Справа № 757/54460/20-а Суддя (судді) першої інстанції: Матійчук Г.Ю.
16 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Печерського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.12.2020 у справі про порушення митних правил №0852/80700/20.
Печерський районний суд м.Києва своїм рішенням від 19 березня 2021 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що підприємством ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» у 2015 році були ввезені вагони на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення.
Строк тимчасового ввезення вагонів неодноразово продовжувався і востаннє Харківською митницею ДФС була оформлена 25.04.2018 додаткова митна декларація типу «ІМ31ДМ» № UA807010/2018/0050/79 на продовження строку тимчасового ввезення вагонів № 557994663, №60874567 до 31 липня 2018 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року, у справі № 761/27352/18 накладено арешт на вагони, у тому числі на вагони № 557994663, №60874567, заборонено відчужувати, розпоряджатись та/або користуватись вагонами.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року у справі № 761/30379/18 визначений порядок виконання ухвали про арешт вагонів від 23 липня 2018 року, зокрема, визначений порядок зберігання речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року у справі № 761/5708/20 скасовано арешт з вагонів, у тому числі з вагонів № 557994663, №60874567, що були раніше ввезені ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» у митному режимі тимчасового ввезення.
Митним постом «Куп'янськ-Центральний» Слобожанської митниці Держмитслужби складено на позивача протокол про порушення митних правил від 22 вересня 2020 року № 0852/80700/20.
02 грудня 2020 року відповідачем складено постанову в справі про порушення позивачем митних правил № 0852/80700/20, яка оскаржується позивачем. Згідно зазначеної постанови визнано винним позивача у порушенні ч. 4 ст. 481 Митного кодексу України - у перевищенні більш ніж на 20 діб строку тимчасового ввезення вагонів № 557994663, №60874567, накладено штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач, не погоджуючись з притягненням його до адміністративної відповідальності, звернувся в суд з позовною заявою.
Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 МКУ митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Частиною 1 ст. 103 МКУ передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом (ч. 3 ст. 108 МКУ).
Відповідно до ст. 112 МКУ митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до додаткової митної декларації «ІМ32ДМ» № UA807010/2018/0050/79 строк тимчасового ввезення вагонів № 557994663, №60874567 було продовжено до 31.07.2018.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 на зазначені вагони було накладено арешт.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Сидорова Є.В. від 02.03.2020р. у справі №761/5708/20 було скасовано арешт з вагонів, у тому числі з вагонів з №№53115796, 60608460.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що з дати оголошення слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва ухвали від 23.07.2018 про арешт вагонів, по дату оголошення слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва ухвали від 02.03.2020 про скасування арешту з вагонів, був зупинений перебіг строку тимчасового ввезення. Тому, початком порушення митного режиму тимчасового ввезення є 02.03.2020, тобто дата оголошення ухвали про скасування арешту з вагонів. Інформацію про ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2020 про скасування арешту з вагонів відповідач отримав 27.07.2020 у листі АРМА. Тому, датою встановлення порушення за твердженням відповідача є 27.07.2020 і шестимісячний строк для притягнення до відповідальності має обчислюватися саме з цієї дати. Також на переконання відповідача, оскільки позивач з 23.10.2018 був призначений на посаду керівника ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» і станом на 02.03.2020, тобто на дату оголошення ухвали про скасування арешту з вагонів, продовжував виконувати обов'язки генерального директора ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК», то саме позивач є відповідальною особою за порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів №№ 53115796, 60608460.
Колегія суддів з вказаними доводами відповідача не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 108 МКУ якщо товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України внаслідок накладення на них арешту, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час арешту.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 532 КПК України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 400 КПК України передбачено, що подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
У разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, у тому числі порядок її виконання (п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що ухвала про арешт майна підлягає обов'язковому виконанню та має набрати законної сили. Кожна з цих подій (виконання ухвали та набрання законної сили) відбувається в якісь дати(у). Діючі норми КПК України не передбачають особливих умов набрання законної сили для ухвал про арешт майна, ніж загальні умови, що визначені у ч. 2 ст. 532 та у ч. 1 ст. 400 КПК України. Тобто, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Натомість п. 4 ч. 6 ст. 100 КПК України визначає окрему процедуру виконання ухвали про арешт майна вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зокрема, майно, що визнане речовим доказами, вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб передаються за рішенням слідчого судді або суду до АРМА.
Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, а відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Тобто, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді, суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (арешт майна у визначенні, що надане у ч. 1 ст. 170 КПК України), здійснюється через обов'язковість його виконання (ч. 1 ст. 400 КПК України), зокрема, через встановлені законодавством процедури, у тому числі, що визначені у ч. 6 ст. 100 КПК України та у ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Отже, колегія суддів зазначає, що судове обмеження права особи відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном, здійснюється через визначений в ухвалі про арешт майна порядок виконання арешту та через саме виконання процедури арешту слідчим органом, прокурором. Наявність лише ухали про арешт майна без здійснення дій щодо її виконання у спосіб (порядок), зазначений в ухвалі, не забезпечує а ні ціль арешту - збереження такого майна, а ні мету арешту - обмеження особи в користуванні, розпорядженні або відчуженні майном. Реалізація обмеження особи в праві відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном залежать від властивостей майна або його вартості та здійснюється в кожному окремому випадку у різний спосіб. Арешт майна, тобто позбавлення особи права відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється через процедуру передачі такого майна в управління до АРМА з подальшим зверненням АРМА до державних реєстраторів із заявами щодо обтяження отриманого в управління майна (рухомого або нерухомого) або реалізації відповідного майна.
Як свідчать матеріали справи, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 у справі №761/27352/18 про арешт вагонів була оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили лише з 20.09.2018, тобто з дати оголошення судом апеляційної інстанції ухвали щодо розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Головчак М.М. від 13.08.2018 у справі № 761/30379/18 був визначений порядок виконання ухвали про арешт вагонів від 23.07.2018 слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва шляхом передачі вагонів в управління до АРМА.
Колегія суддів зазначає, що дата 13.08.2018 (проголошення ухвали слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва Головчак М.М. від 13.08.2018 у справі №761/30379/18 щодо передачі вагонів в управління до АРМА) та дата 20.09.2018 (дата набрання законної сили ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.07.2018 у справі №761/27352/18) настали пізніше ніж дата - 31.07.2018, до якої підприємству ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» був продовжений митний режим тимчасового ввезення вагонів у митній декларації, а тому датою порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів №№ 53115796, 60608460 є 31.07.2018.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону (постанови Верховного Суду: від 28.04.2020 у справі №822/973/17; від 15.05.2020 у справі №361/6571/16-а)
Початковим моментом порушення може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що датою початку порушення митного режиму є 31.07.2018, продовження ж порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів відбулось з 02.03.2020, а саме дати проголошення ухвали слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 761/5708/20 про скасування арешту з вагонів.
Матеріали справи свідчать та сторонами не заперечується те, що ТОВ «РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК» до 31.07.2018 не була подана для оформлення митним органом належна митна декларація на продовження митного режиму тимчасового ввезення вагонів або на реекспорт вагонів із України.
Вказані обставини свідчать про наявність єдиного триваючого з 31.07.2018 порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів, яке з 02.03.2020 лише продовжилося.
Дата 31.07.2018, що вказана у митній декларації в якості кінцевої дати, до якої був продовжений митний режим тимчасового ввезення, була встановлена безпосередньо митним органом і митний орган був обізнаний з 31.07.2018 про дату початку порушення митного режиму, а саме 31.07.2018.
Згідно ч. 1 ст. 467 МКУ якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.
В даному випадку шестимісячний строк для накладення відповідачем адміністративного стягнення за порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів на особу, яка допустила таке порушення, обчислювався з 31.07.2018, тобто з дати, коли відповідач став обізнаним про порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів, та закінчився через шість місяців.
Посилання відповідача на дату, з якої ним виявлене правопорушення - 27.07.2020, а саме з дати отримання листа від АРМА, в якому міститься інформація про ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Сидорова Є.В. від 02.03.2020 року у справі № 761/5708/20 про скасування арешту з вагонів, судом першої інстанції правильно визнано необґрунтованими, оскільки вказаний лист був відсутній у матеріалах справи станом на час винесення рішення. До того ж у протоколі про порушення митних правил від 22.09.2020 року № 0852/80700/20, в якості підстави встановлення правопорушення, відповідач вказав інший лист - лист ТОВ «МАГНЕТІКО» від 22.07.2020 року за № 2207, який відповідач отримав 28.07.2020 року.
Відповідно до ст. 491 МКУ підставами для порушення справи про порушення митних правил є:
1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;
2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю;
3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Згідно із ст. 491 МКУ лист ТОВ «МАГНЕТІКО» від 22 липня 2020 року № 2207, який надійшов на адресу відповідача 28.07.2020, не може бути підставою для порушення справи про порушення митних правил, а тому відповідач відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України не довів належним чином ті обставини, на які він посилається у постанові від 02.12.2020 у справі про порушення митних правил №0852/80700/20.
З огляду на викладене у сукупності колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови від 02.12.2020 у справі про порушення митних правил №0852/80700/20.
При цьому, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В. Федотов
А.Ю. Коротких