16 березня 2010 р. Справа № 70698/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Онишкевича Т.В.
Суддів Попка Я.С. , Сапіги В.П.
при секретарі судового засідання Бацик О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 322 від 16.10.2008 року про його притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1652 КУпАП.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено, вказану постанову № 322 від 16.10.2008 року скасовано та на підставі п.1 ст. 247 КУпАП закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
У поданій апеляційній скарзі державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи про вчинене ним адміністративне правопорушення, що підтверджується повідомленням про вручення йому 13 жовтня 2008 року копії протоколу за № 000313 від 06.10.2008 року, у якому відповідна інформація була зазначена. Просить врахувати, що такий протокол складено у присутності позивача, однак, він відмовився від його підписання і отримання свого примірника, про що була зроблена відмітка у самому протоколі. Вважає, що ОСОБА_1, як керівника управління земельних ресурсів у м. Трускавці Львівської області, правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення порядку застосування регульованих тарифів на землевпорядні роботи, а саме за стягнення даним дозвільним органом виконавчої влади непередбаченої законом плати, зокрема, з органів місцевого самоврядування за надання інформації стосовно земельних ресурсів та із суб'єктів господарювання - за надання консультацій при видачі документів дозвільного характеру, які мають надаватися безкоштовно. Крім того, позивачем без поважних причин пропущено строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Під час апеляційного розгляду справи представник апелянта державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області повністю підтримала вимоги за апеляційною скаргою та надала суду пояснення, аналогічні її змісту.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду заперечив, просить залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1, суд виходив із того, що у порушення вимог ст. 268 КУпАП постанова державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області за № 322 від 16.10.2008 року була винесена у відсутності позивача і даних про його своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не надано. Натомість з матеріалів справи вбачається, що копія протоколу № 000313 від 06.10.2008 року із зазначенням таких відомостей на адресу управління земельних ресурсів у м. Трускавці Львівської області інспекцією була скерована лише 15 жовтня 2008 року і отримана останнім 22 жовтня 2008 року, тобто вже після винесення оскаржуваної постанови. Крім того, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1652 КУпАП, оскільки підпорядкований йому орган не здійснює видачу документів дозвільного характеру та не належить до системи дозвільних органів, регулювання діяльності яких щодо видачі цих документів здійснюється згідно із Законом України «Про дозвільну систему у господарській діяльності». Тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що за наслідками проведення планової перевірки дотримання управлінням земельних ресурсів у м. Трускавці Львівської області державної дисципліни цін постановою заступника начальника державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області Бачинської Т.П. № 322 від 16.10.2008 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1652 КУпАП, а саме за те, що він, працюючи на посаді начальника зазначеного органу виконавчої влади, у період з жовтня 2007 року до серпня 2008 року допустив справляння управлінням плати за надання безоплатних послуг, що призвело до отримання необґрунтованої виручки у розмірі 4187 грн., з яких 1712 грн. становить вартість оплати органами місцевого самоврядування 35 документів стосовно земельних ресурсів та 2475 грн. одержаних за надання юридичним особам 99 консультацій при видачі документів дозвільного характеру, вартістю 25 грн. кожна.
Досліджуючи питання щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 1652 КУпАП та наявності у його діях складу відповідного правопорушення, колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Згідно із ч.1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарювання» дозвільними органами визнаються органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи, організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності і без наявності якого суб'єкт господарювання не може провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що підпорядкований ОСОБА_1 орган виконавчої влади є дозвільним органом, який видає документи дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (погоджує проекти відведення земельних ділянок) і на якого поширюється дія Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарювання».
Підтримане судом першої інстанції покликання позивача на те, що управління земельних ресурсів у м. Трускавці Львівської області не здійснює видачу документів дозвільного характеру та не належить до системи дозвільних органів, регулювання діяльності яких щодо видачі цих документів здійснюється відповідно до вищевказаного закону, є помилковим та суперечить чинним у цій сфері нормам законодавства України, зокрема, повністю спростовуються постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 21.05.2009 року «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», якою територіальні органи по земельних ресурсах віднесено до дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що виявлене державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області справляння управлінням земельних ресурсів у м. Трускавці Львівської області із суб'єктів господарювання та органів місцевого самоврядування плати за надання консультацій при видачі документів дозвільного характеру та інформації стосовно земельних ресурсів є порушенням вимог ч.3 ст. 8 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарювання» та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1619 від 01.11.2000 року «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів» і охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1652 КУпАП.
Разом із тим, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правомірно скасовано рішення відповідача про накладення адміністративного стягнення з підстав неповідомлення (несвоєчасного повідомлення) особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, згідно із ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У матеріалах справи відсутні, а відповідачем не представлені дані, які вказують на своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце та час розгляду справи про вчинене адміністративне правопорушення.
Підстав ставити під сумнів покликання позивача на несвоєчасність отримання ним копії протоколу про адміністративне правопорушення № 000313 від 06.10.2008 року, у якому було зазначено таку інформацію, в колегії суддів немає.
При цьому надане суду державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 75) не може розглядатися як належний і допустимий доказ у справі, оскільки саме по собі не підтверджує факту сповіщення позивача про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, підписане не ним, а іншою невідомою особою, та свідчить про вручення певної поштової кореспонденції за адресою: м. Львів, вул. Комарова, 5/1, тоді як з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає у АДРЕСА_1 а очолюване ним управління знаходиться на вул. Бориславській, 1 у м. Трускавці Львівської області.
Покликання апелянта на пропуск строку звернення до суду з даним адміністративним позовом до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом оскарження прийнятої відповідачем постанови вищестоящому органу (а.с. 19-21) та своєчасно звернувся до суд після одержання з Державної інспекції з контролю за цінами відмови у задоволенні його скарги під № 200/7-10/267 від 24.01.2009 року.
З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про правомірність скасування судом першої інстанції оспорюваної ОСОБА_1 постанови відповідача за № 322 від 16.10.2008 року з підстав порушення встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Поряд із цим, при вирішенні даного публічно-правового спору суд не взяв до уваги приписи абзацу 3 ч.2 ст. 17 КАС України і прийняв незаконне рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, що не належить до компетенції адміністративних судів, а тому у цій частині винесена постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2009 року у справі № 2-а-310/09 у частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 1652 КУпАП України скасувати.
В іншій частині постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2009 року у справі № 2-а-310/09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Онишкевич Т.В.
Судді Попко Я.С. , Сапіга В.П.
Постанова у повному обсязі складена 18 березня 2010 року.