17 червня 2021 року Справа № 160/6125/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
19.04.2021 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби: № UA110130/2020/000128/1 від 30.10.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що з метою митного оформлення товарів ТОВ «Омега» було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA110130/2020/031495 від 30.10.2020 року та визначена митна вартість за ціною договору.
Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2019/000030/1 від 02.03.2020 року та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2020/000128/1 від 30.10.2020 року.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування, які є аналогічними за своїм змістом та полягають у наступному: Інвойс не містить посилання на специфікацію, адреси зазначені на сайті не відповідають адресам зазначеним у контракту та товаро-супровідних документах, експортна декларація країни відправника не містить дату та номер Інвойсу тощо.
Позивач стверджує, що в поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію вказаної ухвали суду від 20.04.2021 р. отримано представником відповідача разом позовною заявою та доданими до неї матеріалами, що підтверджується розпискою представника відповідача від 27.04.2021 року, наявною в матеріалах справи.
13.05.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивач 30.10.2020 року звернувся до Дніпровської митниці Держмитслужби з метою здійснення митного оформлення товару № 1: «плоди свіжі, гранат свіжий Punica granatum L, врожай 2020 року, сорт Hicaz - 12500 кг/1008 ящ. (без первинної упаковки), врожаю 2020 року. Призначені для споживання людиною в їжу. Не містить ГМО. Торговельна марка PRUVA. Виробник - PRUVATARIM URUNLERI SAN. Ve TIC.LTD.STI. Країна виробництва - Туреччина, TR»; товару № 2: «цитрусові, свіжі лимони Citrus limon L.Burm (без первинної упаковки), врожаю 2020 року - сорт Enterdonate - 8000 кг/870 ящ. Призначені для споживання в їжу людиною. Не містить ГМО. Торговельна марка PRUVA. Виробник - PRUVATARIM URUNLERI SAN. Ve TIC.LTD.STI. Країна виробництва - Туреччина, TR», ввезених на митну територію України за посередницьким контрактом від 12.03.2018 № GCWRPTLG/18, укладеним з компанією «Gu'an County WeiRuiou Filter&Equipment CO., LTD» (Китай), та надав ЕМД від 30.10.2020 №UA110130/2020/031495.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ. Умови поставки товару - DAP Дніпро.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Відповідач зауважив, що у наданому до митного оформлення комерційному рахунку від 24.10.2020 № PRV2020000000076 та специфікації № 2 від 20.10.2020 зазначено, що поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах DAP м. Дніпро (Україна).
При цьому, інвойс не містить посилання на зазначену специфікацію. У свою чергу, вищезазначена специфікація не містить посилання на наданий до митного контролю рахунок-фактуру. В той же час, специфікація містить дані щодо сорту товару, які зазначені у наданій до митного контролю митній декларації, а вищезазначений рахунок не містить ідентифікаційних даних щодо сортності товару, а має лише загальну назву Fresh Pomegranates.
Даний рахунок містить посилання на веб-сайт контрагента Pruvaexport.com, який містить інформацію щодо юридичної адреси офісу компанії-контрагента та адресу виробничих потужностей контрагента (заводу).
Дані адреси суттєво не відповідають адресам зазначеним у міжнародному економічному договорі № F/163 від 21.08.2019 та у товаросупровідних документах (в тому числі і у митній декларації країни відправлення та у декларації виробника товару).
Крім того, відповідач вказує, що транспортний документ містить адресу завантаження товару Dalaman, що не відповідає адресам розташування виробничих потужностей компанії контрагента.
Дані факти викликають сумніви у заявленому типі контракту, декларантом заявлено так званий «прямий» контракт, згідно якого виробник є відправником.
Також, адреси суттєво не відповідають даним, що містяться у декларації виробника від 24.10.2020 року.
Крім того, відповідач звертає увагу, що відповідно наданої експортної декларації країни відправлення не зазначено номер та дата інвойсу (рахунка-фактури) за № PRV2020000000076, заявленої та наданої до митного оформлення. Рахунок, зазначений у митній декларації країни відправлення, до митного контролю не надавався.
Заявлений у ЕМД сорт «Hicaz» врожаю 2020 року не зазначено в жодному товаросупровідному або комерційному документі, окрім специфікації, при цьому, згідно п. 3 контракту платежі здійснюються саме на підставі інвойсу (рахунку-фактури), а не специфікації.
Листом від 30.10.2020 року № 030-101 декларантом повідомлено про неможливість подання додаткових документів у передбачений законом термін.
З урахуванням розбіжностей зазначених митницею у попередньому повідомленні, що не були усунені декларантом на підставі п. 5 ст. 55 МКУ в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів, здійснено контроль співставлення.
