03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2034/2021
20 травня 2021 року м. Київ
справа № 753/1294/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Махлай Л.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Гребенюка В.В.
у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, повернення сплаченої за товар грошової суми, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У січні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.10.2017 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу меблів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався доставити та передати у власність відповідача меблі, а відповідач зобов'язати оплатити та прийняти товар. Ціна договору (поставка меблів Faberge срібло) становила 93 280 гривень, однак відповідачем було сплачено лише аванс у розмірі 5300 гривень та додатково 5000 гривень, всього на суму 10 300 гривень.
14.10.2017 року товар був доставлений за адресою, визначеною відповідачем в договорі, однак останній відмовився від підписання документів про прийняття товару, а 25.10.2017 року звернувся до позивача з пропозицією розірвання договору та повернення сплаченої по договору суми в розмірі 98 580 гривень.
У відповідь позивач надіслав відповідачу пропозиції з трьох варіантів, а саме: повернути поставлений товар та провести відповідні розрахунки, зменшити вартість товару у разі самостійного усунення недоліків, розірвати договір за взаємною згодою. Оскільки відповідач не погодився на жодні із запропонованих умов і не повернув поставлений товар, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 240 522,94 гривні, у тому числі 82 980 гривень заборгованості за поставлений товар, 82 980 гривень упущеної вигоди, 64,40 гривень поштових послуг, 512 грн. - 3 % річних, 62 235 грн. - пені, 1751,54 грн. інфляційних втрат, 10 000 грн. - моральної шкоди, а також судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_1 , у якому просив розірвати договір купівлі-продажу меблів у судовому порядку, стягнути з позивача сплачені за меблі кошти в розмірі 98 580 гривень, моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень та судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 40 000 гривень.
В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначив що позивачем не було виконано умови договору в частині специфікації товару, частина товару була поставлена в кольоровій гамі «золото», а не «срібло». Крім того, ним було в повній мірі виконано зобов'язання щодо оплати товару в розмірі, передбаченому договором. Зокрема, відповідач зазначив, що 30.09.2017 року ним було сплачено 5 300 грн. за бронювання товару на складі, потім сплачено 46 640 грн. як перша частина вартості товару, а решту 46 640 грн. було сплачено під час доставки товару особам, які її здійснювали.
Таким чином, ним було сплачено повну суму вартості в розмірі 98 580 грн., однак позивачем не було належним чином оформлено та надано покупцю документи на підтвердження проведення розрахункових операцій. Враховуючи те, що позивачем було порушено умови договору в частині належної специфікації товару, відповідач пред'явив претензію щодо розірвання договору та повернення усієї сплаченої суми за товар, однак позивач відмовився розірвати договір, оскільки договір, на його думку, було виконано, а істотні недоліки у виконанні поставки - відсутні. У зв'язку із зазначеним, відповідач просив у задоволенні позову відмовити, а з позивача стягнути понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн. Крім того зазначив, що у зв'язку із зазначеним спором, на його дружину, яка працює приватним нотаріусом, почався тиск у вигляді здійснення перевірок її діяльності, поширення неправдивої інформації про її нібито протиправну діяльність, що спричиняло відповідачу додаткові душевні страждання у вигляді безпідставних звинувачень членів його сім'ї.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року узадоволенні первісного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, повернення сплаченої за товар грошової суми, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Розірвано договір купівлі-продажу меблів від 06.10.2017 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачені за шафу «Faberge срібло» кошти у розмірі 98 580 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом - відмовлено.
Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 10 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням, представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що судом не прийнято до уваги при постановленні рішення докази позивача щодо суті спору і в основу рішення покладено припущення. Встановлення факту оплати відповідачем поставленого йому товару виключно з огляду на пункт 2.1, 2.2, 3.1 договору не свідчить про здійснення відповідачем оплати. Судом жодним чином не надано оцінку виконання позивачем свого зобов'язання без належної оплати товару відповідачем згідно з договором з огляду на положення ст. 693, 538 ЦК України. Непідтвердження своєї позиції відповідачем жодним належним, допустимим та достатнім доказом, що передбачено ЦПК України, судом констатовано як недобросовісність виконання позивачем обов'язку щодо видачі розрахункового документа. Однак, дана теза свідчить виключно про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки суд в оскаржуваному рішенні зазначає про наявність у матеріалах справи товарного чеку на суму 5000 грн., які фактично були внесені відповідачем при бронюванні товару, та який надавався суду, що спростовує викладені в рішенні доводи.
Спростовують викладені висновки і показання дружини та, одночасно, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Відповідно до наданих суду показань - їх з чоловіком, при укладанні договору дуже обурювало довге очікування підписання договору та проставлення на ньому печатки, оскільки для них належне оформлення всіх документів є дуже принциповою позицією. З огляду на це - теза про невидачу розрахункових документів вкотре спростовується самим же відповідачем.
Крім того, судом задоволено зустрічні позовні вимоги з помилковими розрахунками за товар. Відповідно до товарного чеку №45 від 30.09.2017 року, покупцем було сплачено суму 5000 грн. в якості броні за шафу, яка в подальшому мала бути відрахована від суми передплати на момент укладання договору купівлі-продажу від 06.10.2017 року, яка передбачена п.2.2. договору. Тобто фактично, з суми, обумовленої договором в розмірі 93280 грн., було сплачено лише 5000 грн., та сума заборгованості на момент передачі товару у ОСОБА_3 в складала 88 280 грн.
Однак, задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд вийшов за межі підписаного договору та стягнув з ОСОБА_5 суму, яка перевищує суму договору, та сплата якої жодним чином не підтверджена відповідачем.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Посилається на те, що судом першої інстанції правильно встановлено, що з аналізу пунктів 2.2 та 3.1 Договору вбачається, що сторони досягли домовленості про доставку товару лише після виконання покупцем обов'язків щодо сплати суми за договором в розмірі 93 280 гривень. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що сторонами погоджено порядок доставки інший, ніж вказано в договорі. Також позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не наведено жодних фактичних даних, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Доводи позивача про те, що судом першої інстанції не надано оцінки виконання позивачем свого зобов'язання без плати є помилковими та такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами. Судом першої інстанції правильно було взято до уваги ч.1 ст. 698 ЦК України, та зроблено обґрунтований висновок про те, що шафа була поставлена позивачем в комплектації «золото», тобто з порушенням умов договору щодо асортименту товару. Отже, судом правомірно та обґрунтовано встановлено невідповідність характеристик поставленого товару узгодженій між продавцем та покупцем специфікації, а також факт неусунення позивачем таких недоліків.
В судовому засіданні представник позивача ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 жовтня 2017 року між позивачем ФОП ОСОБА_1 як продавцем та відповідачем ОСОБА_3 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу меблів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався доставити і передати у власність відповідача шафу «Faberge срібло», а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар, указаний у специфікації (а.с. 9-11).
На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення суми боргу за договором (несплаченої вартості товару) та упущеної вигоди, позивачем надано акт від 14 жовтня 2017 року про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виконуючи доставку вантажу згідно з договором купівлі-продажу від 06.10.2017 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо поставки шафи Faberge, останній прийняв вантаж та відмовився від підписання документів щодо факту приймання. Також вказана особа відмовилася від здійснення залишкової проплати згідно з договором та вигнала осіб, які здійснювали доставку меблів, за межі житла. Жодних коштів від даної особи не було отримано, на прохання надати які-небудь пояснення ОСОБА_3 відмовився (а.с. 13, т.1).
Позивачем також надано копію товарного чеку № 45 від 30.09.2017, що містить такі відомості: «Шкаф фаберже бронь 5000 грн.» (а.с. 12, т. 1).
Судом також встановлено, що 18 жовтня 2017 року відповідачем ОСОБА_3 було складено заяву (претензію), засвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., яким зазначена заява відповідно до вимог ст. 84 Закону України «Про нотаріат» була передана ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з вказаною претензією відповідач ОСОБА_3 зазначив, що 14.10.2017 року йому на виконання договору поставки меблів було доставлено шафу в упаковці і ним здійснено розрахунок в повному обсязі, як передбачено пунктом 2.2 договору, на загальну суму 98 580 гривень. Однак, під час розкриття упаковки було з'ясовано, що один з елементів шафи поставлено не в кольорі «срібло», а в кольорі «золото», а відтак, вказаний колір не підходить по кольору до інших меблів, що вже стоять у спальні, у зв'язку з чим відповідач вимагає розірвання договору купівлі-продажу шафи в день отримання цієї претензії та повернення всієї сплаченої за договором суми в розмірі 98 580 гривень в день розірвання договору. Вказана претензія була отримана позивачем 25.10.2017 року (а.с. 14).
02 листопада 2017 року позивачем ФОП ОСОБА_1 було складено та 03 листопада 2017 року надіслано ОСОБА_3 відповідь, у якій він не погодився з вимогами відповідача. Зазначив, що підстав для розірвання договору немає, оскільки відсутні істотні недоліки, які роблять неможливим використання товару відповідно до цільового призначення. Крім того, позивач запропонував відповідачу на вибір один з трьох варіантів врегулювання спору: 1) повернення покупцем товару для усунення недоліків. Після повернення товару - проведення взаємозвірки по розрахунках; 2) самостійне усунення недоліків та зменшення вартості товару; 3) розірвання договору за взаємною згодою, з поверненням товару продавцю і сплачених грошей покупцю (а.с. 17-19, т. 1).
11 грудня 2017 року позивач ФОП ОСОБА_1 надіслав додатково майнову вимогу на адресу відповідача, у якій зазначив, що останнім не сплачено залишок боргу за поставлені меблі в розмірі 82 980 гривень. Зокрема зазначено, що відповідач сплатив 5300 гривень авансу за меблі в день укладення договору (що підтверджується першим аркушем договору), а також 5000 гривень, що підтверджується товарним чеком від 30.09.2017 року, а відтак, відповідач не сплатив повну вартість меблів (93 280 гривень), у зв'язку з чим просить сплатити залишок заборгованості в розмірі 82 980 гривень, а також 43 663,56 грн. завданих збитків, всього на суму 126 642,76 гривень (а.с. 21-22, т. 1).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вважав встановленим, що позивачем поставлений товар відповідачу неналежного асортименту, який за своїми характеристиками не відповідає узгодженій у договорі специфікації, тоді як відповідачем ОСОБА_3 у повному обсязі було здійснено оплату цього товару.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов, виходячи з того, що пункт 1.2 договору від 06.10.2017 року передбачає, що предметом договору є шафа «Faberge срібло», 1 шт, ручки на шафі повинні бути таким самими, яка на меблях (спальня тієї ж торгівельної марки - Фаберже), як і на меблях покупця, модифікація яких була направлена продавцю ще до підписання договору. Крім того, в пункті 1.2. міститься запис «оплачений аванс 5300 від 30.09.17». Пункт 1.3 договору передбачає, що в якості зразка сторонами використовується конкретна модель меблів базової назви. В параметри моделі базової назви можуть бути внесені зміни за письмовим погодженням сторін. Узгодження комплектації і зовнішнього виду меблів відбувається шляхом складення специфікації.
Пункт 2.1 договору передбачає, що ціна товару визначається в момент укладення договору. Оплата товару здійснюється шляхом внесення покупцем грошових коштів на рахунок продавця. Пункт 2.2 передбачає, що в момент укладення договору покупець вносить в касу продавця згідно з договором 46 640 гривень, а 46 640 гривень в момент доставки за адресою: АДРЕСА_1 .
Пункт 3.1 договору встановлює, що доставка товару покупцю здійснюється після виконання покупцем обов'язків зі сплати суми, вказаної у п. 2.2. договору. День і час доставки товару покупцю сторони оговорюють додатково, але не пізніше з 10.10.17 до 13.10.17 року.
Аналізуючи зазначені положення договору купівлі-продажу меблів від 06.10.2017 року, суд відхилив доводи позивача щодо несплати відповідачем коштів за поставлений товар в повному обсязі, оскільки умовами договору (п. 2.2, 3.1) передбачено, що товар доставляється покупцю виключно після сплати всієї суми, товар був відвантажений покупцю (сам факт відвантаження шафи не оспорюється сторонами) і позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що сторонами був погоджений порядок доставки і оплати інший, ніж указано в договорі.
Тому суд, оцінивши надані докази за внутрішнім переконанням, не зважаючи на відсутність у відповідача ОСОБА_3 розрахункових документів про повну оплату товару, дійшов висновку про здійснення відповідачем повної оплати поставленого товару в розмірі 98 580 гривень, оскільки у випадку неповної сплати відповідачем коштів за товар, він не був би відвантажений останньому.
Крім того, судом прийнято до уваги, що вперше позивач заявив претензію щодо неповної оплати відповідачем лише 11.12.2017 року (що підтверджується майновою вимогою вих. № б/н, а.с. 17-19), тобто майже через два місяці після здійснення спірної поставки, і лише після отримання претензії від відповідача про порушення специфікації договору і пропозиції його розірвання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлені меблі, а у зв'язку з цим і позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди, пені, інфляційних втрат, моральної шкоди та судових витрат також задоволенню не підлягають.
Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції вважав доведеними обставини щодо невідповідності характеристик поставленого товару узгодженій між покупцем і продавцем специфікації, і що продавцем не було в добровільному порядку усунуто недоліки, заявлені покупцем, тому відповідно до положень ст. 708 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору купівлі-продажу меблів від 06.10.2017 року та стягнення з позивача коштів, сплачених за шафу «Faberge срібло» у розмірі 98 580 гривень.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Відповідно до ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Стаття 672 ЦК України передбачає, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до статті 708 ЦК України, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Встановивши, що ФОП ОСОБА_1 був поставлений ОСОБА_3 товар, який за своїми характеристиками не відповідає узгодженій між покупцем і продавцем специфікації, не відповідає умовам договору, тоді як відповідачем ОСОБА_3 у повному обсязі було здійснено оплату товару, та що претензію споживача про розірвання договору та повернення вартості товару - ФОП ОСОБА_1 виконано не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення вартості товару та про відмову у задоволенні первісного позову ФОП ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , позивач не оспорює того факту, що ним було поставлено товар, який не відповідає умовам договору та має суттєво інші характеристики, оскільки договір від 06 жовтня 2017 року укладено про купівлю-продаж шафи «Faberge срібло», однак відповідно до претензії ОСОБА_3 від 18 жовтня 2017 року елементи поставленої шафи мають колір «золото», що не відповідає умовам договору.
Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів повного розрахунку за поставлений товар та про наявність у нього заборгованості перед позивачем у сумі 88 280 грн.
Зазначені доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, їм надана належна правова оцінка, що повно та послідовно викладена в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснення повної оплати за поставлений товар підтверджується фактом поставки товару та умовами договору, оскільки пунктами 2.2, 3.1 договору передбачено, що товар доставляється покупцю виключно після сплати всієї вартості товару, відтак факт поставки шафи ОСОБА_3 і свідчить про здійснення ним повного розрахунку за товар. Разом з тим, позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що сторонами був погоджений інший порядок доставки і оплати, ніж зазначено в договорі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами.
Разом з тим, пунктом 1.2 договору купівлі-продажу меблів від 06 жовтня 2017 року, укладеного між сторонами у письмовій формі, передбачено, що вартість товару становить його ціна в сумі 93 280 грн. + оплачений аванс 5300 грн. від 30.09.2017 року .
Відповідно до п.2.2 договору сторони передбачили, що в момент укладення договору покупець вносить в касу продавця по договору 46 640 грн., а 46 640 грн. - в момент доставки за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 3.1 договору визначено, що доставка товару покупцю здійснюється після виконання покупцем обов'язків по сплаті суми, вказаної в п.2.2.
Заявляючи позовні вимоги про сплату решти вартості товару на суму 82 980 грн., позивач ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_3 оплатив лише 10 300 грн. від ціни товару - 93 280 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, поставка шафи споживачу ОСОБА_3 відбулась 14 жовтня 2017 року, однак жодних претензій з приводу неоплати її вартості позивачем протягом майже двох місяців заявлено не було.
В тому числі, відповідаючи на заявлену претензію ОСОБА_3 про розірвання договору та повернення сплаченої за договором суми в розмірі 98 580 грн., ФОП ОСОБА_1 у листі від 02 листопада 2017 року жодних зауважень щодо сплаченої суми не висловив, вказавши лише, що ціна шафи згідно з п.2.1 договору становить 93 280 грн. Також в цьому листі, зазначаючи про невиконання взятих ОСОБА_3 на себе зобов'язань, позивач лише вказав, що відповідач відмовився від підписання відповідних документів, жодних письмових зауважень до товару в момент прийняття не озвучував.
Пропонуючи відповідачу варіанти вирішення спірного питання, позивач вказував, що в момент повернення йому товару, ОСОБА_3 повернеться сума сплачених коштів, з урахуванням положень діючого договору.
Таким чином, зазначені докази у своїй сукупності ( зміст пунктів 2.2, 3.1 договору), претензія ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 від 18 жовтня 2017 року, в якій зазначено загальну суму коштів, сплачених за поставлений товар - 98 580 грн.; відсутність жодних зауважень з цього приводу та претензій щодо неоплати товару у листі-відповіді ФОП ОСОБА_1 від 02 листопада 2017 року - свідчать про те, що відповідачем у повному обсязі та відповідно до умов укладеного договору було здійснено оплату товару до моменту його поставки - 14.10.2017 року.
За викладених обставин, судом першої інстанції правильно не було прийнято до уваги акт від 14.10.2017 року, складений громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про непроведення оплати ОСОБА_3 у момент доставки товару.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги позивача щодо сплаченої відповідачем суми суперечать його доводам, викладеним у позовній заяві, адже у позовній заяві та листі від 02 листопада 2017 року позивач стверджував, що ОСОБА_3 сплатив аванс 5300 грн. та додатково 5000 грн. 30.09.2017 року, всього - 10300 грн. ( а.с. 4, т. 1), і виходячи з цієї суми, позивач розрахував позовні вимоги: 93 280 - 10 300 грн. = 82 980 грн. Однак в апеляційній скарзі позивач стверджує лише про отримання 5000 грн. за товарним чеком від 30.09.2017 року та вказує про наявність заборгованості в сумі 88 280 грн.
Доводи апеляційної скарги позивача ФОП ОСОБА_1 щодо загальної вартості товару по договору та щодо суми сплаченої за товар, колегія суддів відхиляє, оскільки в пункті 1.2 договору купівлі-продажу меблів зазначено, що вартість товару становить його ціна в сумі 93 280 грн. + оплачений аванс 5300 грн. від 30.09.2017 року.
Виходячи з того, що у момент укладення договору покупець вносить в касу продавця суму 46 640 грн., у момент доставки товару - 46 640 грн., що загалом становить 93 280 грн., а оплата авансу в сумі 5300 грн. була здійснена до укладення договору - 30.09.2017 року, відповідно загальна вартість товару за договором становить 98 580 грн.
Враховуючи, що в матеріалах справи наявний лише один товарний чек від 30.09.2017 року, в якому зазначено про оплату 5000 грн. за бронювання шафи, а також виходячи зі змісту листа позивача від 02 листопада 2017 року, в якому він визнав, крім зазначеної суми 5000 грн., сплату відповідачем авансу на суму 5300 грн., про яку зазначено у договорі, проте розрахункові документи на вказану суму авансу також відсутні, зазначені обставини підтверджують доводи ОСОБА_3 про те, що розрахункові документи на всю сплачену суму за товар видані позивачем не були, а сплачена вартість товару підтверджується змістом договору, укладеного в письмовій формі.
Інші доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, які є обґрунтованими та послідовно викладеними в рішенні суду.
Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, повно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення сплаченої за договором суми, та відповідно про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 .
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 16 червня 2021 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Махлай Л.Д.