Справа №757/24808/21
Провадження №11-сс/824/3626/2021 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія ст. 303, 304 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
10 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначає, що подану заяву ОСОБА_6 не можна вважати заявою про вчинення кримінального правопорушення, адже він у своїй заяві фактично не погоджується з ухваленими процесуальним рішенням судді у справі №454/606/16-ц від 25.09.2017, використовуючи заяву як поза процесуальний спосіб оскарження, поряд з тим, відсутність в заяві обставин, які б вказали на наявність розумних сумнівів правосудності вказаних судових рішень.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк подання апеляційної скарги, постановити окрему ухвалу щодо не виконання Печерським районним судом м. Києва вимог ч. 1 ст. 376 КПК України та не направлення йому ухвали Печерського районного суду м. Києва у передбачені терміни та направити її до відповідних державних органів для притягнення винних осіб до відповідальності. Просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 року по справі №757/24808/20-к., визнати протиправним невнесення Генеральним прокурором відповідних відомостей на підставі його заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.06.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та порушення прав гарантованих ст. 56 КПК України, зобов'язати Генерального прокурора внести відповідні відомості на підставі заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 02.06.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та визнати його ( ОСОБА_6 ) потерпілим у даному кримінальному проваджені.
Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що він не був присутнім під час проголошенні суддею Печерського районного суду м. Києва ухвали від 20.08.2020 року по справі №757/24808/20-к. В порушення вимог ч. 7 ст. 376 КПК Печерський районний суд м. Києва не направив в його адресу наступного дня після ухвалення копію оскаржуваної ухвали. 25.05.2021 року рекомендованим листом з Печерського районного суду м. Києва він отримав ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 року по справі, а відтак, вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Щодо незаконності ухвали апелянт зазначає, що слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва зобов'язаний був застосувати норми Конституції України, як норми прямої дії і захистити його права гарантовані ст. 40 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 56 КПК України.
Посилаючись на положення п. 9 ст. 129 Конституції України, ОСОБА_6 вказує на те, що слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва зобов'язаний був задовольнити його заяву по суті, оскільки на даний час по одному і тому ж питанню існують два судових рішення, які набрализаконної сили і які встановлюють різні обставини а саме: ухвала слідчого судці Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2020 року по справі№461/5096/20, якою його скаргу задоволено та зобов'язано уповноважену особу Прокуратури Львівської області розглянути заяву ОСОБА_6 від 02.06.2020 року в порядкуч. 1 ст.214 КПК України, та із встановленням обставин, що можуть свідчити про вчиненнякримінального правопорушення, відповідно до заяви ОСОБА_6 від 02.06.2020 року, вирішити питання про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєструдосудових розслідувань з винесенням відповідного процесуального рішення та повідомити ОСОБА_6 у встановленому законом порядку, у строки, встановлені ст. 220 КПК України, про результати розгляду клопотання, та ухвала Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 року по справі№757/24808/20-к, якою відмовлено задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених посадових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає уневнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
За доводами апелянт, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва зобов'язаний був задовольнити його скаргу, так як працівники Офісу Генерального прокурора зобов'язані були зареєструвати його заяву про вчинений злочин та визнати його потерпілим, або вказати в ухвалі, що працівники Офісу Генерального прокурора мають право порушувати права гарантовані п. 1 ч. 2 ст. 56 КПК України, що не було зроблено в результаті чого порушено норми даної статті.
ОСОБА_6 вказує на те, що в ухвалі слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, на виконання вимог ч.1 ст.214 КПК України, не вказав докази, що підтверджують, що його заява про кримінальне правопорушення від 02.06.2020 року не являється повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення і що працівники Офісу Генерального прокурора мали право не вносити дані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування в результаті чого порушено норми даної статті.
Апелянт вказує на те, що в заяві, поданій до Офісу Генерального прокурора, він вказав об'єктивні данні, які дійсно свідчать про ознаки злочину та надав докази, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце , спосіб та інші обставини вчинення злочину), а тому, на переконання ОСОБА_6 , на підставі ст.214 КПК України його заява підлягала реєстрації шляхом внесення даних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
ОСОБА_6 зазначає, що в КПК України відсутні норми, які регламентують форму та зміст заяви про вчинення кримінального правопорушення
ОСОБА_6 та прокурор Офісу Генерального прокурора, будучи належним чином повідомленими про день та час апеляційного розгляду в судове засідання не з'явилися. При цьому від прокурора будь - яких клопотань не надходило, разом з тим, ОСОБА_6 ще в апеляційній скарзі просив проводити розгляд апеляційної скарги у його відсутність. Враховуючи наведене та вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у відсутність учасників.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
З приводу клопотання про поновлення строку, колегія суддів зазначає, що з матеріалів судового провадження вбачається, що на судове засідання 20.08.2020 року, ОСОБА_6 був повідомлений смс-повідомленням (а.с. 19), а відтак, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження повинен відраховуватися з моменту проголошення судового рішення. Разом з тим, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 в судовому засіданні 20.08.2020 року участі не приймав. Незважаючи на неодноразові його звернення, копія оскаржуваної ухвали йому не направлялась (а.с. 22, 26, 28), а її копію, як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_6 отримав рекомендованим листом лише 25.05.2021 року. При цьому проживає ОСОБА_6 в с. Тартаків Сокальського району Львівської області та не має можливості приїздити до м. Києва. Відтак, наведені обставини в своїй сукупності свідчить про поважність причин пропуску ОСОБА_6 строку на апеляційне оскарження, а тому строк підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги по суті, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 02.06.2020 року ОСОБА_6 направив на адресу Офісу Генерального прокурора заяву про можливе вчинення суддею Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_7 , кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366, 375 КК України, яка була зареєстрована в Офісі Генерального прокурора 02.06.2020 року за вх. №105358-20.
Вказана заява, відповідно до вимог ст. 218 КПК України та п. 3.7. Інструкції» Про порядок приймання, реєстрації та розгляду органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення», листом Офісу Генерального прокурора від 11.06.2020 року за №31/3/1-52632вих-20 було скеровано до прокуратури Львівської області, про що заявника повідомлено цим же листом.
Отримавши лист-повідомлення від Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_6 направив поштовим відправлення до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва скаргу бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя вказав, що подану заяву ОСОБА_6 не можна вважати заявою про вчинення кримінального правопорушення, адже він у своїй заяві фактично не погоджується з ухваленими процесуальним рішенням судді у справі №454/606/16-ц від 25.09.2017 року, а подаючи заяву про вчинення злочину, використовує її як поза процесуальний спосіб оскарження, поряд з тим, відсутність в заяві обставин, які б вказали на наявність розумних сумнівів правосудності вказаних судових рішень.
З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Так, згідно ч. 1 ст. 11 КК України злочином (кримінальне правопорушення) є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР. При цьому реальність конкретної події злочину має визначатись наявністю об'єктивних даних, що свідчать про ознаки об'єктивної сторони злочину, тобто даних про наявність суспільно небезпечного діяння для злочинів з формальним складом та, додатково, даних про наслідки для злочинів з матеріальним складом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 року відмітив, що КПК передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_6 , останній просить внести відомості щодо вчинення, на його переконання, суддею Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 366, 375 КК України.
Разом з тим, в заяві ОСОБА_6 відсутні об'єктивні дані, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення в діях судді, оскільки, викладені у ній обставини, за своїм змістом та суттю, не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та не містять даних, що підтверджують реальність конкретної події.
Дана заява, свідчить лише про фактичну незгоду скаржника з прийнятим суддею Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_7 у справі №454/606/16-ц від 25.09.2017 року, а факт незгоди ОСОБА_6 з прийнятим слідчим суддею рішенням, само по собі не може вказувати на подію злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ст. 375 КК України.
Разом з тим, незгода з рішенням суду сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді ознак злочину. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, а незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення. За такого викладення заяви, відсутні підстави для внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань обставин, викладених в заяві ОСОБА_6 .
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що положення ч. 2 ст. 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права під час здійснення правосуддя не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності, адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку.
Така позиція висвітлена у висновку Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01 липня 2013 року при розгляді заяв і звернень щодо суддів про вчинення кримінального правопорушення, де зазначено, що органам ВС МВС України та прокуратури при вирішенні питання про наявність в діях судді ознак складу злочину і внесенні їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід брати до уваги і роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2017 «Про незалежність судової влади».
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбачений процесуальним порядком у справі - не допускається.
Намагання зробити це в конкретній справі, шляхом подання заяви про злочин, може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, яка регламентована положеннями ст.ст. 126, 129 Конституції України.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні у справі №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року, у відповідності до якої оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
А тому, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст. 214 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно встановлено, що обставини, вказані в заві ОСОБА_6 від 02 червня 2020 року, не можуть свідчити саме про вчинення кримінального правопорушення, з чим закон безпосередньо пов'язує внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги процесуального законодавства, порушень інших норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 року є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги ОСОБА_6 підлягають залишенню без задоволення.
Окрім того, колегія суддів враховує, що за заявою ОСОБА_6 від 02.06.2021 року вже постановлено рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2020 року по справі№461/5096/20, яким зобов'язано уповноважену особу ПрокуратуриЛьвівської області розглянути заяву ОСОБА_6 від 02.06.2020 року в порядкуч. 1 ст.214 КПК України, та із встановленням обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до заяви ОСОБА_6 від02.06.2020 року, вирішити питання про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з винесенням відповідного процесуального рішення та повідомити ОСОБА_6 у встановленому законом порядку, у строки, встановлені ст. 220 КПК України, про результати розгляду клопотання
Що стосується вимог апеляційної скарги про необхідність постановлення апеляційним судом окремої ухвали, щодо не виконання Печерським районним судом м. Києва вимог ч. 1 ст. 376 КПК України та не направлення йому ухвали Печерського районного суду м. Києва у передбачені терміни та направити її до відповідних державних органів для притягнення винних осіб до відповідальності то вини є безпідставними, оскільки КПК України не передбачено ухвалення таких рішень.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4