У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 26).
Враховуючи положення ст. 61 МКУ, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а) та 26) згідно ст. 59 і 60 МКУ.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 62, ст. 63 МКУ) неможливо застосувати, у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.
У зв'язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.
Таким чином, до товару № 1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.
Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схожі характеристики, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за резервним методом визначення митної вартості: товару № 1 - за ЕМД від 22.10.2020 № UA 11000430/2020/11611 на рівні 1,4 дол.США/кг.
Таким чином, за результатами контролю за правильністю визначення митної вартості товару № 1 посадовою особою митниці скориговано митну вартість зазначеного товару та прийнято рішення про коригування митної вартості від 30.10.2020 № UA110130/2020/000128.
Виходячи з вищенаведеного, відповідач зазначає, що при винесені спірного рішення посадова особа митниці діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, товар № 1 було скориговано за резервним методом за ЕМД від 22.10.2020 року № UА1000430/2020/11611 нарівні 1,4 дол.США/кг.
Зважаючи на викладене, рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Також, відповідач вказав, що з урахуванням того, що методи 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно не могли бути застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації в базі ЄАІС, то відповідно і пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не могли бути автоматично зазначені в Рішенні про коригування митної вартості.
Крім того, відповідач зауважив, що в обґрунтування стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу позивачем до позову не додано жодного з передбачених ст. 134 КАС України документів, а саме не надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; відомості щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) тощо; документи, що свідчать про оплату гонорару.
У зв'язку з ненадходженням до митниці вищезазначених документів та інформації неможливо оцінити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України.
Відповідач вважає, що встановлені адвокатом тарифи є значно завищеними, розмір витрат не є співмірним зі складністю справи.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» з метою митного оформлення товару «Плоди свіжі, гранат свіжий, цитрусові - свіжі лімони, врожаю 2020» було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA110130/2020/031495 від 30.10.2020 року.
Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, зокрема:
зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, №F/163 від 21.08.2019 р.;
рахунок-фактуру (інвойс);
пакувальний лист;
міжнародну автомобільну накладну (CMR);
та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації.
Однак, відповідачем за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Так, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2020/000128/1 від 30.10.2020 року та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2020/00360 від 30.10.2020 року.
Прийняттю оскаржуваних рішень передувала процедура консультацій, в ході проведення яких відповідач зобов'язував позивача надати за наявності документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA110130/2020/031596 від 30.10.2020 р. зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій, відповідно до розділу X Митного кодексу України загальному розмірі 79 627,25 грн., яка складається із ПДВ - 54 743,73 грн. та мита -24 883,52 грн.
19 травня 2021 року від позивача засобами поштового звязку на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачене Митним кодексом України та іншими нормативними актами.
Так, статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини 4 статті 53 цього Кодексу у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
При цьому ч.5 ст.53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно підрозділу цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч.2ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до статті 59 Митного кодексу України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом фіскальної служби вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.
Згідно з ч.ч.1, 2ст.64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товарів, заявлену позивачем у деклараціях, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення 2-ґ резервний метод, коригування митної вартості було здійснено згідно з положеннями ст.64 МКУ та воно ґрунтується на раніше визнаній митній вартості.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000128/1 від 30.10.2020 року митниця зазначає про виявлені під час митного оформлення товарів розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування, а саме: «Відповідно до пункту 1.2 контракту № F/163 від 21.08.2019 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікаціях або додатках. У наданому до митного оформлення комерційному рахунку від 24.10.2020 № PRV2020000000076 та специфікації № 2 від 20.10.2020 зазначено, що поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах DAP м. Дніпро (Україна). При цьому інвойс не містить посилання на зазначену специфікацію. Вищезазначена специфікація не містить посилання на наданий до митного контролю рахунок-фактуру. При цьому специфікація містить дані щодо сорту товару, які зазначені у наданій до митного контролю митній декларації, а вищезазначений рахунок не містить ідентифікаційних даних щодо сортності товару, має лише загальну назву Fresh Pomegranates. Даний рахунок містить посилання на веб-сайт контрагента Pruvaexport.com. Даний сайт містить інформацію щодо юридичної адреси офісу компанії-контрагента та адресу виробничих потужностей контрагента (заводу). Дані адреси суттєво не відповідають адресам зазначеним у міжнародному економічному договорі № F/163 від 21.08.2019 та у товаро-супровідних документах (в тому числі і у митній декларації країни відправлення та у декларації виробника товару). Крім того, транспортний документ містить адресу завантаження товару Dalaman, що не відповідаю адресам розташування виробничих потужностей компанії контрагента».
З наведеними підставами для витребування у відповідача додаткових документів та прийняття спірного рішення, суд не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.1 контракту № F/163 від 21.08.2019 року, укладеного між ТОВ «Омега» (Покупець) та компанією PRUVATARIM URUNLERI SAN. Ve TIC.LTD.STI., Туреччина (Продавець), Продавець продає, а Покупець купує свіжі фрукти і овочі, в подальшому -Товари”, згідно із асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту.
Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що товар, який поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі Інвойсу, виставленого Продавцем Покупцеві на кожну окрему партію товару (пункт 1.3 Контракту).
Таким чином, відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України до митної декларації у відношенні якої було винесено вищезазначене рішення про коригування митної вартості було надано документи, які підтверджують митну вартість, зокрема: специфікацію, інвойс, пакувальний лист, що містять ідентичні відомості щодо асортименту та кількості товару, отже, такі документи повністю підтверджують числове значення митної вартості товару, який ввозився Позивачем на митну територію України.
При цьому, митницею не зазначено у рішенні, яким чином відсутність у специфікації № 2 від 20.10.2020 інформації щодо сорту товару може вплинути на визначення числових значень митної вартості товарів.
Разом з цим, суд зазначає, що рахунок-фактура (англ. invoice, account, final invoice, франц. facture,HiM. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.
Таким чином, Інвойс № PRV2020000000076 від 24.10.2020 року містить детальні описи про товар, кількість, асортимент, ціну, загальну вартість та умови поставки, а тому відміна в Інвойсі від опису в Специфікації не є розбіжністю і жодним чином не впливає на визначення числових значень митної вартості товарів.
Суд також не погоджується з твердження митного органу про відсутність у комерційному рахунку (Інвойсі) № PRV2020000000076 від 24.10.2020 посилання на основний документ, відповідно до якого сформована оцінювана партія товару - Специфікація № 2 від 20.10.2020 року з огляду на наступне.
Комерційний рахунок (Інвойс) № PRV2020000000076 від 24.10.2020 року містить посилання на Контракт F/163 від 21.08.2019, тому відсутність посилання у Інвойсі на Специфікацію № 2 від 20.10.2020 не є розбіжністю, оскільки вказана специфікація є невід'ємною частиною цього Контракту.
Отже, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт чи його специфікацію не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.
Аналогічний правовий висновок з даного питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07,2019 р. по справі № 821/829/18 (адміністративне провадження №К/9901/5724/19), від 14.08.2018 р. по справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18).
Щодо доводів відповідача у рішенні №UA110130/2020/000128/1 від 30.10.2020 року про те, що “даний рахунок містить посилання на веб-сайт контрагента Pruvaexport.com. Даний сайт містить інформацію щодо юридичної адреси офісу компанії-контрагента та адресу виробничих потужностей контрагента (заводу). Дані адреси суттєво не відповідають адресам зазначеним у міжнародному економічному договорі N F/163 від 21.08.2019 та у товаро-супровідних документах (в тому числі і у митній декларації країни відправлення та у декларації виробника товару). Крім того, транспортний документ містить адресу завантаження товару Dalaman, що не відповідають адресам розташування виробничих потужностей компанії контрагента. Дані факти викликають сумніви у заявленому типі контракту, декларантом заявлено так званий прямий контракт, згідно якого виробник є відправником. Адреси суттєво не відповідають даним, що містяться у декларації виробника від 24.10.2020 року”, суд враховує наступне.
Так, як встановлено судом, відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України до митної декларації, у відношенні якої винесене вищезазначене рішення про коригування митної вартості, було надано документи, які підтверджують митну вартість, зокрема: специфікацію, інвойс, пакувальний лист, що містять ідентичні відомості щодо асортименту та кількості товару, отже, такі документи повністю підтверджують числове значення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України.
Також, інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).
Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури.
Отже, в інвойсі міститься інформація про номер зовнішньоекономічного контракту, що дає можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, відтак, доводи Відповідача є безпідставними.
Крім того, митна декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Разом з цим, відповідачем не обґрунтовано, яким чином невідповідність адреси у митній декларації країни відправлення впливає на числові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню.
Також, сертифікат якості/декларація виробника до Інвойсу № РRV/2020000000076 від 24.10.2020 року не є документом, що підтверджує митну вартість, оскільки сертифікат якості це фактично письмовий документ, складений у довільній формі та виданий виробником товару (продукції), щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції).
Отже, відповідач не обґрунтував, яким чином невідповідність адреси у сертифікаті якості/декларація виробника до Інвойсу № PRV2020000000076 від 24.10.2020 впливає на вислові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню.
