апеляційне провадження №22-ц/824/6742/2021
справа №756/17086/20
10 червня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Тихої О.О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,-
встановила:
В грудні 2020 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить зобов'язати ОСОБА_4 як власника квартири АДРЕСА_1 за власні кошти привести її до попереднього стану поверхового плану будинку щодо розміщення в ньому сантехнічного обладнання.
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 знаходиться над її квартирою поверхом вище. Відповідач здійснив поділ квартири АДРЕСА_3 на три окремі АДРЕСА_3
АДРЕСА_3 , але порушення в улаштуванні водних та каналізаційних мережах усунуті не були.
Посилаючись на те, що таке перепланування суперечить вимогам закону, звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у зв'язку із тим, що відповідач на підставі договору дарування від 06 січня 2021 рок подарував квартиру ОСОБА_2 , здійснено заміну відповідача.
В лютому 2021 року адвокат Штепа Р.П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про забезпечення позову, у якому просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Необхідність у забезпеченні позову обґрунтовує тим, що відповідач з метою створення перешкод для розгляду цієї справи подарував квартиру своєму сину згідно із договором від 06 січня 2021 року. До цього, власник квартири також вчиняв дії з метою поділу квартири АДРЕСА_3 на три окремі № АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 . З метою убезпечення від здійснення змін щодо квартири, просить накласти на неї арешт.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у задоволенні клопотання відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, клопотання про забезпечення позову задовольнити.
В апеляційній скарзі посилається на підстави позову та доводи клопотання про забезпечення позову, одночасно вказує, що у разі відчуження квартири відновлення її прав буде суттєвим чином ускладнено.
В судове засідання учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що предмет позову має немайновий характер, а зазначені позивачем заходи забезпечення позову не кореспондуються із заявленим способом захисту права.
З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як роз'яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна, вчиненого у зв'язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
Апеляційний суд уважає помилковими висновки суду першої інстанції в тій частині, що немайнова вимога не може забезпечуватися арештом майна.
Відповідно до заявлених вимог, позивач просить зобов'язати відповідача усунути порушення, допущені під час перепланування та переобладнання квартири. Побоювання позивача в тій частині, що у разі здійснення відносно квартири юридичних дій, зокрема зміна права власності, є підставними, оскільки зміна власника нерухомого майна, щодо якого виник спір, може вплинути на можливість виконання рішення суду. Таке припущення є достатнім для вжитті заходів відповідно до процесуального закону.
Апеляційний суд констатує, що такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, ураховуючи, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам арешту нерухомого майна.
В разі задоволення позову рішення суду підлягатиме примусовому виконанню, а оскільки вимогами є зобов'язання власника квартири АДРЕСА_1 за власні кошти привести її до попереднього стану поверхового плану будинку щодо розміщення в ньому сантехнічного обладнання, такий захід забезпечення позову відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та є співмірним із заявленими вимогами у цій справі.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Заяву адвоката Штепа Руслана Петровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягувачем відповідно до цієї ухвали є ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 .
Боржником відповідно до цієї ухвали є ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 .
Постанова суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її винесення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.
Особи, винні в невиконанні постанови про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 червня 2021 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова