17 червня 2021 року Справа № 160/2249/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 28.09.2020 року № 0002380710 про застосування штрафних санкцій на суму 54 082,15 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 28.09.2020 року № 0002390710 про застосування штрафних санкцій на суму 27 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу № 1615п від 21.07.2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 31.07.2020 року було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої було складено акт від 06.08.2020 року №0139/36/05/РРО/ НОМЕР_1 .
В ході перевірки встановлені факти: проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій РК КОРО та без видачі розрахункового документу на суму 121.50 грн., зберігання, реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме, реалізація горілки 1 л. «Приватна колекція» по ціні 100 грн. без марок акцизного зразка, реалізація алкогольних напоїв за цінами, нижче від мінімально-роздрібних цін на окремі алкогольні напої, а саме, реалізація горілки «Приватна колекція» 1 л. 40% ал. об. по ціні 100 грн. за пляшку 1 л, порушення забезпечення обліку товарних записів за місцем реалізації на суму 27 035,00 грн. (описи алкогольних горілчаних виробів, виробів, які знаходяться у бутербродній « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що перевірка була проведення з порушенням процедури. Зазначає, що в наказі щодо проведення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.
Крім того, позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідач вийшов за межі визначеного предмету фактичної перевірки, а також проводив перевірку позивача під час дії мораторію щодо проведення податкових перевірок та нарахування штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що прийнятті на підставі акту податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 18.01.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 проведено з дотриманням норм чинного законодавства. Тому, просить суд в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до довідки від 17.05.2021 року № 94, складеної відділом управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у період з 15.03.2021 року по 16.04.2021 року, включно суддя Лозицька І.О. перебувала на лікарняному, а у період з 19.04.2021 року по 14.05.2021 року - у щорічній відпустці.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець у встановленому законом порядку 07.12.2000 року, номер запису: 22240170000038306, відомості про позивача включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача, є 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №1615-п від 21.07.2020 року «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » (код РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до ст. 19, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі п.п. 80.2.3. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 (бутербродна « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), з питань додержання законодавства у сфері обліку підакцизних товарів.
Відповідно до вказаного наказу, визначено початок перевірки - з 31 липня 2020 року, тривалість не більше 10 діб.
За результатами перевірки складено акт за результатами фактичної перевірки щодо дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 06.08.2020 року №0139/04/36/05/РРО/ НОМЕР_1 (дата та номер реєстрації акта в територіальному органі ДПС за місцем здійснення діяльності платника податків).
За результатами перевірки встановлено наступні порушення: п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (зі змінами та доповненнями); ст. 11, ч. 10 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» від 481/95-ВР від 19.12.1995 року (зі змінами та доповненнями); постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (зі змінами та доповненнями): а саме:
- проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, РК, КОРО, без видачі відповідного розрахункового документу на суму 121,50 грн.;
- встановлено зберігання, реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: реалізовано горілку 1 л «Приватна колекція» по ціні 100,00 грн.;
- реалізація алкогольних напоїв за цінами, нижчими від мінімально роздрібних цін на окремі алкогольні напої, а саме: реалізовано горілку «Приватна колекція» 1 л, 40% ал. об. по ціні 100,00 грн. за 1 л;
- порушення забезпечення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 27035,00 грн.
На підставі вищезазначеного акта перевірки від 06.08.2020 року №0139/04/36/05/РРО/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 року № 0002390710 форми «С», відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 27 000,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а також податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 року № 0002380710 форми «С», відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 54 082,15 грн. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Підпунктом 19-1.1.17 пункту 19-1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Згідно із підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Як передбачено підпунктами 20.1.10, 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 ПК визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому, абзац п'ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:
- непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);
- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому, реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Судом встановлено, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Зазначеними пунктами передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
З приводу зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки конкретних підстав для її проведення склалася судова практика Верховного Суду.
Так, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі №810/1394/16, від 05.11.2018р. у справі №803/988/17, від 05.11.2018р. у справі №803/988/17, від 07.11.2019р. у справі №140/391/19, від 10.04.2020р. у справі №815/1978/18, викладена правова позиція, що контролюючий орган має право на призначення фактичної перевірки на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень ст. 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Натомість, у постановах Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №520/1304/2020, від 19.11.2020р. у справі №160/7971/19, від 09.09.2020р. у справі №640/21536/19, від 02.09.2020р. у справі №821/1828/16, від 17.12.2020р. у справі №520/12028/18, висловлена протилежна позиція, що недостатньо лише повноважень контролюючого органу, але і необхідне отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Але, вже 21.01.2021 року Верховним Судом, знову прийнято постанову у справі № 460/1239/19 в якій зазначено, що не зазначення підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки, відповідно до п.п.81.1 ст.81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
В постанові Верховного Суду від 22.04.2021р. у справі №805/3809/16-а (п.п.37-38) підтверджено позицію, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.
Щодо того, що у різних постановах Верховного Суду викладені суперечливі правові висновки з цього питання, то суд виходить з позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №755/10947/17, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
За таких обставин, суд зобов'язаний врахувати правові висновки, викладені у більш пізніших постановах Верховного Суду від 21.01.2021р. у справі № 460/1239/19 та від 22.04.2021р. у справі №805/3809/16-а, згідно з якими у наказі достатньо посилання лише на правову норму та достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправності у призначенні та проведенні фактичної перевірки, а також не знаходить з цих аргументів позивача, підстав для задоволення позову про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Щодо проведення фактичної перевірки позивача під час дії мораторію на проведення всіх документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Оскільки перевірка проведена податковим органом в межах здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тому доводи позивача про порушення відповідачем заборони на проведення такої перевірки є безпідставними.
Отже, проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено перевірку позивача з дотриманням вимог податкового законодавства.
Щодо суті виявленого податковим органом порушення, суд зазначає наступне.
Основні засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у ст. 2 Закону № 265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
За правилами ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;
За змістом п. 11 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 265/95-ВР, тимчасово, до 1 січня 2022 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах:
10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Отже, наслідком здійснення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій, реалізації товарів через реєстратори розрахункових операцій, є застосування до суб'єкта господарювання за рішенням відповідних контролюючих органів фінансових санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, що згідно пункту 80.4 ст. 80 Податкового кодексу України, перед проведенням фактичної перевірки проведено контрольну розрахункову операцію на суму 121,50 грн. з придбання горілки «Хлібна Сльоза» 0,1 л по ціні 20 грн., 1 ст. компоту по ціні 1,50 грн., горілки «Приватна колекція» 1 л. по ціні 100 грн. без застосування РРО та без розрахункового документа встановленої форми.
Проте, позивачем надано до суду відео з камер спостереження, що розміщені за місцем здійснення господарської діяльності позивача та місцем проведення перевірки, на якому видно, що при проведенні закупки барменом позивача не реалізовувалась горілка «Приватна колекція» місткістю 1 л. З відео видно, що бармен здійснює реалізацію горілки та компоту, використовуючи мірну склянку. Тобто, суд зазначає, що позивачем не реалізовувалась ціла пляшка горілки «Приватна колекція» місткістю 1 л.
Крім того згідно письмових пояснень бармена ОСОБА_2 , копія яких міститься у матеріалах справи, остання зазначила, що при продажу горілки «Хлібна Сльоза» 0,1 л по ціні 20 грн., 1 ст. компоту по ціні 1,50 грн. касовий чек не пробила та не видала клієнту, так як не встигла. Вказала, що відсутність акцизної марки на пляшці горілки «Приватна колекція» 1 л по ціні 100,00 грн. пояснюється тим, що акцизна марка відірвалась і бармен не встигла її приклеїти.
Відтак, суд доходить висновку про невірно вказану контролюючим органом суму розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункової операції.
Тому, відповідно в даному випадку штрафні санкції за порушення п.п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР контролюючим органом розраховано не вірно.
Отже, суд зазначає, що податкове повідомлення рішення № 0002380710 від 28.09.2020 року підлягає скасуванню в цій частині, а саме: в частини штрафної санкції у розмірі 12,15 грн.
Стосовно встановленого перевіркою порушення позивачем порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації суд вважає за необхідне вказати на таке.
Так, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), а також забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (пп. 16.1.12 п. 16.1. ст.16 Податкового кодексу України).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1. ст. 44 Податкового кодексу України).
Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Згідно зі ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Тобто, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.
Суд зазначає, що положення Закону №265/95-ВР чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.
Проте правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, відповідно до ст. 9 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів та підтвердження права власності на них.
Перевірка ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не потребує проведення повної інвентаризації у фізичної особи-підприємця, є лише необхідність співставлення фактичної кількості товару (навіть вибірково по деяким позиціям) з документами щодо походження такого товару.
З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки за місцем реалізації та зберігання товару у присутності бармена ОСОБА_2 та за її підписом складено опис алкогольних горілчаних виробів, виробів, які знаходиться в бутербродній « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 з порушенням забезпечення обліку товару на суму 27 035,00 грн.
З огляду на встановлені у справі обставини суд дійшов висновку, що під час проведення фактичної перевірки, позивачем не було надано податковому органу доказів ведення обліку товарів, які знаходилися на реалізації, були відсутні накладні на товар. У зв'язку з цим, контролюючий орган не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Також суд зазначає, що такі документи не долучені до матеріалів позовної заяви та/або під час розгляду даної справи.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем не заперечується вказане порушення, жодних доводів та аргументів щодо неправомірності висновків акту перевірки у вказаній частині, не наведено.
Таким чином враховуючи встановлені порушення, відповідальність за яке передбачено ст.20 Закону №265/95-ВР, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002380710 від 28.09.2020 року в розмірі 54 070,00 грн. (27 035,00грн. х 2) прийнято правомірно, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 28.09.2020 року № 0002390710, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 27 000,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (зі змінами та доповненнями), суд виходить з наступного.
В абзаці першому преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) зазначено, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР визначено поняття: алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.
Частиною 10 ст. 18 Закону №481/95-ВР надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.10.2008р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», у Додатку в якому визначив розміри таких цін, зокрема, мінімальна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту, яка міститься в горілки та лікеро - горілчаних виробах становить 447 грн.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України від 21.06.2012р. № 5007-VІ «Про ціни і ціноутворення» граничні ціни, установлені органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, є обов'язковими для застосування суб'єктами господарювання.
При цьому, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про ціни і ціноутворення», гранична ціна - це максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб'єктом господарювання.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Так, абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
Таким чином, встановлений факт, в тому числі роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими за мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, має наслідком накладення штрафу на суб'єкта господарювання який здійснював таку торгівлю.
Тобто, перевіряючи правомірність накладення штрафу, суд має встановити чи здійснювалась позивачем така торгівля з огляду на наявні в справі докази та аргументи сторін.
Як вбачається з акта перевірки перевіряючими було зафіксовано продаж алкогольних напоїв за цінами нижчими від мінімально-роздрібних цін на окремі алкогольні напої, а саме, реалізація горілки «Приватна колекція» 1 л. 40% спирту по ціні 100 грн. за пляшку 1 л., замість 178,80 грн. (мінімальна роздрібна ціна за 1 л. горілки з 40% вмістом спирту).
У своїх письмових поясненнях бармен позивача - ОСОБА_2 вказала на наявність горілки «Приватна колекція» 1 л по ціні 100,00 грн.
Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині не підлягає скасуванню.
Також перевіряючими встановлено зберігання, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку, а саме, реалізація горілки «Приватна колекція» 1 л. по ціні 100,00 грн. без марок акцизного зразка, що не спростовано позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 481/95-ВР маркування алкогольних напоїв (крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом
Так, абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Відтак, встановивши в ході проведення фактичної перевірки факт знаходження на реалізації у позивача алкогольних напоїв за ціною, що є нижчою за мінімальну та реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка посадовими особами відповідача правомірно встановлено порушення, допущені позивачем, а саме реалізація алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої та реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення рішення від 28.09.2020 року № 0002390710 про застосування штрафних санкцій на суму 27 000,00 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.
У зв'язку з чим, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладений обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення в частині накладення штрафних санкцій на позивача за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто в частині 12,15 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Приписами ч. 1-5 ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина 4 статті 59 КАС України).
Відповідно до ч.ч. 11, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2)довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 уклала з Адвокатським бюро «Бейгул та партнери» договір про надання правової допомоги №2601/1 від 26.01.2021 року, відповідно до умов якого адвокат зобов'язався, зокрема, надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування.
Між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 26.01.2021 року до договору про надання правової допомоги № 2601/1 від 26.01.2021 року, відповідно до п.1 якої визначено, що вартість послуг адвоката за підготовку матеріалів для звернення з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а також супроводження справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді становить 5000,00 грн. та сплачується одноразово.
Позивачем було сплачено до Адвокатського бюро «Бейгул та партнери» грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 28.01.2021 року, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно Акту наданих послуг № 1 від 22.03.2021 року до договору № 2601/1 від 26.01.2021 року, додаткової угоди № 1 від 26.01.2021 року, представником виконавця Адвокатського бюро «Бейгул та партнери» було надано наступні послуги: аналіз первинних документів клієнта по спірним господарським операціям та консультування клієнта у кількості 1 година вартістю 1000,00 грн.; підготовка позовної заяви до суду у кількості 4 години вартістю 4000,00 грн. Всього - 5000,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що позовну заяву у цій справі підписано та всі додатки до позовної заяви завірено безпосередньо позивачем, що дає підстави для сумніву, що позовна заява була складена та подана до суду саме адвокатом.
Представником позивача - адвокатом Бейгул А.Г. подано до суду лише заяву про надання до матеріалів справи копій документів на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2021 року, до якої серед іншого, додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності серії ДП № 3138 від 05.09.2016 року та копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги, та заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, так і їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі № 320/5420/18.
Разом з тим, за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).
На переконання суду, обсяг, види та вартість правничої допомоги є неспівмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягу.
Крім того, враховуючи задоволення позовних вимог в частині 12,15 грн., суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, що складаються із суми судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 39919789 від 03.02.2021 року, яка наявна в матеріалах справи.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду, підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 7,14 грн.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 28.09.2020 року № 0002380710 в частині застосування штрафних санкцій за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 12,15 грн.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із суми судового збору у розмірі 7, 14 грн. (сім гривень 14 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 17.06.2021 року.
Суддя І.О. Лозицька