За таких обставин, основним джерелом інформації про вартість товару є контракт та додатки до нього, тоді як митна декларація країни відправника та сертифікат якості/декларація виробника є додатковими документами.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 р. у справі №815/5791/17, де наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Як вбачається з Додаткової угоди № 1 від 01.10.2020 року, останньою було внесено зміни до Контракту № F/163 від 21.08.2019 року в частині зміни юридичної адреси, а саме: юридична адреса назва компанії: PRUVA TARIM URUNLERі SANAYі VE TiCARET LIMITED SIRKETI Адреса компанії: Akdeniz Mah., Akdeniz Cad., Akdeniz Ishani Apt. № 5/616 Konak/Izmir, Туреччина, ідентифікаційний номер: 7330376984.
Тому, у всіх товаросупровідних документах, які були надані для митного оформлення зазначена адреса, яка ідентична адресі зазначеної в Додатковій угоді № 1 від 01.10.2020 року.
Щодо доводів митного органу у спірному рішенні №UA110130/2020/000128/1 від 30.10.2020 року стосовно того, що “ транспортний документ містить адресу завантаження товару Dalaman, що не відповідає адресам розташування виробничих потужностей компанії контрагента. Дані факти викликають сумніви у заявленому типі контракту, декларантом заявлено так званий прямий контракт, згідно якого виробник є відправником. Адреси суттєво не відповідають даним, що містяться у декларації виробника від 24.10.2020 року”, суд зазначає про таке.
Умови поставки товарної партії, частини якої задекларовані позивачем за ЕМД № UA110130/2020/031495 від 30.10.2020 року, відповідно до Специфікації № 2 від 20.10.2020 року, були узгоджені сторонами зовнішньоекономічного контракту відповідно до терміну DAP Дніпро, визначеному в міжнародних торговельних правилах Інкотермс 2010.
Згідно базису поставки DAP Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний оплатити витрати фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.
Складовими митної вартості товару на даних умовах поставки є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
Отже, відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначення адреси завантаження товару Dalaman впливає на числові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню.
Стосовно твердження відповідача у рішенні №UА110130/2020/000128/1 від 30.10.2020 року про те, що “відповідно наданої експортної декларації країни відправлення не зазначено номер та дата інвойсу (рахунка-фактури) за № РRV2020000000076, заявленої та наданої до митного оформлення. Рахунок, зазначений у митній декларації країни відправлення до митного контролю не надавався. Крім зазначеного заявлений у ЕМД сорт “Нісаz” врожаю 2020 року не зазначено в жодному товаросупровідному або комерційному документі, окрім специфікації при цьому згідно пункту 3 контракту платежі здійснюються саме на підставі інвойсу рахунку-фактури), а не специфікації”, суд враховує на наступне.
Вищезазначена розбіжність жодним чином не впливає на митну вартість товару, її числові показники не є або окремою, або достатньою підставою для митного органу не приймати документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту або ж зазначати такі відомості як підставу для коригування митної вартості.
Також, твердження митного органу про те, що окрім зазначення у ЕМД сорт “Нісаz” врожаю 2020 року не зазначено в жодному товаросупровідному або комерційному документі не відповідає дійсності, оскільки зазначений сорт зазначено у пакувальному листі від 24.10.2020 року, сертифікаті якості/декларація виробника до Інвойсу № PRV2020000000076 від 24.10.2020 року.
Митницею не зазначено у рішенні, яким чином відсутність у комерційному рахунку або товаросупровідному документі інформації щодо сорту товару може вплинути на визначення числових значень митної вартості товарів.
Отже, надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.
За таких обставин, зазначені відповідачем розбіжності є необгрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем при подачі документів було надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Відповідно до частини 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема, має містити:
обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Однак, в порушення вищезазначеної норми у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Таким чином, митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.
Аналізуючи норми Митного кодексу України Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав витребувати у позивача додаткові документи, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, суд має зазначити наступне.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 5 000,00грн., що складаються з пронесених витрат.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку погодинної вартості правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №36 від 02.04.2021 року, укладений між ТОВ «Омега» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «АЛМ», згідно умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: № UA110130/2020/000128/1 від 30.10.2020 року.
Також надано додаткову угоду №1 до вищезазначеного договору про надання правничої допомоги, згідно якої вартість послуг становить 5 000,00 грн.
При цьому, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг) та понесених витар, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Таким чином, позивачем не надано в достатньому обсязі документів на підтвердження витрат на правову допомогу, в зв'язку з чим вимога про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110130/2020/000128/1 від 30.10.2020 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» (код ЄДРПОУ 30982361) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук