17 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/15284/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в в відмові у виплаті йому при призначенні пенсії за віком грошової допомоги відповідно до п.. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з не зарахуванням до його страхового спеціального стажу періоду з 02.09.1988 року по 26.08.1990 року;
- зобов'язати Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового спеціального стажу ОСОБА_1 період з 02.09.1988 року до 26.08.1990 року та виплатити йому грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV« Прикінцев і положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, йому з 24.01.2020 призначена пенсія з віком. Загальний страховий стаж склав 42 роки 2 місяці 28 дні. ОСОБА_1 важаючи, що має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій звернувся до Пенсійного органу, однак в усній формі йому пояснили, що для випдати грошової допомоги йому не достатньо спеціального стажу. в травні 2020 року позивач звернувся, ще раз до Пенсійногофонду щодо надання інформації про причини не зарахування до медичного стажу - клінічної ординатури. На, що отримав роз'яснення. На переконання ОСОБА_1 , дій пенсійного фонду в частині відмови в зарахування до страхового стажу період проходження клінічної ординатури у Київському науково-дослідному інституті за період з 02.09.1988 по 26.08.1990 є протиправними.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання призначене на 05.10.2020.
Судове засідання 05.10.2020 відкладено на 22.10.2020, в зв'язку з клопотання позивача та його представника.
06.10.2020 від представника відповідача надійшов відзив, в якому Пенсійний фонд заперечує, щодо задоволеня позовних вимог, вважає, що період підвищення кваліфікації в клінічній орнидатурі з 01.09.1988 до 01.09.1990 неможливо зарахувати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, тому, що Постановою №909 передбачено виключно робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу.
22.10.2020 після з'ясування позиції позивача, його представника та відповідача, дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та письмові докази наявні у ній, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що з 25.01.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Житомирській області та отримує пенсію за віком.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Житомирській області із заявою для обчислення його спеціального стажу.
Проте, листом ГУ ПФУ у Житомирській області від 15.05.2020 за №5878-6278/Б-02/8-0600/20 повідомило, що, відповідно до записів трудової книжки у період, зокрема з 02.09.1988 до 26.08.1990 позивача було прийнято до Київського науково-дослідного інституту для проходження клінічної ординатури по спеціальності "Хірургія".
Відповідно до Пстанови №909 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал, незалежно від найменування посад, які працюють, зокрема, в лікарняних закладах. Оскільки Переліком №909 не передбачено зарахування до спеціального стажу періоду проходження клінічної ординатури, тому до розрахунку ОСОБА_1 стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, даний період не враховано.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування до його страхового спеціального стажу роботи періоду з 02.09.1988 до 26.08.1990 є притиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 (надалі, Порядок №1191) передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені, зокрема, Переліком закладів установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.
Пунктом «д» частини третьої ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 2 Порядку №1191 передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"
У відповідності до пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Разом з тим, згідно з розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку № 909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Отже, Переліком № 909 визначено лікарняні заклади і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років. При цьому, однією із категорій осіб про які йдеться у вказаному вище розділі Переліку № 909 є лікарі, що працюють у лікарняних закладах.
У відповідності до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2-1 розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених законом України «Про пенсійне забезпечення».
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що період навчання особи в клінічній ординатурі зараховується лікарю до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058.
Як встановлено судом ОСОБА_1 з 01.09.1988 прийнятий для проходження клінічної ординатури по спеціальності "Хірургія" в Київському науково- дослідному інституті, 01.09.1990 звільнений в зв'язку з закінчення клінічної ординатури по спеціальності "Хірургія", вказаний період підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1
Питання щодо проходження клінічної ординатури врегульовано на підзаконному рівні. Зокрема у Положенні про клінічну ординатуру, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.01.1998 № 12 (далі Положення № 12) визначено, що клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти, клінічних науково-дослідних інститутах, центрах.
