Справа № 320/3202/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
15 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, державної пенсії по інвалідності згідно статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та на підставі рішень судів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату державної пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю 2 групи, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та на підставі рішень судів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та на підставі рішень судів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року позов було задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр) у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, згідно статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену у листі від 05.12.2019 №2198/Г-01.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок основної, додаткової пенсії та доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, в частині відмовлених позовних вимог, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове судове рішення яким позов у цій частині позовних вимог задовольнити.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та потерпілою від Чорнобильської катастрофи №1, що підтверджується посвідченням від 07.05.2008 серії НОМЕР_1 та вкладкою до вказаного посвідчення НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК №305650 від 11.04.2008 позивачу з 31.03.2008 довічно встановлено другу групу інвалідності та зазначено причину інвалідності - захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр)) та отримує пенсію за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, також підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, призначену їй згідно із статями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
26.11.2019 позивач звернулась до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України, із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплатити їй державну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплату до пенсії згідно із ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2011 у справі №2-а-58092/2011, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (Білоцерківський відділ обслуговування громадян №2 (сервісний центр)) листом від 05.12.2019 №2198/Г-01 повідомило позивачу про те, що на виконання постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2011, винесеної на підставі виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду у справі №2а-58092/2011 від 01.06.2011, їй було проведено перерахунок державної пенсії, встановивши у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого законодавством на відповідний період прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, а також проведено перерахунок підвищення до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, щомісячно, відповідно до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 20.10.2010 з врахуванням вже виплачених сум. За період з 20.10.2010 по 31.07.2011 було нараховано доплату в сумі 62206,10 грн., яку було виплачено позивачу в серпні 2011 року.
Також повідомлено, що на виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 21.04.2011 у справі №2а-28602/2010 позивачу проведено перерахунок пенсії, встановивши її у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого законодавством на відповідний період прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 12.05.2010. За період з 12.05.2010 по 31.07.2011 нараховано доплату в сумі 28309,58 грн., яку було виплачено в серпні 2011 року.
У листі відповідача від 05.12.2019 №2198/Г-01 позивачу повідомлено про те, що виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дій постанов КМУ №745 та №1210 та Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» здійснюються у розмірах, визначених цими нормативними актами. З 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VІІ від 28.12.2014, ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вилучена. В матеріалах пенсійної справи позивача відсутні рішення суду про перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим відсутні підстави для здійснення такого перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги в частині суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок основної, додаткової пенсії та доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення виплати пенсії з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В даному випадку апелянтом оскаржується рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, а саме в частині відмови у зобов'язанні відповідача здійснити перерахунок та виплату їй пенсії з урахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно, та в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі - 5700 грн.
Колегія суддів при винесенні даної постанови виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Згідно статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).
Відповідно до пункту 5 Порядку сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Крім того зазначається, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналізуючи наведені правові норми колегія суддів дійшла висновку, що під «підвищенням пенсії» розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто випадки, коли пенсія була неправомірно недонарахована і в подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до «підвищення пенсії» в розумінні пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Отже, здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивачки в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.
Перерахунок пенсії з урахуванням спірних складових є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця для проведення індексації пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 7 березня 2018 року у справі № 727/5413/17, від 4 травня 2018 року у справі № 688/213/17, від 26 червня 2018 року у справі № 497/4/17.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати пенсії з урахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати.
Згідно з вимогами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, від представника позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.03.2020 та квитанцію про сплату гонорару від 02.03.2020.
Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи і виконаними адвокатом роботами (послугами) та про часткове задоволення позову в цій частині.
Відтак, за результатом розгляду апеляційної скарги позивача колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: