30 березня 2010 р. Справа № 80735/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Онишкевича Т.В.
Суддів Попка Я.С. , Сапіги В.П.
при секретарі судового засідання Крот О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Криницького сільського голови Монастириського району Тернопільської області Тимків Лілії Станіславівни на постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2007 року у справі за позов ОСОБА_2 до Криницького сільського голови Монастириського району Тернопільської області Тимків Лілії Станіславівни про скасування розпоряджень та відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2007 року секретар сільської ради с. Криниця Монастириського району Тернопільської області ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому після доповнення позовних вимог просила визнати протиправними і скасувати розпорядження Криницького сільського голови Монастириського району Тернопільської області Тимків Л.С. ( далі - Криницький сільський голова) № 19 від 09.07.2007 року «Про винесення попередження за невихід на роботу», № 20 від 13.07.2007 року «Про утримання денного заробітку з секретаря ОСОБА_2» та № 23 від 20.08.2007 року «Про винесення догани секретарю ОСОБА_2». Крім того, просила стягнути з відповідачки на її користь 1000 грн. відшкодування завданої неправомірними діями моральної шкоди.
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2007 року вказаний позов задоволено частково, скасовано оспорювані позивачкою ОСОБА_2 розпорядження Криницького сільського голови та вирішено стягнути з Криницької сільської ради Монастириського району Тернопільської області на її користь 100 грн. відшкодування моральних збитків. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач Тимків Л.С. просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вона, як керівник органу місцевого самоврядування, зобов'язана вживати заходів до працівників апарату, які порушують трудову дисципліну. Виявивши, що позивачка 06 липня 2007 року не вийшла на роботу, 09 липня вона зажадала від неї пояснень, проте ОСОБА_2 давати пояснення категорично відмовилася, у зв'язку із чим того ж дня було прийнято розпорядження № 19 «Про винесення попередження за невихід на роботу». Просить врахувати, що суд безпідставно не взяв до уваги табель виходу працівників сільської ради на роботу, який беззаперечно підтверджує факт невиходу секретаря на роботу 06 липня 2007 року. Розпорядження № 20 від 13.07.2009 року про утримання денного заробітку із заробітної плати ОСОБА_2 є правомірним, оскільки 06.07.2007 року вона була відсутня на своєму робочому місці. 20 серпня 2007 року розпорядженням № 23 позивачці була винесена догана за невиконання покладених на неї обов'язків, а саме ненадання для уточнення даних виписки з рішення Криницької сільської ради № 14 від 24.03.1995 року «Про нумерацію будинків і найменувань вулиць». Вважає, що судом необґрунтовано задоволено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_2 не змогла пояснити, в чому саме полягала така шкода і які саме страждання вона перенесла.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання апеляційного суду не з'явилася, що згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи у її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані розпорядження Криницького сільського голови Тимків Л.С. винесені з істотним порушенням вимог трудового законодавства та з перевищенням наданих їй повноважень, а тому підлягають скасуванню, як протиправні. Завдана позивачці моральна шкода, яку суд оцінює в розмірі 100 грн., підлягає стягненню з Криницької сільської ради, оскільки має місце заподіяння шкоди працівником під час виконання трудових обов'язків, а тому відповідальність несе організація, з якою він перебуває у трудових відносинах.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.
Судом встановлено, що розпорядженням Криницького сільського голови Тимків Л.С. № 19 від 09.07.2007 року секретарю сільської ради позивачці ОСОБА_2 винесено попередження за невихід на роботу 06 липня 2007 року без поважних причин та попереджено, що у випадку повторного порушення трудової дисципліни будуть прийняті більш суворі заходи покарання.
Крім того, її ж розпорядженням № 20 від 13.07.2007 року бухгалтера зазначеної сільської ради зобов'язано утримати денний заробіток секретаря ОСОБА_2 за невихід на роботу 06 липня 2007 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана та звільнення.
Крім зазначених дисциплінарних стягнень, такого заходу дисциплінарного впливу на працівників, у тому числі посадових осіб органів місцевого самоврядування, як попередження, законодавством про працю України не передбачено, хоча зі змісту розпорядження відповідача за № 19 від 09.07.2007 року вбачається, що підставою для його прийняття було саме порушення секретарем сільської ради ОСОБА_2 трудової дисципліни, а оголошення їй попередження є формою дисциплінарної відповідальності за це.
Досліджуючи питання щодо правомірності оспорюваного розпорядження за № 20 від 13.07.2007 року колегія суддів виходить із таких міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За правилами, встановленими ч. 4 ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Крім того, постановами Кабінету Міністрів України № 1295 від 24.10.1996 року «Про умови оплати праці працівників органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів» та № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» сільським, селищним, міським головам не надано право здійснювати утримання із заробітку працюючих за порушення трудової дисципліни чи з інших схожих підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норма аналогічного змісту закріплена також у ч. 2 ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що Криницький сільський голова Тимків Л.С., прийнявши розпорядження № 19 від 09.07.2007 року «Про винесення попередження за невихід на роботу» та № 20 від 13.07.2007 року «Про утримання денного заробітку з секретаря ОСОБА_2», діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто протиправно, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Розпорядження відповідача за № 23 від 20.08.2007 року «Про винесення догани секретарю ОСОБА_2» винесене з порушенням вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України, згідно із якою до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а тому, на думку колегії суддів, воно було правомірно скасоване судом першої інстанції.
Перевіряючи законність оспорюваних позивачкою розпоряджень Криницького сільського голови Тимків Л.С., колегією суддів також додатково враховуються та обставина, що відповідачкою не доведено перед судом самих фактів порушення ОСОБА_2, як секретарем ради, трудової дисципліни та неналежного виконання своїх службових обов'язків, за що відносно неї і було винесено зазначені розпорядження.
Покликання апелянта на табель виходу працівників сільської ради на роботу, як на доказ, що беззаперечно підтверджує факт невиходу позивачки на роботу 06 липня 2007 року, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як встановлено у ході судового розгляду справи, він заповнювався бухгалтером Криницької сільської ради Калакукою Г.М. з врахуванням розпорядження сільського голови № 20 від 13.07.2007 року.
Перевіряючи законність постанови Монастириського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2007 року у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів виходить із таких мотивів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно із ст. 1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок неправомірних дій Криницького сільського голови та винесення незаконних розпоряджень відносно позивачки ОСОБА_2, останній було заподіяно моральну шкоду, яка проявилася, зокрема, у погіршенні морально-психологічного стану, переживаннях та інших незручностях, які виникли у зв'язку з необхідність доведення протиправності дій відповідача, а її розмір відповідає фактичним обставинам справи.
Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції без належних правових підстав стягнув на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди з Криницької сільської ради, оскільки та не була учасником судового розгляду, а позовні вимоги ОСОБА_2 були адресовані безпосередньо до Тимків Л.С., що займала посаду Криницького сільського голови, який є окремим суб'єктом владних повноважень і не перебуває із Криницькою сільською радою у трудових відносинах. Відтак заподіяна неправомірними рішеннями такого суб'єкта владних повноважень моральна шкода повинна відшкодовуватися особою, яка її завдала, а отже у цій частині оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про покладення обов'язку по відшкодування нанесеної моральної шкоди на відповідача у справі - Криницького сільського голову Тимків Л.С.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 202 п. 3, 4 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу Криницького сільського голови Монастириського району Тернопільської області Тимків Лілії Станіславівни задовольнити частково.
Постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2007 року у справі № 2-а-10/07 у частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та прийняти нову, якою стягнути з Криницького сільського голови Монастириського району Тернопільської області Тимків Лілії Станіславівни на користь ОСОБА_2 100 (сто) гривень відшкодування моральної шкоди.
У решті постанову суду від 31 жовтня 2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Онишкевич Т.В.
Судді Попко Я.С. , Сапіга В.П.
Постанова у повному обсязі складена 01 квітня 2010 року.