Справа №363/2158/20 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2686/2021
Категорія - ч. 2 ст. 185 КК України
08 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року у кримінальних провадженнях №12020110150000573 та №12020110150000574 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вишгороді Київської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , судимий 14 грудня 2018 року Вишгородським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2018 року ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засудженого за те, що він 22 квітня 2020 року приблизно о 20 год 30 хв під час правомірного перебування на території гаражного кооперативу «Екран», що знаходиться по вул. Межигірського Спасу в м. Вишгород Київської області, діючи повторно, умисно, таємно, із корисливого мотиву викрав стіл з металевих «уголків» розміром 1,7х2,20 м, виготовлений з металевих «уголків» розміром 40х40 см та труби 40 мм в діаметрі на 6 ніжках висотою 60 см з труби в діаметрі 40 мм загальною вартістю 536,11 грн, що належать ОСОБА_8 , після чого з місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_8 матеріальної шкоди на зазначену суму.
Крім того, 23 квітня 2020 року приблизно о 10 год 00 хв ОСОБА_7 під час правомірного перебування на території ТОВ «Науково-дослідна компанія «Колос», що знаходиться на вул. Ватутіна, 102 у м. Вишгород Київської області, діючи повторно, умисно, таємно, із корисливого мотиву викрав 4 металевих труби, які є комплектуючими трубопроводу ПСТ 100-1,5 довжиною 6 метрів кожна загальною вартістю 3450,00 грн, що належать ОСОБА_9 , після чого з місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_9 матеріальної шкоди на зазначену суму.
Докази у кримінальному провадженні досліджені судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень і правильність правової кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить вирок Вишгородського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року змінити в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційне прохання, обвинувачений звертає увагу на те, що обставинами, які пом'якшують покарання, є визнання ним вини, щиросердне розкаяння, активне сприяння слідству у розкритті злочину, повне відшкодування збитків потерпілим, які надали суду заяви про відсутність матеріальних претензій до нього. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням таких обставин, як вважає обвинувачений, суд мав можливість та законні підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, заперечення прокурора щодо апеляційних вимог, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується наявними у ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, і ніким із учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
З огляду на фактичні обставини, встановлені судом, та доведеність винуватості, вірною є і кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України.
Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, то колегія суддів враховує наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, як це передбачено ч. 4 ст. 71 КК України.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким; за відсутності обставин, які обтяжують покарання, обставини, які його пом'якшують - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; дані про особу винного, який раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, офіційно не працює, неодружений, не перебуває на обліку у нарколога та психіатра.
Взявши до уваги вищезазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 185 КК України, навівши при цьому у вироку переконливі мотиви та підстави такого рішення, з чим погоджується і колегія суддів.
Обвинувачений в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що потерпілі не мають до нього матеріальних претензій, але колегія суддів зауважує, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ОСОБА_7 добровільно відшкодував потерпілим завдану матеріальну шкоду.
Виходячи з того, що ОСОБА_7 вчинив новий злочин під час іспитового строку, встановленого вироком Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2018 року, суд у відповідності до вимог ст. 71 КК України призначив обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, виконавши при цьому вимоги ч. 4 ст. 71 КК України та збільшивши розмір остаточного покарання у виді позбавлення волі від невідбутого за попереднім вироком лише на три місяці.
Отже судом були виконані вимоги ст.ст. 50, 65, 71 КК України.
Що стосується доводів обвинуваченого про можливість його виправлення без відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України, то вони є безпідставними, оскільки ОСОБА_7 під час іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення, тобто порушив вимоги ч. 3 ст. 75 КК України, що також характеризує його з негативного боку, вказує на схильність до неправомірної поведінки та небажання стати на шлях виправлення, отже попереднє призначене йому покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі, мети, передбаченої ст. 50 КК України, не досягло.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і підстав вважати його явно несправедливим через суворість, як і підстав для застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України, не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.
Таким чином, апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3