справа №2-91/10 Головуючий у І інстанції - Мальченко А.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/1061/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
09 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,
за участю секретаря Линок В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зобов'язання видати новий державний акт, внесення змін до рішення Київської міської ради,-
встановив:
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 та зобов'язання видати йому новий державний акт на право приватної власності на цю ж земельну ділянку з зазначенням її розміру - 0,059134 га. Вимоги обґрунтував тим, що 23.12.1999р. Київською міською радою було прийнято рішення № 161-1/663 "Про приватизацію земельних ділянок садівничих товариств...", де в Додатку до цього рішення йому мала бути передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0609 га., однак згідно плану встановлених меж її фактичний розмір становить 591,34 кв.м. Така невідповідність у розмірах земельної ділянки порушує його право, оскільки він змушений сплачувати земельний податок за зайвих 17кв.м. земельної ділянки, якими в дійсності не володіє.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, просив скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0585га., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-06559 та зобов'язати відповідача видати йому новий державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,059134га в дійсних її межах, а також зобов'язати Київську міську раду внести зміни до рішення №161-1/663 "Про приватизацію земельних ділянок садівничих товариств...", вказавши у Додатку до вказаного рішення
дійсний розмір земельної ділянки АДРЕСА_1 - 0,059134 га.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0585га в межах згідно з планом, зареєстрований 23.11.2000р. в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-06559.
Зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у місячний строк з моменту вступу рішення у законну силу організувати видачу ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на землю на земельну ділянку АДРЕСА_1 у Харківському районі розміром та в межах фактично зайнятої ним земельної ділянки.
Не погоджуючись із рішенням суду, особа, яка не брала участі в справі, ОСОБА_1 ,подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що, ОСОБА_6 , є власницею земельної ділянки площею 0,0585 га з кадастровим номером 8000000000:90:598:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і яку вона придбала у ОСОБА_2 (далі - позивач) за договором купівлі- продажу земельної ділянки від 22.04.2019 року.
Проте, 02.07.2020 року Дарницький районний суд м.Києва прийняв заочне рішення у цивільній справі №753/20399/19 за позовом ОСОБА_2 до неї, яким визнав наведений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
Рішення суду мотивовано тим, що зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ № 130701, виданого Київською міською радою 23.11.2000 року, який оскаржуваним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 01.03.2010 року по справі №2-91/2010 був визнаний недійсним.
А оскільки, як свідчить зміст заочного рішення Дарницького районного суду м.Києва від 02.07.2020 року по справі №753/20399/19, саме ОСОБА_2 на підставі зазначеного вище державного акту про право приватної власності на землю будучи обізнаним про його недійсність, продав їй вищезазначену земельну ділянку, у той час як Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підтвердження державної реєстрації права власності вказаної земельної ділянки за ОСОБА_2 надав копію цього державного акту та Витяг з державного земельного кадастру, то вважає, що її права, як особи яка придбала вказану вище земельну ділянку є порушеними саме рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 01.03.2010
року по справі №2-91/2010.
Таким чином, рішення Дарницького районного суду м.Києва від 01.03.2010 року по справі №2-91/2010 впливає на її права та інтереси, а тому на підставі ст.ст. 53, 352 ЦПК України, апелянт має право оскаржити його в апеляційному порядку.
Вважає, що позов ОСОБА_2 є безпідставний.
Процедура виготовлення державного акту позивачу на земельну ділянку відбулась у відповідності до вимог закону.
Земельна ділянка площею 0,0585 га з кадастровим 8000000000:90:598:0012 була зареєстрована на праві приватної власності за позивачем 23.11.2000 року на підставі рішення Київської міської ради, яке не оспорювалось і у справі відсутні докази про скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки. Також відсутні докази накладення меж земельної ділянки із земельними ділянками, що з нею межують.
У разі виявлення неправильності показників площі земельної ділянки в державному акті, порядок їх виправлення був врегульований Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року № 235 (чинного на момент виниклих правовідносин).
Таким чином звернення до суду відбулося за відсутності спору та порушених прав позивача, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, доводі та вимоги апеляційної скарги суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 1999 року VI сесією XXIII скликання Київської міської ради було прийнято рішення №161-1/663 «Про приватизацію земельних ділянок садівничих товариств "Прибрежний", "Монтажник", "Будівельник-1", "Лілея Міжозерна", "Залізничний" та Садового товариства "Ветеран" Харківського району» (а.с. 5-6).
Згідно Додатку до вказаного рішення ОСОБА_2 була передана у приватну власність земельна ділянка АДРЕСА_1 " площею 0,0609 га(а.с. 7), після чого ОСОБА_2 був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю - на земельну ділянку площею 0,0585 га в межах згідно з планом, розташовану на території АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-06559. (а.с.9).
Вказаний акт позивач ОСОБА_2 не отримував, оскільки останній не погодився з розміром та межами земельної ділянки. У зв'язку з викладеним державний акт знаходиться у Головному управлінні земельних ресурсів КМДА(а.с.8).
Як вбачається з плану зовнішніх меж земельної ділянки, така має форму прямокутника, її межі вказані у вигляді рівних ліній. Земельна ділянка позивача від лінії «А» до «Б» межує з земельною ділянкою ОСОБА_7 , від «Б» до «В» - з земельною ділянкою ОСОБА_5 , від «В» до «Г» - з земельною ділянкою ОСОБА_8 , власником якої в даний час є ОСОБА_3 , а від точки «Д» до точки «А» - з земельною ділянкою ОСОБА_4 . Розмір меж земельної ділянки становить 29,75м.х18,59м.х 28,90м.х20,00м.
Як пояснив позивач, межа між його земельною ділянкою та земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_8 , завжди мала форму ламаної лінії та була незмінною. Через те, що ця межа вказана у вигляді прямої лінії, її розмір не відповідає розміру, зазначеному в акті.
Пояснення позивача об'єктивно підтверджуються планами встановлених меж земельної ділянки з кадастровим номером 90598012, виготовленими ВКФ "Стафед-2" за 17.01.2001р. (а.с. 26, 27), з яких вбачається, що межа ділянки від точки «В» до точки «Г» має форму ламаної лінії і розмір земельної ділянки становить 591,34 кв.м. Такі пояснення позивача підтверджуються письмовими поясненнями суміжного землекористувача ОСОБА_3 та наданим нею планом встановлених меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , в якому межа між її земельною ділянкою та ділянкою ОСОБА_2 також містить ламану лінію межі - від точки «Г» до точки «А» (а.с.56).
Про визнання допущеної технічної помилки у зазначенні площі земельної ділянки та невірно вказаної межі відповідачем свідчить також лист відповідача Головного управління земельних ресурсів КМДА від 15.09.2004р. на адресу ОСОБА_9 (а.с.48).
Акт встановлення та узгодження існуючих меж земельної ділянки в натурі від 20.10.1999р., який виконувався землеміром ОСОБА_10 підтверджує доводи позивача про те, що останнім фактичні обміри земельної ділянки не здійснювалися, так як в такому акті підпис землекористувача ОСОБА_2 відсутній (а.с.47).
Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що оскільки при розробці та виготовленні технічної документації на земельну ділянку АДРЕСА_1 " площею 0,0585га, кадастровий номер 90598012, були допущені помилки, наслідком чого було внесення недостовірних даних про розмір та межі земельної ділянки, на яку ОСОБА_2 був виготовлений та оформлений державний акт про право приватної власності на землю, суд дійшов висновку, що права позивача мають бути поновлені шляхом визнання недійсним такого державного акту. Крім цього, на відповідача, на якого покладено контроль за виготовленням, видачею державних актів про право власності на землю, має бути зобов'язано вжити заходів по видачі ОСОБА_2 нового державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, в якому дані про її розмір та межі мають відповідати дійсному розміру та межам фактично зайнятої ним земельної ділянки, в зв'язку з чим позов задовольнив.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний суд у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізація права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1,2 розділу VЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до ст. ст. 75- 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що правовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли з договору купівлі-продажу земельної ділянки ННЕ № 492129 від 22.04.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. і зареєстрованого у реєстрі № 727, на підставі якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_11 земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0585 га.
Отже, право власності у апелянта набуто на підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки та виникло з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації у 2019 році.
Право ж ОСОБА_2 на земельну ділянку виникло на підставі рішення Київської міської ради №161-1/663 від 23 грудня 1999 року VI сесією XXIII скликання «Про приватизацію земельних ділянок садівничих товариств "Прибрежний", "Монтажник", "Будівельник-1", "Лілея Міжозерна", "Залізничний" та Садового товариства "Ветеран" Харківського району». Додатку до вказаного рішення ОСОБА_2 була передана у приватну власність земельна ділянка АДРЕСА_1 " площею 0,0609 га (а.с. 7), після чого ОСОБА_2 був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю - на земельну ділянку площею 0,0585 га в межах згідно з планом, розташовану на території АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-06559.
Таким чином, за своєю правовою природою права апелянта, що випливають з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.04.2019 року, жодним чином не стосуються прав ОСОБА_2 на набуття, їх зміну або припинення, на цю саме земельну ділянку в порядку приватизації до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Крім цього, 02.07.2020 року Дарницький районний суд м.Києва прийняв заочне рішення у цивільній справі №753/20399/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_11 , яким визнав наведений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним з підстав, передбачених ст..ст. 203, 215 ЦК України.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано (ст..216 ЦК України).
За таких обставин апелянтом не було надано доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням було вирішено питання про її права, обов'язки, свободи та законні інтереси, в зв'язку з чим апеляційне провадження підлягає закриттю.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зобов'язання видати новий державний акт, внесення змін до рішення Київської міської ради -закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді А.С. Сержанюк
Є.М. Суханова