25 травня 2010 р. Справа № 4186/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Улицького В.З.
Суддів Ліщинського А.М. , Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду від 10.12.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку пенсії та стягнення недоплаченої пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
встановила:
У вересні 2009 року громадянин ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності згідно ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, стягнення недоплаченої пенсії за період з липня 2008 року по жовтень 2009 року в сумі 33 588 грн. та зобов'язання виплачувати пенсію інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків ЧАЕС в 1986 році, у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач посилався на те, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інваліду 2 групи, інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватись пенсія в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, що віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів 2-ї групи у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач в порушення норм закону нараховував та виплачував їй пенсію у меншому розмірі.
Позивач звернувся до відповідача по справі з заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до чинного законодавства і отримав відмову, що і стало причиною звернення до суду.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 10.12.2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з 01.07.2008 року провести ОСОБА_1 перерахунок державної та додаткової пенсії інваліда 2 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації на ЧАЕС в 1986 році, згідно ст. ст. 50 ч. 1, 54 ч. 4, ст. 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеному ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», та виплатити йому недоплачену суму державної та додаткової пенсії з липня 2008 року та проводити виплату пенсії відповідно до ст. ст. 50 ч. 1, 54 ч. 4, ст. 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В решті позовних вимог відмовити.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Зокрема на те, що положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи». Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» пенсії призначені відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» обчислюється із розрахункової величини 19 грн. 91 коп.. Простить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Оскільки лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і встановлено другу групу інвалідності в зв'язку із захворюванням пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З матеріалів справи вбачається, що при проведенні розрахунку пенсії позивачу відповідач керувався з 01.01.2008 року ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 2 групі інвалідності в розмірі 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії відповідно до ст. 50 цього ж Закону в наведені редакції в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22.05.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року.
Відповідно до ст. 54 Закону обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - 8-ми мінімальних пенсій за віком по 2-ій групі інвалідності.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним до I категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі - 75% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку основної та додаткової пенсій позивача, передбачених ст..ст. 50,54 Закону України застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не положення постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій зазначається, що мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, подібне не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Щодо перерахунку пенсії за 2008 рік, то п. 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». З наведеного випливає, що позовні вимоги в частині з 01.01.2008 по 22.05.2008 рік щодо зобов'язання сторону відповідача провести нарахування та виплату державної і додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є неаргументовані та задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача за 2009 рік, то такі підлягають задоволенню оскільки ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2009 році обмежені не були.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст..50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.12.2009 року у справі №2а-2697/09/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двох місяців може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя Улицький В.З.
Судді Ліщинський А.М. , Шавель Р.М.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.05.2010 року