27353 грн.
порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу внаслідок чого ТОВ "Екоплант" внаслідок чого завищено податковий кредит та суму від"ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду по рядку 21 Декларації за жовтень 2020 на суму 278459 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 01.02.2021 №0009410714, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем на 116029 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 29007 грн.
податкове повідомлення-рішення від 01.02.2021 №0009420714, яким зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 278459 грн.
Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним рішенням, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, врегульовані положеннями ПК України.
Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктами "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Податкового Кодексу України розташоване на митній території України.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У подальшому податкові зобов'язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до норм п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України платники податку у разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 ПКУ (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації або завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток;
- від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПКУ.
- заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали зафіксовані в акті перевірки порушення позивачем п.188.1 ст.188 Податкового кодексу внаслідок чого ТОВ "Екоплант" занижено податок на додану вартість на загальну суму 116029 грн., в тому числі по періодах: за червень 2020 - на суму 29336 грн., за липень 2020- на суму 59340 грн., за серпень 2020 - на суму 27353 грн. та завищення податкового кредиту та суми від"ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду по рядку 21 Декларації за жовтень 2020 на суму 278459 грн.
Зазначені порушення, за висновками акту перевірки, полягають у тому, що перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов'язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) встановлено її заниження на 394488 грн., оскільки було занижено показник у рядку 1.1 декларації внаслідок невірного визначення всупереч п.188.1 ст.188 ПК України бази оподаткування ПДВ при постачанні продукції власного виробництва, що призвело до заниження показника рядка 18 на 116029 грн. та до завищення показника рядка 19 на 278459 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку, що в порушення п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ТОВ "Екоплант" занижено суму податкового зобов'язання внаслідок невірного визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій з постачанні продукції власного виробництва пов'язаній особі за цінами, що є нижче звичайних, що призвело до заниження податкових зобов"язань на загальну суму 394488 грн., в тому числі по періодах: за червень 2020 року - на суму 46661 грн.; за липень 2020 року - на суму 60275 грн.; за серпень 2020 року - на суму 150117 грн.; за вересень 2020 року - на суму 54645 грн.; за жовтень 2020 року - на суму 82790 грн.
Таким чином, позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що ТОВ "Екоплант" протягом перевіреного періоду здійснювало постачання на ТОВ "Ельфа лабораторія" продукції власного виробництва за цінами, нижчими, ніж реалізовувало аналогічну продукцію іншим суб"єктам господарської діяльності. При цьому, кінцевими бенефеціарними власниками вказаних підприємств є пов"язані особи, оскільки такі перебувають у родинних відносинах.
Суд такі висновки відповідача оцінює критично, з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать та не заперечується відповідачем, що в перевіреному періоді ТОВ "Екоплант" оформлено комерційні відносини, на підставі яких здійснювало постачання продукції власного виробництва з наступними покупцями:
- ТОВ "Ельфа лабораторія" - згідно договору на виготовлення та поставку товарів побутової хімії від 10.01.2013 № 10/01-1 з додатками та специфікаціями.
Інші покупці:
-ТОВ "Хозсервіс" - згідно договору поставки продукції від 08.01.2020 р. №1/080120;
-ТОВ "Ресторація Сервіс" - згідно договору поставки товару від 17.05.2017 № 17/05/17- 01;
-ТОВ "Інпак" - згідно договору поставки товару від 01.09.2017 № 1/0109/17;
-ТОВ "Банко" - згідно договору поставки товару від 01.01.2020 № б/н;
-ТОВ "Прімекс-Клінінг" - згідно договору поставки продукції від 10.01.2020 № 1/100120.
- ФОП ОСОБА_1 - згідно договору поставки продукції від 15.08.2020 № 261;
- TOB "Розетка.Уа" - згідно договору поставки від 22.09.2020 № 2020/275;
- ТОВ "Клін-Кет" - згідно договору поставки товару від 03.07.2020 № 03/07-20;
- ООО "Лайф Груп", Республіка Білорусь - згідно договору поставки товару від 17.05.2017
р. № 17/05/17-01 з додатками;
- Фирма "Tarol-DD SRL", Республіка Молдова - згідно договору поставки товару від 03.07.2020 № 03/07-20 з додатками.
Основним покупцем ТОВ "Екоплант" є ТОВ "Ельфа лабораторія".
За умовами укладеного між вказаним підприємствами договору від 10.01.2013 №10/01-01 Виконавець зобов"язується виготовляти та постачати Замовнику товари побутової хімії, а Замовник зобов"язується приймати та оплачувати продукцію на умовах вказаного договору.
Продукція виготовляється під замовлення на основі додаткових угод до договору.
Інтелектуальна власність, технічна документація на товар (знаки для товарів і послуг, рецептури, технічні умови, дизайн упакування) належить покупцю (п. 3.1. договору).
Відповідальність за маркування продукції покладається на покупця (п. 3.4 Договору). Доставка здійснюється засобами та за рахунок Покупця.
Ціна продукції по кожному найменуванню погоджується сторонами в додаткових угодах до Договору. Ціни встановлюються у відношенні оптимальних та мінімальних партій замовлення. Виконавець має право змінювати ціну продукції. Оплата продукції здійснюється в національній валюті.
До вказаного договору було укладено додаткову угоду.
В матеріалах справи містяться специфікації від 01.06.2020, від 01.07.2020, від 01.08.2020, від 01.09.2020, від 01.10.2020 до договору на виготовлення та поставку косметичної та піномиючої продукції від 10.01.2013 відповідно до яких сторони узгодили назву, номенклатуру та ціну товару, що постачається. (т.1 а.с.57-71)
Судом встановлено, що відповідно до розрахунку обсягів поставок від ТОВ "Екоплант" та ТОВ "Ельфа лабораторія" (пов"язана особа) та видаткових накладних за період червень-жовтень 2020 всього поставлено товару на суму 7 928 951,80 грн.
Відповідно до розрахунку заниження сум податкового зобов"язання з податку на додану вартість за перевірений період 2020 року ціни, за якими позивач реалізував продукцію ТОВ "Ельфа лабораторія" та іншим покупцям, є різними.
Розрахунок відповідачем був зроблений шляхом визначення різниці між реалізацією товарів ТОВ "Ельфа лабораторія" та іншим покупцям.
В судовому засіданні представник позивача погодився з розрахунком, який зроблений відповідачем.
Разом з тим, надаючи оцінку доводам контролюючого органу, що позивач постачав продукцію власного виробництва пов'язаній особі за цінами, що є нижче звичайних та призвело до заниження податкових зобов"язань, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
За визначенням з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Приписами пп. 14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України окреслено, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема для юридичних осіб, як: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;
кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.
Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб'єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.
Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 року в справі № 200/12345/18-а зазначив, що в таких справах особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.
Ураховуючи викладене, обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.06.2019 року в справі № 818/2186/14.
Відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митих цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Тобто, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 року в справі № 818/2186/14, від 12.09.2019 року в справі № 815/527/14. В цій справі відповідач при здійсненні контрольного заходу не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на товари, які реалізував позивач протягом відповідного спірного періоду, та, відповідно, таку інформацію не поклав в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що відповідач також не надав жодних доказів, що після дотримання такої процедури самостійно здійснив дії у відповідності до порядку, про який йдеться в п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98, тобто що ним у відповідності до такого порядку досліджено відповідний ринок цін; не надав доказів, на підставі яких фактичних даних ним встановлено, що ціни, за якими позивач у перевірений період реалізовував продукцію власного виробництва, не були звичайними цінами (або не відповідали їх рівню), і що такі дії ґрунтувалися на вимогах відповідного порядку, тобто на вимогах законодавства.
Отже, відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб'єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.
За таких обставин, податковим органом не спростовано, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів власного виробництва підприємство виходило з договірних цін, встановлених сторонами договорів поставки та відповідають рівню звичайних цін.
Крім того, як судом встановлено, відповідно до розрахунку обсягів поставок від ТОВ "Екоплант" та ТОВ "Ельфа лабораторія" (пов"язана особа) за період червень-жовтень 2020 всього поставлено товару на суму 7 928 951,80 грн.
Обсяги поставки до інших покупців за цей же період значно нижчі за обсягами, а саме:
- ТОВ "Хозсервіс" - 15 637,90 грн., що становить 0,2% від обсягу поставок основного
покупця;
- ТОВ "Ресторація сервіс" - 6 644,40 грн., що становить 0,1% від обсягу поставок
основного покупця;
- ТОВ "Інпак" - 16 777,36 грн., що становить 0,2% від обсягу поставок основного покупця;
- ТОВ "Банко" - 1 368,00 грн., що становить 0,005% від обсягу поставок основного покупця;
- ТОВ "Прімекс-Клінінг" - 5 639,20 грн., що становить 0,1% від обсягу поставок основного покупця;
- ФОП ОСОБА_1 - 7 423,10 грн., що становить 0,1% від обсягу поставок основного жжупця;
- ТОВ "Розетка.Уа" - 6 701,70 грн., що становить 0,1% від обсягу поставок основного купця;
- ТОВ "Клін-Кет" (неплатник) - 3 952,00 грн., що становить 0,05% від обсягу поставок основного покупця.
Також, дослідивши умови договорів, суд зазначає, що ТОВ "Ельфа лабораторія" та інші покупці не знаходяться в порівняних гномічних (комерційних) умовах за характером комерційних відносин між сторонами. Так, договірні відносини між ТОВ "Екоплант" та ТОВ "Ельфа лабораторія" передбачають виготовлення продукції на замовлення під торговельною маркою ТОВ "Ельфа лабораторія", а також додатковий обсяг відповідальності ТОВ "Ельфа лабораторія", що пов'язаний з розробкою та просуванням продукції на ринку.
При розрахунку заниження об'єкту оподаткування контролюючим органом також не враховано інші відмінні умови договорів (доставка товару, строки оплати, викуп сировини, тривалість комерційних відносин та інші), що також впливають на рівень договірної ціни.
При здійсненні порівняння цін контролюючим органом також не враховано наявність зовнішньо-економічних відносин з деякими контрагентами (ООО "Лайф Груп", Фирма "Tarol-DD SRL"), що не знаходяться у непорівнянних економічних (комерційних) умовах за географічним розташуванням.
Отже, відповідачем порівняння цін ТОВ "Ельфа лабораторія" (пов'язана особа) здійснено з цінами інших покупців, що не знаходяться у порівняних економічних (комерційних) умовах.
При цьому, податкове законодавство не містить положень, які б передбачали методику спростування відповідності договірної ціни - ринковій. У розумінні норм Кодексу звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка водночас повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг) (податкова консультація від 12 червня 2017 року №583/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
Суд зазначає, що порівняння ціни постачання одиниці товару ТОВ "Ельфа лабораторія" з цінами інших покупців згідно розрахунку заниження сум податкового зобов'язання є лише арифметичним порівнянням та не є визначенням рівня ринкових цін.
Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 пункту 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
При вирішенні даного спору суд враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що операції з реалізації товарів не були обумовлені економічною причиною (діловою метою), тобто не спрямованими на отримання доходу.
На думку суду, реалізація товару за цінами, визначеними позивачем, за умови реальності таких операцій та досягнення ділової мети, не може бути підставою для збільшення контролюючим органом бази оподаткування за такими операціями та для нарахування грошового зобов'язання з ПДВ.
Крім того, відповідачем не доведено, що позивач та ТОВ "Ельфа лабораторія" не є взаємно залежними юридично та фактично сторонами господарських взаємовідносин. Посилання відповідача на те, що товариства є пов"язаними особами не є достатньою підставою для висновку про відсутність наміру одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності та реальності господарських операцій.
Таким чином, за результатами розгляду справи, відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
За таких умов, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу стосовно вчинення позивачем податкового правопорушення, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з продажу продукції власного виробництва належним чином відображено у його бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності, визначена сторонами правочинів договірна вартість відповідає рівню звичайних цін, що відповідачем не спростовано.
Враховуючи встановлену судом протиправність висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 01.02.2021 №0009410714, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем на 116029 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 29007 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 01.02.2021 №0009420714, яким зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 278459 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.
В той же час, щодо позовних вимог в частині зобов"язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо суми від"ємного значення, заявленого ТОВ "Екоплант", що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 278459 грн.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми В4 від 01.02.2021 №0009420714 повідомлено позивача про те, що сума завищення від"ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, - підлягає відображенню платником податків у відповідних рядках податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий період), на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення.
Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Відповідно до положень розділу 5 Порядоку заповнення податкової декларації (в редакції на час спірних правовідносин) у пп.5 зазначено, що у рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.7 ст.200 ПК визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
До такого Реєстру вносяться такі дані:
1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;
2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);
3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;
5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування;
6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;
8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;
10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;
11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;
12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;
13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;
14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;
15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку;
16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України (п.200.7.1 ст.200 ПК).
Відповідно п. 200.7.2 ст. 200 цього Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
З аналізу зазначених норм слідує, що право на отримання бюджетного відшкодування має платник ПДВ, який прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування та подає контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображена в податковій декларації.
Разом з тим, позивач не надав доказів подання декларації із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, за результатами перевірки яких відмовлено у бюджетному відшкодуванні або зменшено суму такого відшкодування.
В судовому засіданні представник позивача не заперечував факт неподання заяви на відшкодування ПДВ.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов"язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо суми від"ємного значення, заявленого ТОВ "Екоплант", що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 278459 грн., є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено суду правомірність прийняття спірних рішень, а тому враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Судовий зібір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплант" (вул.Неманіхіна,2, м.Малин, Житомирська область, 11602, код ЄДРПОУ 38205213) задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) від 01.02.2021 №0009410714 та №0009420714.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплант" (вул.Неманіхіна,2, м.Малин, Житомирська область, 11602, код ЄДРПОУ 38205213) судовий збір у розмірі 6456,89 грн. (шість тисяч чотириста п"ятдесят шість гривень вісімдесят дев"ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос