01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Кармазін О.А.
15 червня 2021 року Справа № 640/19553/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Сакевич Ж.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року у справі
за позовом Науково-виробничого Товариства з обмеженою
відповідальністю «Агро-Інтер»
до Печерського районного відділу
Державної виконавчої служби міста Київ
Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
третя особа на стороні відповідача,
яка не заявляє самостійні вимоги на
предмет спору: Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві
про визнання протиправною та скасування постанови,
Історія справи.
Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Диких О.О. від 27.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60164857.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.02.2021 касаційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 640/19553/19 скасовано, а справу № 640/19553/19 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалюючи таке рішення, Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо дотримання податковим органом строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, але зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо надання представником податкового органу при зверненні до ДВС всіх необхідних документів, а також що суди попередніх інстанцій не встановили, чи належним чином підтверджені повноваження особи, яка подавала документи, та на підставі яких документів заступник начальника ГУ ДФС у м. Києві отримав повноваження на видачу довіреності представнику.
При цьому, у вказаному рішенні Верховний Суд зазначив, що твердження представника позивача щодо неможливості підписання довіреностей іншими посадовими особами податкового органу, крім керівника, є необґрунтованими, оскільки відповідні рішення Верховного Суду стосуються виключно питань прийняття касаційних скарг, згідно з нормами КАС України, а не прийняття виконавчих документів органами ДВС.
За результатами нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року в задоволенні позову знову було відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підставою подання позивачем адміністративного позову в цій справі було те, що на його переконання спірне виконавче провадження відкрито за виконавчим документом, який поданий до виконання зі спливом строку, визначеного законодавством, але виконавчий документ (вимога про сплату боргу) був своєчасно звернутий податковим органом до виконання.
Разом з тим, суд вказав, що це було єдиною підставою позову, яка не змінювалася позивачем упродовж розгляду цієї справи в порядку, передбаченому чинним законодавством, і що лише в апеляційній скарзі ним було наведено додаткову підставу щодо подання заяви про відкриття виконавчого провадження неуповноваженим представником податкового органу, що виключало можливість розгляду такої підстави судом апеляційної інстанції, відповідно до імперативної норми ч. 5 ст. 308 КАС України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на тому, що з огляду на висновки Верховного Суду, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи повинен був надати оцінку повноваженням представника податкового органу, яким було звернуто вимогу до виконання.
При цьому, апелянт звертає увагу на те, що при новому розгляді цієї справи ухвалою суду першої інстанції від 09.04.2021 у стягувача було витребувано відповідні докази на підтвердження повноважень представника, яким було звернуто податкову вимогу до виконання, та відповідні докази у відповідача, але податковий орган таких доказів не надав і не повідомив причини їх неподання суду.
Разом з тим, позивач стверджує, що ним не змінювалися в суді апеляційної інстанції підстави позову, що питання повноважень представника податкового органу розглядалося як апеляційним, так і касаційним судом і в обґрунтування своєї позиції посилається на висновки Верховного Суду.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 було відкрито апеляційне провадження в цій справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 було витребувано додаткові докази в цій справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДФС у м. Києві сформувало відносно Науково-виробничого ТОВ «Агро-Інтер» вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2108-25У, відповідно до якої станом на 27.07.2018 за Товариством обліковується заборгованість (недоїмка) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 340 963,65 грн.
Зазначена вимога набрала чинності 27.07.2018 та вперше була пред'явлена органом ДФС до примусового виконання 09.08.2018.
Згідно з постановою державного виконавця Печерського РВ ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нагайчука М.В. від 09.08.2018 відкрито виконавче провадження № 56960038 з примусового виконання вищезазначеної вимоги.
Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04.07.2019 у ВП № 56960038 виконавчий документ повернуто стягувачу (ГУ ДФС у м. Києві) відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 (відсутність майна у боржника) Закону N 1404-VIII.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі № 826/14260/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, у задоволенні адміністративного позову Науково-виробничого ТОВ «Агро-Інтер» до Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2018 у виконавчому провадженні № 56960038 з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у м. Києві від 04.07.2016 № Ю-2108-25 У - відмовлено.
У вересні 2019 року ГУ ДФС у м. Києві через свого представника Надієвця Р.С., який діяв на підставі довіреності від 17.10.2018 № 2211/26.15.17-04 повторно звернулося до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження для виконання вимоги податкового органу про сплату боргу № Ю-2108-25У від 04.07.2016.
27.09.2019 на підставі заяви ГУ ДФС у м. Києві головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. за наслідками розгляду заяви прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60164857.