Пунктом 2.1 Положення № 12 передбачено, що до клінічної ординатури приймаються за конкурсом громадяни України, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень лікаря-спеціаліста і стаж практичної роботи не менше трьох років за фахом після закінчення інтернатури або спеціалізації, лікарська спеціальність якої повинна відповідати спеціальності клінічної ординатури. У конкурсі можуть також брати участь лікарі без необхідного стажу практичної роботи, які успішно закінчили інтернатуру і рекомендовані Вченою радою вищого закладу освіти, закладу післядипломної освіти до навчання в клінічній ординатурі.
Клінічні ординатори в межах робочого часу виконують лікувально-діагностичну роботу в профільних відділеннях, на яких базується клініка, в обсязі 25 % від розрахункової норми навантаження лікаря відповідної спеціальності, що передбачається індивідуальними планами їх підготовки, без доплат до стипендії (п. 3.10 Положення № 12).
Пунктом 4.12 Положення № 12 передбачено, що термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що період навчання особи в клінічній ординатурі зараховується лікарю до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058.
Як зазначалося вище, період проходження позивачем навчання в клінічній ординатурі підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 в якій зазначено, що з 01.09.1988 по 01.09.1990 позивач проходив клінічну ординатуру напо спеціальності "Хірургія".
Крім цього, згідно копії посвдічення виданого Київським науково-дослідним інститутом від 31.08.1990 № 76, лікарю ОСОБА_1 НОМЕР_2 по 1990 проходив підготовку в клінічній ординатурі при Київському науково-дослідному інституті клінічної і експериментальної хіріргії, закінчив повний курс по спеціальності "хірургія".
Пунктом 4.12 Положення № 12 передбачено, що термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що навчання в ординатурі за своєю суттю є формою практичної підготовки лікаря. Отже, такий період навчання особи в клінічній ординатурі зараховується лікарю до спеціального трудового стажу, що визначає право на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що період проходження позивача з 01.09.1988 до 01.09.1990 в клінічній ординатурі за спеціальністю «Хірургія» підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу позивача.
Висновок суду у цій справі узгоджується, в тому числі із правовою позицією Верховного Суду (Постанова від 24.04.2019 по справі № 450/3061/16-а).
Як передбачено п. 7 Порядку № 1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до Прикінцевих положеннях Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" п. №7-1. особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Верховним Судом неодноразово зроблено правовий висновок про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії (зокрема, у постанові від 24.04.2019 по справі № 450/3061/16-а).
Матеріалами справи з урахуванням оскаржуваного періоду наявність у позивача спеціального стажу більше 35 років для отримання грошової допомоги підтверджується відповідно до розрахунку страхового стажу.
Щодо отримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії, суд зазначає, що будь-яких доказів з цього приводу відповідачем не надано, спір з даних обставин між сторонами відсутній. Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів позивач з 21.10.2013 і по даний час (відповідно до трудової книжки № НОМЕР_1 ) працював на посаді працівника охорони здоров'я, передбаченій Переліком, пенсія за віком призначена з 25.01.2020, що надає підстави стверджувати, що позивач вийшов на пенсію за віком з вказаної посади.
З огляду на зазначене, відмова відповідача у призначенні і виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058 у розмірі 10 місячних пенсій є необґрунтованою.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Виплата одноразової грошової допомоги при виході на пенсію є заохоченням особи, яка 35 років (для чоловіків) відпрацювала в закладах охорони здоров'я на визначених законодавцем посадах.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність не зарахування періоду проходження позивача з 01.09.1988 по 01.09.1999 клінічної ординатури спеціальністю «Хірургія» до спеціального страхового стажу, що дає право на виплату при призначенні пенсії за віком грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058.
Разом з тим, вирішуючи спір по суті, судом не здобуто, а відповідачем не подано до суду доказів отримання позивачем грошової допомоги передбаченої п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058, при призначенні йому пенсії.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповдача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд
вирішив:
Адміністравтиний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.н. НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про зобов'язання вчинитиі дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком грошової допомоги відповідно до п.. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з не зарахуванням до його страхового спеціального стажу періоду проходження клінічної оринатури з 01 вересня 1988 року до 01 вересня 1990 року.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового спеціального стажу ОСОБА_1 період з 01 вересня 1988 року до 01 вересня 1990 року та виплатити йому грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV« Прикінцев і положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840.80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова