Справа № 953/180/20
н/п 2/953/212/21
14 червня 2021 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Губської Я.В.
при секретарі - Мордухович К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальність «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б. 5-Б), треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович (07400, Київська обл., м. Бровари,вул. Грушевського, б.15, оф.6), Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна (02094, м. Київ, вул. Окіпкіної Раїси, б. 4А, оф. 35-Б) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
02.01.2020 року позивач ОСОБА_1 в особі представника звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем 18.07.2019 року за реєстровим №2649 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів в сумі 44 146 грн. 14 коп., стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 3183,80 грн. в порядку повернення стягнутих за виконавчим написом, а також просила стягнути судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.07.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис №2649 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №621006044 від 25.06.2011 року, який було укладено між АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал». Стягнення заборгованості за вказаним виконавчим написом проводиться за період з 16.01.2019 року по 22.06.2019 року. Сума заборгованості складає 44 146,14 грн. та складається з: з простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26062,72 грн., строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 4795,20 грн., строкової заборгованості за штрафами та пенями в розмірі 13288,22 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто 650 грн. Вказав, що на підставі даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження №59679765 від 30.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» вищевказаної заборгованості в розмірі 44 796,14 грн. та основної винагороди приватного виконавця в розмірі 4 544,61 грн. Зазначив, що в подальшому, 09.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід від особи-НЮУ ім.. Ярослава Мудрого, на підставі якої з її заробітної плати щомісячно стягуються кошти. Про факт існування заборгованості за кредитним договором №621006044 від 25.06.2011 року у розмірі 44146,14 грн. та про те, що відносно неї на підставі виконавчого напису від 18.07.2019 року №2649 відкрито виконавче провадження ОСОБА_1 дізналась, коли за місцем її роботи надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи від 09.09.2019 року. Позивач вважає, що вищевказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений без врахування строку позовної давності, а також без врахування всіх необхідних документів, передбачених ЗУ «Про нотаріат», які підтверджують безспірність вимоги. Зазначила, що 25.06.2011 року позивачем було підписано анкету-заяву про акцент публічної пропозиції ПАТ «Альфа -Банк», правонаступником якої є відповідач на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. 25.06.2011 року на підставі анкети-заяви банк відкрив рахунок у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну карту Visa Electron строком на 2 роки з моменту її випуску. 25.06.2013 року сплив строк дії платіжної карти. Після закінчення строку дії платіжної карти Visa Electron позивач не здійснював ніяких платежів, що могло би свідчити про визнання позивачем боргових зобов'язань період відповідачем. За таких обставин, початок перебігу трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почався 26.06.2013 року та закінчився 26.06.2016 року, а щодо періодичних платежів з моменту несплати чергового платежу, зокрема щодо погашення процентів та сплати пені. Крім того, з огляду на те, що зі сплавом кредитування припинилось право відповідача нараховувати проценти за кредитом, то після 25.06.2013 року відповідач не міг такі проценти нараховувати, тому вимога відповідача поро стягнення таких процентів за період з 16.01.2019 року по 22.06.2019 року є необґрунтованою. Також необґрунтованою є вимога про стягнення нарахованої на проценти неустойки за період з 16.01.2019 року по 22.06.2019 року у зв'язку з спливом строку кредитування. На думку позивача, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалась належним чином у безспірності розміру сумм, що підлягають стягненню за виконавчим написом.ю чим порушила ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Представник вказав, що згідно довідки НЮУ ім.Ярослава Мудрого №606 від 08.11.2019 року із доходів позивача згідно оспорюваного виконавчого напису на користь відповідача відрахована сума в розмірі 3183,80 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача.
02.03.2020 року через канцелярію суду надійшов відзив ТОВ «Вердикт Капітал» на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що 25.06.2011 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №621006044, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти на умовах строковості, платності та цільового характеру. 21.06.2016 року між ПАТ «Альфа Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту в тому числі за договором №621006044 від 25.06.2011 року. 26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту в тому числі за договором №621006044 від 25.06.2011 року. 16.01.2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту в тому числі за договором №621006044 від 25.06.2011 року. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором кредиту, 18 липня 2019 року ПН Броварського РНО Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис №2649 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Вказали, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження. Зазначили, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на особу, яка допустила неналежне зобов'язання покладаються додаткові обов'язки. Тому у ТОВ «Вердикт Капітал» на час вчинення виконавчого напису існувало реальне право на стягнення. Вказані в позовній заяві положення щодо відсутності у приватного нотаріуса документів первинного обліку для встановлення безспірності заборгованості не відповідають дійсності.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.01.2020 року задоволено заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2020 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. належним чином засвідчену копію нотаріальної справи за виконавчим написом №2649 від 18.07.2019 року, однак протягом розгляду справи дані матеріали суду не були надані.
Ухвалою ХАС від 13.11.2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Вердикт Капітал» подану на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 31.01.2020 року про відкриття провадження повернуто.
Ухвалою ХАС від 13.11.2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Вердикт Капітал» подану на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 15.01.2020 року про забезпечення позову -повернуто.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.01.2021 року закрито підготовче провадження по цивільній справі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити на підставі наявних у справі документів, а справу розглядати за їх відсутності.
Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином судовими повістками, причини неявки суду не повідомив, ніяких заяв на адресу суду не подавав, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача згідно ч. 3 ст. 223 ЦПК України.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином судовими повістками, причини неявки суду не повідомили, ніяких заяв на адресу суду не подавали.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
25.06.2011 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №621006044, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти на умовах строковості, платності та цільового характеру.
21.06.2016 року між ПАТ «Альфа Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту в тому числі за договором №621006044 від 25.06.2011 року.
26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту в тому числі за договором №621006044 від 25.06.2011 року.
16.01.2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту в тому числі за договором №621006044 від 25.06.2011 року.
18.07.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис №2649 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №621006044 від 25.06.2011 року, який було укладено між АТ «Альфа Банк», правонаступником якого ТОВ «Кредитні ініціативи», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Веста», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал». Стягнення заборгованості за вказаним виконавчим написом проводиться за період з 16.01.2019 року по 22.06.2019 року. Сума заборгованості складає 44 146,14 грн. та складається з: з простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26062,72 грн., строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 4795,20 грн., строкової заборгованості за штрафами та пенями в розмірі 13288,22 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто 650 грн. (а.с.13).
На підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження №59679765 від 30.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» вищевказаної заборгованості в розмірі 44 796,14 грн. та основної винагороди приватного виконавця в розмірі 4 544,61 грн. (а.с.14-15)
09.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід від особи -Національного юридичного університету ім.. Ярослава Мудрого, на підставі якої постановлено про відрахування з заробітної плати ОСОБА_1 доходів у розмірі 20% (а.с.16-17).
Згідно довідки Національного юридичного університету ім.. Ярослава Мудрого №606 від 08.11.2019 року із доходів позивача згідно ВП №59679765 від 09.09.2019 року на користь відповідача відрахована сума в розмірі 3183,80 коп. (а.с.21).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.
Відповідно до пункту 1 згаданого Переліку - за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Позивач ОСОБА_1 в своєму позові стверджує, що про існування заборгованості за кредитним договором, виконавчого напису та відкрите виконавче провадження дізналась коли за місцем її роботи надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника від 09.09.2019 року, будь-які документи їй не направлялись, оспорюваний виконавчий напис вчинений без врахування строку позовної давності, а відповідач належними та допустимими доказами не спростовує того, що на виконання вимог законодавства перед зверненням з заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису направляв вимогу про погашення заборгованості, та є документальне підтвердження отримання позивачем вказаної вимоги.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У даному випадку, відповідач не надав до суду обґрунтованого розрахунку заборгованості, складеного належним чином, а тому не можливо визначити коли та яким чином була сформована заборгованість за сумою кредиту, за який період та на яку суму було нараховано проценти, штрафи та пеня за кредитним договором.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана позиція суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року по справі № 6-887цс17.
Згідно пп.3.5 п.3 Глави 16 Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нормою ст.49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
За змістом норм ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.34, 50 Закону України «Про нотаріат» кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Нотаріальна дія, різновидом якої є вчинення виконавчого напису, або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вказані обставини свідчать про те, що на час вчинення спірного виконавчого напису визначена в ньому сума заборгованості не мала безспірного характеру, а тому останній було вчинено з порушенням вимог діючого законодавства.
Щодо доводів позивача про порушення строків позовної давності суд зазначає наступне.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. р.№52649 від 18.07.2019 оспорюється позивачем, зокрема, з мотивів його вчинення з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Відповідно до представленої відповідачем копії анкети -заяви про акцент ОСОБА_1 поданої ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб 25.06.2011 року вбачається, що банк відкрив рахунок у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну карту Visa Electron строком на 2 роки з моменту її випуску. Даних про пере випуск картки до суду не надано.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.
Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.
Виконавчий напис приватним нотаріусом вчинено 18.07.2019 року, тобто після закінчення строку дії договору. Доказів, що свідчать про продовження строку дії договору сторонами до суду не представлено.
Стаття 88 Закону «Про нотаріат» містить різні строки для звернення до нотаріуса (три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), яким позовна давність визначалася залежно від суб'єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України «Про нотаріат», не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб'єктною ознакою.
Згідно із частиною першою статті 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Частина друга статті 318 ЦК України визначає, що всі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Стаття 14 Конвенції визначає, що користування правами і свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, зокрема і за ознакою статусу особи.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об'єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. mutatis mutandis рішення від 11 червня 2002 року у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97, § 48). Близьке за змістом визначення дискримінації закріплене у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
Нормативно визначені відмінні строки для фізичних осіб-кредиторів і юридичних осіб-кредиторів щодо звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників є відмінністю у поводженні з цими кредиторами в аналогічних ситуаціях. Така відмінність у світлі умов сьогодення без об'єктивного та розумного обґрунтування створює для юридичних осіб-кредиторів нерівні у порівнянні з фізичними особами-кредиторами умови у правовідносинах з юридичними особами-боржниками щодо реалізації права на мирне володіння майном. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що встановлення для юридичної особи-кредитора у порівнянні з фізичною особою-кредитором меншого строку для звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників єдискримінацією юридичної особи-кредитора за ознакою її статусу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 № 916/3006/17 відступає від попереднього висновку Верховного Суду, оскільки вважає, що строк давності не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.
Таким чином, Велика Палата Верховного суду у постанові від 02.07.2019 № 916/3006/17 дійшла висновку, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб'єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Враховуючи викладене, твердження позивача щодо пропуску представником ТОВ «Вердикт Капітал» строку для звернення до нотаріуса є вірним, адже право вимоги виникло у 2013 році і до моменту звернення ТОВ «Вердикт Капітал» до нотаріуса для вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років. Дані висновки суду не спростовані відповідними доказами відповідачем.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з викладеним вище, враховуючи, що безспірність заборгованості боржника перед кредитором не знайшла свого підтвердження, а також те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем 18.07.2019 за реєстровим №2649 з порушенням приписів діючого законодавства, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стосовно вимого позивача про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів в сумі 3183,80 грн. суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Із аналізу ст.1212 ЦК України, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суд вважає, що під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Позивачем, як передбачено ст.444 ЦПК України, до позову долучено документи, які підтверджують те, що суму, списано з доходів (заробітної плати) позивача на підставі рішення приватного виконавця ВП №59679765 від 09.09.2019 року (довідка Національного юридичного університету ім.. Ярослава Мудрого №606 від 08.11.2019 року).
Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Врахувуючи, що відповідачем не наведено доводів та не надано жодних доказів на підтвердження існування зобов'язань з позивачем, як на підставу отримання ним грошових коштів в сумі 3183 грн. 80 коп., суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1536,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 223, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )- задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем 18.07.2019 року за реєстровим №2649 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів в сумі 44 146 грн. 14 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б. 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн.. 80 коп., стягнуті за виконавчим написом №2649 від 18.07.2019 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б. 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір 1536,80 грн.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: Я. В. Губська