Позивач, вважаючи таку постанову державного виконавця протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.
При цьому, у своєму позові єдиною підставою позову для визнання протиправною та скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем було зазначено те, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2016 № Ю-2108-25У було пред'явлено податковим органом до органів державної виконавчої служби із пропуском строку, встановленого для подання виконавчих документів до виконання, в яких стягувачем є держава або державний орган, відносно чого Верховний Суд дійшов до висновку про безпідставність вимог позивача.
Позовна заява або заява про зміну підстав позову не містила такої підстави позову щодо визнання протиправною та скасування постанови від 27.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60164857, як подання заяви про відкриття виконавчого провадження представником податкового органу (ГУ ДФС у м. Києві) який не має повноважень на подання такої заяви, оскільки, начебто, довіреність на представника видана особою, яка не має права її видавати.
Лише в апеляційній скарзі на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 у даній справі Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» заявлено додаткову підставу позову відносно того, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником податкового органу (ГУ ДФС у м. Києві) який не має повноважень на подання такої заяви, оскільки, начебто, довіреність на представника видана особою, яка не має права її видавати.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.02.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 5 Перехідних положень Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами першою, третьою, четвертою статті 16 Закону № 1404-VIII регламентовано, що сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.
Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону N 1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція № 512/5.
Відповідно до пункту 3 розділу III Інструкції № 512/5 до заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано строки, у межах яких виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, а також вимоги щодо підтвердження повноважень особи, яка як представник звертається до органу ДВС з таким документом.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що спірне виконавче провадження було відкрито на виконання вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 04.07.2016 № Ю-2108-25У, постановою державного виконавця від 04.07.2019 вказана вимога повернута стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону N 1404-VIII (відсутність майна у боржника), а вдруге стягувач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вказаної вимоги у вересні 2019 року.
Отже, відповідно до вищенаведених законодавчих приписів, стягувачем не було порушено строків звернення податкової вимоги до виконання.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 в цій справі, а також у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 815/1964/16, від 16.01.2020 у справі № 260/904/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, підстави, з яких позивач оскаржував у своїй позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження відсутні.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Пунктами 4 та 5 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У свою чергу, відповідно до положень частин 2 та 3 ст. 47 КАС України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Разом з тим, лише в апеляційній скарзі /том 1 а.с. 238-243/ на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 у цій справі НВ ТОВ «Агро-Інтер» заявлено додаткову підставу позову відносно того, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником податкового органу (ГУ ДФС у м. Києві) який не має повноважень на подання такої заяви, оскільки, начебто, довіреність на представника видана особою, яка не має права її видавати.
Втім, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Отже, така підстава позову, як звернення податкової вимоги до виконання неуповноваженою особою була заявлена НВ ТОВ «Агро-Інтер» у спосіб, не передбачений вищенаведеними нормами процесуального законодавства.
Доводи апелянта про те, що ним не змінювалися в суді апеляційної інстанції підстави позову, колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, про що вказано вище.
Разом з тим, на виконання висновків Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 в цій справі, щодо необхідності здійснення перевірки судами повноважень представника ГУ ДФС в м. Києві, яким було пред'явлено податкову вимогу до виконання, судова колегія витребувала відповідні докази та встановила наступне.
Так, податкова вимога про сплату боргу № Ю-2108-25У від 04.07.2016 у вересні 2019 року ГУ ДФС у м. Києві було пред'явлено до виконання через його представника Надієвця Р.С., який діяв на підставі довіреності від 17.10.2018 № 2211/26.15.17-04.
Зазначена довіреність була видана Надієвцю Р.С. заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченком В.К., якому були надані відповідні повноваження начальника ГУ ДФС у м. Києві з правом підпису документів.
Тобто, зазначена особа була наділена повноваженнями видавати довіреності на представництво інтересів ГУ ДФС у м. Києві в органах ДВС.
При цьому, приймаючи постанову в цій справі Верховний Суд зазначив, що твердження представника позивача щодо неможливості підписання довіреностей іншими посадовими особами податкового органу, крім керівника, є необґрунтованими, оскільки відповідні правові висновки (рішення) Верховного Суду стосуються виключно питань прийняття касаційних скарг, згідно з нормами КАС України, а не прийняття виконавчих документів органами ДВС.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права та правильним застосуванням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. .
Таким чином, апеляційна скарга Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
З огляду на результат розгляду цієї справи, судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 15.06.2021.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова