Справа № 580/4835/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
15 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Федотова І.В.,
суддів: Коротких А.Ю. та Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податковій повідомлення-рішення:
- від 12.10.2020 №246/2300090120 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по акцизному податку на пальне у сумі 160000 грн.;
- від 12.10.2020 №247/2300090120 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по акцизному податку на пальне у сумі 90000 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції в першу чергу повинен був здійснити оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, посадовими особами відповідача на підставі наказу №1106 від 31.08.2020 та направлень на проведення перевірки №350 від 31.08.2020, №351 від 31.08.2020 в період з 01.09.2020 по 10.09.2020 була проведена фактична перевірка діяльності позивача щодо дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , за період діяльності з 01.01.2018 по 09.09.2020.
За результатами перевірки був складений акт №143/23-00-09-0122/ НОМЕР_1 від 11.09.2020. (далі - Акт перевірки).
Вказаним Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимоги пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 та пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, а саме: при візуальному огляді АЗС було встановлено наявність витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. Водночас згідно баз даних АІС «Податковий блок» встановлено, що реєстрація зазначених витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі відбулась 29.06.2020. Позивач як розпорядник акцизного складу не надавав щоденних даних про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику з 01.04.2020 по 29.06.2020.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.2020:
- №246/2300090120, яким за порушення встановлених строків реєстрації 4 витратомірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передбачене пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф, визначений п. 1281 ст. 1281 , у сумі 160 000 грн.;
- №247/2300090120, яким за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального за період з 01.04.2020 по 29.06.2020, передбачене п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф, визначений п. 1281 ст. 1281 Податкового кодексу України, у сумі 90 000 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних рішень податкового органу позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення від 12.10.2020 прийняті на законних підставах.
Колегія суддів при винесенні даної постанови виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції в частині, що стосуються правомірності проведення перевірки, вказуючи при цьому, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення проведення фактичної перевірки призводять до відсутності правових наслідків такої.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК, контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно п. 80.1. ст. 80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу про проведення фактичної перевірки від 31.08.2020 №1106 фактична перевірка позивача призначена на підставі, зокрема, п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та ст. 16 Закону №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.
Позивач, у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю, що є передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених пп.80.2.2 та 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.
Водночас, згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Таким чином, фактична перевірка позивача призначена для здійснення функцій, визначених Законом №481/95-ВР.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що наказ «Про проведення фактичної перевірки» від 31.08.2020 №1106 на підставі, якого складений акт перевірки №143/23-00-09-0122/ НОМЕР_1 від 11.09.2020 та винесено податкові повідомлення - рішення від 12.10.2020 №246/2300090120 та №247/2300090120 відповідає вимогам чинного законодавства та містить підставу проведення перевірки визначену ст.80 ПК України.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем в апеляційній скарзі не заперечується порушення ним законодавства встановлені в акті перевірки. Усі доводи апелянта ґрунтуються на відсутності законних підстав для її проведення.
Враховуючи викладене, в іншій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не переглядається на підставі ст. 308 КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а апеляційна скарга за своїм змістом не спростовує висновків суду, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: