Справа № 743/599/21 Суддя (судді) першої інстанції: Павленко О.В.
16 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, -
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання відповідача з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Ріпкинський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 25 травня 2021 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник відповідачки подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2021 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 288 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2020 відповідачку було затримано з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, з поміщенням останньої до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 місяців.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 зазначене рішення суду було залишено без змін.
В подальшому рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19.11.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, строк затримання відповідачки було продовжено до шести місяців з метою забезпечення передачі останньої відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відносно відповідачки позивачем 22.10.2020, 13.11.2020, 10.12.2020, 02.03.2021, 03.02.2021, 07.05.2021 направлялися листи Надзвичайному і Повноважному Послу В'єтнаму в Україні, а також 13.11.2020, 10.12.2020 до Департаменту консульської служби МЗС України, з інформацією про затримання відповідачки, її анкетою, копією паспорту та проханням у сприянні ідентифікації та документування відповідачки свідоцтвом з метою її передачі до країни походження на виконання угоди про реадмісію.
Проте відповіді на вказані запити на адресу позивача не надходили.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку затримання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 на шість місяців, з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію та відповідно для задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22 вересня 2011 року №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
Відповідно до частини першої статті 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Частиною першою статті 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
За приписами частин одинадцятої та тринадцятої статті 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
З системного аналізу наведених правових норм слідує, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подання відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.
В даному випадку, як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем відносно відповідачки було складено анкету.
У матеріалах справи наявна копія закордонного паспорта відповідачки.
Вказані обставини свідчать про наявність співпраці з боку громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 .
До апеляційної скарги представником відповідача додано засвідчену копію посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , яка була чинною на момент затримання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 та датою її закінчення є 12.05.2020, а також засвідченау копію паспорта для виїзду закордон № НОМЕР_3 , дійсного до 04.04.2029 із багаторазовою візою України, з відміткою щодо перетину відповідачем кордону України на в'їзд легальним шляхом 07.06.2019.
Вказані документи підтверджують наявність у громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 документа, який ідентифікує особу іноземця та надає їй право на виїзд з території України.
Частиною 13 ст.289 КАС України передбачено, що лише відсутність співпраці з боку іноземця та відсутність відповідних документів для ідентифікації іноземця є умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця та забезпечити реадмісію.
Згідно п.7 ч.1 ст.1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (ч. 3 ст. 9 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 вказаного Закону в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній за участю картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
В даному випадку, враховуючи законність в'їзду відповідачки на території України (з огляду на відмітку та візу в закордонному паспорті відповідача) та легальність перебування відповідача на території України (з огляду на посвідку на тимчасове проживання), беручи до уваги наявність у відповідачки оригіналу закордонного паспорта, який є документом, що однозначно ідентифікує особу іноземця та надає їй право перетину державного кордону України, що є самостійною обставиною, яка виключає неможливість проведення реадмісії, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для продовження відповідачу строку затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, визначених ч.11-13 ст.289 КАС України.
Додатково колегія суддів зазначає, при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Так, відповідно до п “f” частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
У пункті 103 Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року "Справа "Анатолій Руденко проти України", стало остаточним 17 липня 2014 року (№50264/08) вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (див. для застосування цих принципів у контексті підпункту "e" пункту 1 статті 5 Конвенції рішення у справах "Вітольд Літва проти Польщі", заява N 26629/95, п. 78, ЄСПЛ 2000-III, та "Станєв проти Болгарії" [ВП], заява N 36760/06, п. 143, ЄСПЛ 2012).
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 27.09.2019 у справі №743/719/17, який підлягає врахуванню до спірних правовідносин.
З огляду на викладені обставини за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів, беручи до уваги позицію Верховного Суду, доходить висновку про відсутність визначених ст.289 КАС України підстав для продовження строку затримання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 з метою забезпечення передачі її відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ст. 317 КАС).
За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2021 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В. Федотов
А.Ю. Коротких