Справа № 1-116/2010
20 квітня 2010 року
Новозаводський районний суд м. Чернігова
в складі: головуючого КУЗЬМІНА М .В.
при секретарі ГРИЩЕНКО Н.С.
за участю прокурора КУЗЬМЕНКА О.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Стольне, Менського району, Чернігівської області, одруженого, має сина 2008 року народження, освіта неповна вища, раніше не судимого, працює директором ТОВ «Стройком ЛТД», мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
- у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України
ОСОБА_1, працюючи з 01.03.2007 року директором ТОВ «Стройком ЛТД» (м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 4, офіс 60) та будучи його керівником, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, тобто будучи службовою особою, маючи виключне право розпорядження грошовими коштами підприємства, за період з жовтня 2008 року по червень 2009 року умисно не виплачував заборгованість із заробітної плати малярам-штукатурам згаданого підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звільненим 15.06.2009 року.
Незважаючи на наявну заборгованість з виплати заробітної плати малярам-штукатурам підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за жовтень 2008 року в сумі 487,97 грн., за листопад 2008 року в сумі 487,97 грн., за грудень 2008 року в сумі 537,44 грн., за січень 2009 року в сумі 543,83 грн., за лютий 2009 року в сумі 543,68 грн., за березень 2009 року в сумі 558,14 грн., за квітень 2009 року в сумі 560,15 грн., за травень 2009 року в сумі 302,76 грн. та за червень 2009 року в сумі 736,95 грн., а всього на загальну суму 4 758,89 грн. - кожний, і маючи реальну можливість на її виплату, грошові кошти, які надходили на розрахунковий рахунок та до каси підприємства за період з жовтня 2008 року по теперішній час, ОСОБА_1 витрачав на господарські потреби підприємства та видачу позик працівникам підприємства на побутові потреби. Заборгованість із заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виплачував, чим грубо порушив права останніх, як громадян України, на заробітну плату, передбачені ст. 43 Конституції України, вимоги Рішення Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 18.04.1996 року № 67-1004/989 і № 12-214/337 «Про черговість платежів» та вимоги ст.ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, ст.ст. 97, 115 КЗпП України, згідно якої оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєнні даного злочину визнав повністю та пояснив, що дійсно працює на посаді директора ТОВ «Стройком ЛТД» з березня 2007 року. Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали на ТОВ «Стройком ЛТД» до середини червня 2009 року, а потім звільнились, тому що не було роботи. До цього часу він не сплатив їм заборгованість по заробітній платі, тому що в 2009 році кошти, які надходили на розрахунковий рахунок ТОВ «Стройком ЛТД» він, як директор, використовував на господарські потреби, закупівлю офісної техніки та видавав позики працівникам. В липні 2009 року Державна виконавча служба наклала арешт на рахунок ТОВ «Стройком ЛТД». На даний час заборгованість по заробітній платі потерпілим не погашена. Ніякої заборгованості по заробітній платі, як у фізичної особи, перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у нього немає.
Крім визнавальних показів, вина підсудного ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ст. 175 ч. 1 КК України також підтверджується і матеріалами справи, які учасники судового засідання не вважають за доцільне досліджувати, але обставини та факти скоєння злочину підсудним ОСОБА_1 та іншими учасниками судового засідання не оспорюються, і тому, оцінюючи отримані докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1, що виразились в безпідставній невиплаті заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більше ніж за 1 місяць, вчинені умисно керівником підприємства ОСОБА_1, органами досудового слідства вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 175 КК України.
Відповідно до ст. 66 КК України, за обставини, які пом'якшують вину підсудного ОСОБА_1 суд визнає сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують вину підсудного ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обговорюючи питання про обрання міри покарання ОСОБА_1 суд приймає до уваги дані, характеризуючи особу підсудного, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має малолітню дитину, тому суд вважає за можливе призначити йому міру покарання, не пов'язану з ізоляцією від суспільства, з призначенням додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади.
Судових витрат по справі немає.
Речових доказів по справі немає.
Арешт, накладений на майно: ноутбук Asus, монітор, системний блок Bravo, підлягає скасуванню, тому що за санкцією даної статті не передбачена конфіскація особистого майна підсудного.
Заявлені цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід залишити без розгляду, тому що заборгованість перед потерпілими є у підприємства ТОВ «Стройком ЛТД», а не у фізичної особи ОСОБА_1 Дані цивільні позови повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання за ст. 175 ч. 1 КК України, у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади чи займатись певною діяльністю строком на один рік.
Застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання за вироком суду, встановивши йому іспитовий строк терміном на один рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:
- - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;
періодично з'являтись на відмітку до органів кримінально - виконавчої системи
Скасувати арешт, накладений на ноутбук Asus, монітор, системний блок Bravo.
Цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без розгляду.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з часу проголошення.
СУДДЯ: М.В.КУЗЬМІН