Справа № 643/1403/21
Провадження № 2/643/2685/21
14.06.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Григорян Діана Гагіківна
2. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (далі - відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 01.12.2020, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрованого в реєстрі за № 1937.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 908, 00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на те, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України.
Також, у позовній заяві, в порядку ст. 93 Цивільного процесуального кодексу України, позивачем були постановлені питання відповідачу та третій особі.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.02.2021 відкрито провадження у справі № 643/1403/21, на підставі статті 53 Цивільного процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діану Гагіківну, на підставі статті 53 Цивільного процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, в порядку статті 84 Цивільного процесуального кодексу України витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни всі документи, що були надані Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» для вчинення виконавчого напису від 01.12.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 1937, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 01.03.2021 року.
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.02.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення за виконавчим написом від 01.12.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрованим в реєстрі за № 1937, яким запропоновано звернути стягнення за Кредитним договором № 004-20512-110114 від 11.01.2014 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло на підставі договору № 143/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26.01.2018 року на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості, яка в загальному розмірі складає 28 346, 54 грн., що знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (виконавче провадження № 63918125).
01.03.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання від представника позивача, відповідно до змісту якої останній просить суд зобов'язати відповідача - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» та третю особу - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. надати вичерпні відповіді по суті на кожне запитання, постановлене Романко С.В., в порядку визначеному ст. 93 Цивільного процесуального кодексу України; застосувати до відповідача та третьої особи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 184 Цивільного процесуального кодексу України.
01.03.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшли витребувані документи від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г.
В подальшому, підготовче засідання судом відкладалось.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 643/1403/21 до судового розгляду по суті на 11.05.2021 року, клопотання позивача задоволено частково, зобов'язано відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» у строк до 30.04.2021 року надати до суду відповіді на питання позивача, які поставлені останнім у своїй позовній заяві, в порядку, визначеному частинами 2, 3 статті 93 Цивільного процесуального кодексу України. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням відповідних доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом з наданням заяви свідка надає копії відповідних письмових чи електронних доказів, в іншій частині клопотання відмовлено.
11.05.2021 року розгляд справи відкладено на 14.06.2021 року.
14.06.2021 року позивач та його представник у судове засідання не з'явились, проте представником позивача було подано до суду заяву, відповідно до змісту якої останній просить суд розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судове засіданні не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини не явки суду не повідомив.
Треті особи у судове засідання не з'явились, належним чином були повідомленні про дату, час та місце судового розгляду, причини не явки суду не повідомили.
Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України визначені наслідки неявки учасника справі у судове засідання.
Зокрема, згідно з частиною 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Відповідно до частини 2 статті 191 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності учасників справи.
При цьому, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
20.11.2020 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гигорян Д.Г. із заявою про вчинення виконавчого напису на Кредитному договорі № 004-20512-110114 від 11.01.2014.
До вказаної заяви ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на підтвердження безспірності заборгованості надало наступні документи:
- оригінал кредитного договору № 004-20512-110114 від 11.01.2014,
- засвічену стягувачем виписку з рахунка боржника ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № 004-20512-110114 від 11.01.2014,
статутні документи стягувача,
копію повідомлення боржника про порушення основного зобов'язання,
докази належного повідомлення боржника про бажання стягувача стягнути заборгованість за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису,
довідку про відсутність спору.
Так, відповідно до наданої відповідачем виписки з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № 004-20512-110114 від 11.01.2014, 11.01.2014 року боржнику, яким є ОСОБА_1 надано кредит згідно кредитного договору. Заборгованість перед ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» за кредитним договором. Станом на 13.11.2020 року, складає 27 846, 54 грн., з яких 16 383, 54 грн. - прострочена заборгованість, 11 463, 00 гр. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Згідно до направленої боржнику письмової вимоги останній було запропоновано строк для погашення заборгованості до 06.11.2020 року. Станом на 13.11.2020 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» повідомляє, що заборгованість за кредитним договором не погашена.
Згідно із довідки вих. 13.11/20-231 від 3.11.2020 року, виданої директором ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», на момент звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. із заявою про вчинення виконавчого напису, між стягувачем, яким є ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» та боржником, яким є ОСОБА_1 відсутні судові спори щодо виконання або невиконання умов кредитного договору № 004-20512-110114 від 11.01.2014.
07.10.2020 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» направило ОСОБА_1 повідомлення, відповідно до змісту якого, вимагає у строк непізніше 06.11.2020 року оплатити заборгованість у розмірі 27 846, 54 грн. із зазначенням реквізитів для оплати.
01 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис № 1937, на підставі ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безопірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованість за кредитним договором № 004-20512-110114 від 11.01.2014 року у сумі 27 846, 54 грн., що складається з: 16 383, 54 грн. - прострочена заборгованість, 11 463, 00 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Стягнення заборгованості проводиться за період з 27.01.2018 року по 06.11.2020 року.
Нормативно-правове обґрунтування та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу приписів ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно з главою 14 Закону та главою 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
В даному випадку, судом встановлено, що заборгованість зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення не була спірною, з огляду на наступне.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана з підписом боржника про його отримання.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання відповідачем документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, в т.ч. відомостей про те, що боржник отримав повідомлення стягувача з вимогою про сплату заборгованості.
З документів приватного нотаріуса, які стали підставою для вчинення виконавчого напису встановлена відсутність належних доказів направлення боржнику письмової вимоги про погашення заборгованості із відміткою поштового відділення про вручення чи неможливість вручення ОСОБА_1 .
Відсутність такого направлення свідчить про те, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, що є порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки боржник був позбавлений права ліквідувати допущені порушення кредитного договору, оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку, виставити заперечення кредитору, погодитись із вимогою.
Також, судом встановлено, представником ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» не доведено, що правонаступником ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» є ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», оскільки в матеріалах справи відсутній договір щодо відступлення прав вимог відносно заборгованості за кредитним договором № 004-20512-110114 від 11.01.2014 боржника ОСОБА_1 від ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».
При цьому, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» не надало приватному нотаріусу реєстр боржників на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками сторін, який є невід'ємною частиною Договору факторингу № 475/БД06-2/19 та з якого вбачається перехід права вимоги до ОСОБА_1 .
Зазначене свідчить про те, що між сторонами існує спір щодо наявної кредитної заборгованості, а тому заборгованість не може вважатися безспірною.
Крім того, у даній справі встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.
Вказаний пункт 2 Переліку (зі змінами внесеними Постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662) передбачав, що для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Проте, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили, визнав незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року в т.ч. в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до зазначеного кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» у простій письмовій формі.
За встановлених обставин справи та вимог закону, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис не відповідає умовам вчинення виконавчих написів, що передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та положенням Порядку вчинення нотаріальних дій.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн. позивачем надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 15.01.2021 року;
- копію протоколу погодження гонорару;
- копію письмового доручення адвокату від 15.01.2021 року;
- копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 15.01.2021 року на суму 5 000, 00 грн.;
- копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 27.01.2021 року на суму 5 000, 00 грн.;
- копію акту від 20.02.2021 року приймання-передачі послуг за дорученням від 15.01.2021 року до Договору про надання правової допомоги № б/н від 15.01.2021 року.
Клопотань від відповідача щодо зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн. не надходило.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
В даному випадку, враховуючи вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення справи та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн. покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 141, 247, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01.12.2020, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 1937, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , як боржника за Кредитним договором № 004-20512-110114 від 11.01.2014, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк», право вимоги за яким перейшло на підставі Договору № 143/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26.01.2018 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (код ЄДРПОУ 37616221; м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованості за Кредитним договором № 004-20512-110114 від 11.01.2014 в сумі 28 346, 54 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
4. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
6. Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 37616221, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6.
7. Треті особи:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, АДРЕСА_2 .
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 14.06.2021 року.
Суддя Н.В. Новіченко