17 червня 2021 року Справа № 160/8876/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О. С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови,-
03.06.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича від 01.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65006155.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/8876/21 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17.06.2021 року о 14:30.
Також, даною ухвалою витребувано від відповідача копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 65006155.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність заявлених позивачем вимог та відсутність підстав для задоволення позовної заяви.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що у заяві стягувача та у виконавчому написі нотаріуса № 4592 від 09 березня 2021 року, виданому приватним нотаріусом ОРНО Київської області Головкіною Яною Вікторівною, вказано дві адреси боржника, а саме: адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 та адреса проживання: АДРЕСА_2 . Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», скориставшись правом, наданим йому ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», надав перевагу зазначеному у виконавчому написі місцю проживання боржника, а саме: АДРЕСА_3 , що перебуває у виконавчому окрузі, у якому здійснює діяльність приватний виконавець Мельник Ю. А. Висновок щодо адреси місця проживання боржника - ОСОБА_2 зроблений приватним виконавцем на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 4592 від 09 березня 2021 року, виданого приватним нотаріусом ОРНО Київської області Головкіною Я. В., в якому зазначена та ж адреса, що і у заяві стягувача. Зазначення у виконавчому написі, серед іншого, місце проживання чи перебування фізичної особи - боржника відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є обов'язковою вимогою до виконавчого документа. Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов'язку приватного виконавця вимагати від стягувача документи на підтвердження інформації, що зазначена у виконавчому документі. Позивач фактично не погоджується з інформацією, зазначеною у виконавчому документі, однак на час вирішення даного судового спору виконавчий напис № 4592 від 09 березня 2021 року є чинним та позивачем не надано судового рішення, що набрало законної сили, яким даний напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
У судове засідання 17.06.2021 року сторони не з'явились. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до вимог ст.ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідач зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 65006155 від 01.04.2021, позивач отримав 11.05.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Відповідач у якості підтвердження доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови саме 11.05.2021 року надає суду копію витягу з офіційного сайту «Укрпошта».
Однак, копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому вказано адресу, за якою було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження та міститься підпис особи, яка отримала відправлення, суду не надано.
Водночас, витяг з офіційного сайту «Укрпошта» підтверджує направлення поштового відправлення в с. Цибульківка Україна.
Натомість у паспорті позивача та у позовній заяві зазначено адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 .
Отже, відповідачем не надано суду доказів того, що позивач дізналася про порушення її прав саме 11.05.2021 року та пропустила строк звернення до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про небгрунтованість заявленого відповідачем клопотання та відсутність підстав для його задоволення.
Щодо розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Перевіривши матеріали позовної заяви, відзиву на позовну заяву, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
09.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4592, про стягнення з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Цибульківка, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , яка є боржником за кредитним договором 1218/7233DCLRKPT від 29 серпня 2014 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 33308489, правонаступником усіх прав якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 83 від 28 лютого 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи 35234236, правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 02/1082019-ФА від 02.10.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», ідентифікаційний код юридичної особи 42642578, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс. 301, заборгованість за кредитним договором 1218/7233DCLRKPT від 29 серпня 2014 року. Строк платежу за кредитним договором № 1218/7233DCLRKPT від 29 серпня 2014 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12 жовтня 2019 року по 05 лютого 2021 року. Сума заборгованості складає 11 023,08 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10532,12 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 490,96 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату зі стягувача в розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 11 523,08 грн.
31.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мельника Ю. А. із заявою про примусове виконання вище вказаного виконавчого напису нотаріуса, у якій зазначено адресу проживання боржника: АДРЕСА_2 .
На підставі вказаної заяви, 01.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю. А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №65006155 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» заборгованість в розмірі 11523,08 грн.
Позивач, вважаючи, що постанову про відкриття виконавчого провадження прийнято з порушенням територіальності, звернувся до суду з позовом.
Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». (далі Закон №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
За правилами ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону № 1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 25 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
При цьому, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Приписами ч. 5 ст. 24 Закону № 1404-VIII встановлено, що для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Судом встановлено, що місце проживання позивача ОСОБА_1 з 11.12.2008 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта позивача.
Підставою для відкриття виконавчого провадження слугувало зазначення у виконавчому написі нотаріуса інформації, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Така ж інформація вказана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» у заяві про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса.
Водночас, інформація щодо фактичного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 не підтверджена жодним документом.
Разом з тим, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю. А. встановлено, що позивач працює у Фермерському господарстві «АГРО МАКС», яке знаходиться за адресою: 51032, Дніпропетровська обл., Царичанський район, село Цибульківка, вул. Шевченка, буд.24.
Вказані відомості додатково підтверджують те, що позивач яка постійно працює в Дніпропетровській області, не може одночасно проживати у м. Києві.
З огляду на викладене, відомості про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , документально не підтверджені. Також матеріали справи не містять доказів наявності майна боржника у місті Києві.
Отже, з урахуванням зазначеного, на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, які підтверджують, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою у м. Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), за змістом статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 1382-IV, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
За умовами ч. 10 ст. 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Отже, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.
Враховуючи, що зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника (м. Київ) та місце реєстрації боржника (Дніпропетровська область) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивача у м. Київ достовірно не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, то в даному випадку приватний виконавець зобов'язаний скористатися правом, наданим ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
Зазначення у виконавчому написі та заяві стягувача інформації про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на дату відкриття виконавчого провадження, оскільки у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) для вибору певного виконавчого округу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі №380/7750/20, де зазначив, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.05.2021 року у справі № 160/15005/20, дійшов висновку, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дану винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання.
Водночас, відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 9, ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 1 розділу ІІ Інструкції № 512/5 відповідач наділений можливістю перевірити відомості, зокрема, про місцезнаходження боржника та був зобов'язаний при відкритті виконавчого провадження пересвідчитися у наявності своєї компетенції на примусове виконання рішення за місцем знаходження боржника, виходячи із його зазначення стягувачем у заяві.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.01.2021 року у справі № 160/12729/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем під час розгляду справи не доведено наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 09.03.2021 року № 4592 у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки не надано до суду належних та достовірних, достатніх доказів, що свідчили б про проживання позивача у м. Києві та/або про наявність у боржника майна на території міста Києва.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру приватних виконавців України діяльність приватного виконавця Мельника Ю. А. поширюється на місто Київ.
Отже, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва щодо прийняття до примусового виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка проживає та отримує доходи у Дніпропетровській області є протиправними, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2021 року № 65006155 підлягає скасуванню.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджено квитанцією № 0.0.2140455762.1 від 26.05.2021року, та, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича.
Керуючись статтями 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду - вімовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича від 01.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65006155.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича (вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 16, м. Київ, 02094, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 272 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 287, 297 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна