Справа № 491/897/19
16 червня 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області
у складі головуючого у справі судді - Желясков О.О.,
за участю:
-секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
-представника відповідача - Гук В.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду в місті Ананьїв Одеської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «УКРАГРОСОЮЗ ЛТД» (колишня назва - дочірнє підприємство «Украгросоюз») про визнання договору оренди та додаткової угоди до нього недійсними,
В провадженні Ананьївського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «УКРАГРОСОЮЗ ЛТД» (колишня назва - дочірнє підприємство «Украгросоюз») про визнання договору оренди та додаткової угоди до нього недійсними.
16 червня 2021 року позивач та його представник - адвокат Сухецька Світлана Михайлівна, повноваження якої підтверджені ордером серії ОД №488084 від 16 січня 2020 року (а.с.66), у підготовче судове засідання з розгляду справи не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання були повідомлені належним чином
Зокрема позивачем було отримано рекомендований лист суду з вихідним №491/897/19/2909/2021, яким на його адресу було направлено судову повістку (а.с.179), що підтверджується розпискою у «Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення…» (а.с.186).
Крім того, представником позивача було отримано SMS-повідомлення з текстом судової повістки, яке направлялося на номер засобу мобільного зв'язку, який розміщений на підставі статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у профілі адвоката ОСОБА_2 у Єдиному реєстрі адвокатів України за посиланням у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1
16 червня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій вона просила суд відкласти проведення підготовчого судового засідання на іншу дату, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Судом вказану заяву було розглянуто та в її задоволенні було відмовлено, оскільки до неї не було додано жодних доказів проведення зазначеного в заяві судового засідання у вказаний в заяві час, про що без видалення до нарадчої кімнати судом було постановлено протокольну ухвалу.
При цьому, присутній у підготовчому судовому засіданні представник відповідача - адвокат Гук В'ячеслав Сергійович, повноваження якого підтверджені копією довіреності №4-21 від 22 березня 2021 року (а.с.168), проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності позивача та його представника не заперечував.
При цьому, суд бере до уваги положення частини 1 статті 197 ЦПК України відповідно до якої підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.
Згідно положень частини 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Частиною 2 статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що законодавцем визнано, що для проведення підготовчого судового засідання явка учасників справи не є обов'язковою, якщо питання які мають вирішуватися у засіданні, відповідно до положень частини 2 статі 197 ЦПК України, можуть бути вирішені за їх відсутності.
Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивача та його представника належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, про причини неявки вони суду не повідомили, з матеріалів справи не вбачається підстав для залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача, будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість вирішення питань, передбачених частиною 2 статті 197 ЦПК України, з матеріалів справи також не вбачається, у зв'язку з чим, з урахуванням думки представника відповідача, суд вважає за можливе провести підготовче судове засідання за відсутності позивача та його представника.
Приписами ст.189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до ст.200 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Пунктом 2 частини 2 статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
При цьому, 12 травня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
З урахуванням положень частин 1 та 2 статті 200 ЦПК України суд вважає за необхідне розглянути зазначену заяву у підготовчому провадженні.
Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні зазначену заяву підтримав та просив задовольнити.
При цьому, суд розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження у справі вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Заява представника відповідача обґрунтовується тим, що між ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач - ОСОБА_1 , та Дочірнім підприємством «Украгросоюз» (правонаступником якого є ТОВ «УКРАГРОСОЮЗ ЛТД») було укладено 27 вересня 2007 року договорі оренди землі строком на 5 років, а згодом 10 липня 2008 року додаткову угоду зі строком дії до 31 грудня 2018 року.
Представник відповідача зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди землі - строк дії даного договору не був продовжений між спадкоємцем земельної ділянки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ ЛТД», та таким чином строк дії договору оренди землі закінчився сплив 31 грудня 31 грудня та ОСОБА_1 може вільно на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.
За таких обставин, на думку представника відповідача, відсутній предмет спору у справі, оскільки договір оренди землі від 29 липня 2007 року та додаткова угода від 10 липня 2008 року припинили свою дію від 31 грудня 2018 року, тому немає правових та фактичних підстав для визнання їх недійсними, так як вони вже і де-факто є недійсними та не створюють жодних правових наслідків та не можуть створити їх в майбутньому.
Проте, з зазначеною думкою представника відповідача неможливо погодитись, виходячи з наступного.
Верховний Суд в постанові від 8 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20) роз'яснив, що тлумачення пунктів 4 і 5 ч.3 ст.175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Позивачем при зверненні до суду було заявлено дві позовні вимоги, а саме: 1) Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 27.09.2007 року, оформлений від імені ОСОБА_3 , з однієї сторони, та від імені ДП «Украгросоюз», в особі директора Гайдаржи Д.Є., діючого на підставі Статуту, з іншої сторони, земельної ділянки, площею 2,93 га, яка розташована: Долинська сільська рада Ананьївського району Одеської області, надана для товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 5 років, зареєстрований 30.08.2012 року у Відділі Держкомзему у Ананьївському районі Одеської області за № 512020004001715; 2) Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 27.09.2007 року від 10.07.2008 року, оформлений від імені ОСОБА_3 , з однієї сторони, та від імені ДП «Украгросоюз», в особі директора Гайдаржи Д.Є., діючого на підставі Статуту, з іншої сторони, земельної ділянки, площею 2,93 га, яка розташована: Долинська сільська рада Ананьївського району Одеської області, надана для товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровану 30.08.2012 року у Відділі Держкомзему у Ананьївському районі Одеської області за № 512020004001715.
Саме зазначені вимоги є предметом спору в даній справі.
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Вказане узгоджується з положеннями частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В свою чергу, згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зі змісту наведених норм, можливо дійти висновку, що укладення договору (в тому числі договорі оренди землі), є одним із видів правочину, оскільки має на меті виникнення в сторін набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків: в орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства; в орендодавця за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк.
При цьому, ані Цивільний кодекс України, ані Закон України «Про оренди землі» не містять визначення наслідків визнання договору оренди (оренди землі) недійсним, (окрім положень частини 7 статті 21 Закону України «Про оренду землі», якою визначено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається), зокрема моменту з якого договір визнається недійсним.
Проте, таке визначення міститься в положеннях частини 1 статті 236 ЦК України, якою визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Тобто, визнання договору, як правочину, недійсним тягне за собою наслідком те, що взаємні обов'язки та права у сторін договору були відсутні з моменту його укладення.
В свою чергу, згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 3 статті 31 Закону України «Про оренду землі визначено», що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
При цьому, згідно частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Зазначене узгоджується з положеннями статті 631 ЦК України, частиною 1 якого визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
При порівняльному аналізі наслідків визнання правочину недійсним та його припинення внаслідок сплину строку, або розірвання за рішенням суду вбачається значна відмінність.
Так, недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, а припинений договір, в залежності від підстав його припинення, є припиненим з моменту закінчення строку на його укладено або з моменту набрання законної сили рішенням суду, яким його визнано розірваним.
За наведених обставин, доводи представника позивача про виді сутність предмету позову у зв'язку із закінченням дії договорів були б обґрунтованими в тому разі, як би позовні вимоги позивача полягали би у визнанні договорів розірваними.
Проте, як зазначалося, позовні вимоги позивача полягають саме у визнанні договорів недійсними, а отже вирішення спору, з урахуванням положень частини 1 статті 236 ЦК України, впливатиме не тільки на існуючі правовідносини та ті правовідносини, які могли б існувати в майбутньому, а й на правовідносини, які існували з моменту укладенні договору оренди землі та додаткової угоди до нього.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що заява представника відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованою та безпідставною, у зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.189, 197, 255, 259, 260, 261 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Гук В.С. про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «УКРАГРОСОЮЗ ЛТД» (колишня назва - дочірнє підприємство «Украгросоюз») про визнання договору оренди та додаткової угоди до нього недійсними - відмовити.
Копію ухвали направити або вручити учасникам справи з дотриманням вимог статті 272 ЦПК України.
У відповідності до положень ч.1 ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку.
У відповідності до положень частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Роз'яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст ухвали суду кладений «16» червня 2021 року.
Відповідно до частини 3 статті 272 ЦПК України копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам у порядку, встановленому законом.
Суддя: О.О.Желясков