Справа № 640/23141/19 Суддя першої інстанції: Балась Т.П.
16 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
У листопаді 2019 року Приватне підприємство «Будпостач» (далі - Позивач, ПП «Будпостач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, у подальшому замінену на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (далі - Відповідач, Київська митниця), про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2019 року №UA100070/2019/000116/2.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем надані всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об'єктивного сумніву у достовірності наданої інформації Відповідачем не наведено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару були подані документи, які містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та інформації щодо ціни, які була фактично сплачена або підлягала сплаті. Крім того, зауважив, що додаткові документи подані ПП «Будпостач» не у повному обсязі, що свідчить про недоведеність ціни товару.
Після усунення визначених в ухвалі від 22.03.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Будпостач» просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що викладені в апеляційній скарзі доводи і мотиви не містять жодних заперечень чи спростувань позиції суду першої інстанції та за своїм змістом є відображенням спірного у цій справі рішення. Наголошує, що судом було надано належну оцінку всім фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що наявність різного асортименту товарів двох митних деклараціях Позивача не може бути підставою для коригування митної вартості.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 26.05.2019 року компанією Avsar Emaye Sanayi ve Ticaret A.S. на ім'я ПП «Будпостач» був виставний рахунок на оплату (інвойс) від 26.05.2019 року № AV000233 на суму 211 142,52 доларів США за товар - набори кастрюль, кастрюлі (т. 1 а.с. 33-34).
26.09.2019 року Позивачем до Київської митниці ДФС було подано митну декларацію № UA100070.2019.245500, в якій для митного оформлення було пред'явлено товар: вироби столові з чорних металів, емальовані: каструлі Belly Deep т.м. «Gusto»: GT-T-116-M, Каструля Макове поле 16 см, 2,1 л -1252 шт., GT-T-116-В, Каструля Стигла чорниця 16 см, 2,1 л -1220 шт., GT-T-116-Р, Каструля Перчинка 16 см, 2,1 л -992 шт., GT-T-116-С, Каструля Веселі Курчата 16 см, 2,1 л -1256 шт. (т. 1 а.с. 58-59).
Митна вартість товару за вказаною митною декларацією, як встановлено судом першої інстанції, склала 54 632,12 дол. США і була визначена декларантом із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).
При цьому матеріали справи свідчать, що на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 16.09.2019 року № AVI2019000000197 (т. 1 а.с. 44-45); автотранспортна накладна від 16.09.2019 року № 760868 (т. 1 а.с. 53); сертифікат про походження товару від 17.09.2019 року № 0836470 (т. 1 а.с. 51-52); книжка МДП від 17.09.2019 року № SX.82767188 (т. 1 а.с. 55); специфікація від 19.09.2019 року (т. 1 а.с. 57); банківський платіжних документ, що стосується товару від 25.06.2019 року № IA27/2019153 (т. 1 а.с. 35-39); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.09.2019 року №178 (т. 1 а.с. 54); документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 26.09.2019 року (т. 1 а.с. 66-67); прайс-лист виробника товару від 26.05.2019 року № б/н (т. 1 а.с. 29-30); доповнення до зовнішньоекономічного договору від 31.05.2019 року № 1 (т. 1 а.с. 28); зовнішньоекономічний договір від 20.03.2019 року № 1159 (т. 1 а.с. 23-27); договір (контракт) про перевезення від 11.09.2019 року № 1209 (т. 1 а.с. 40-42); копія митної декларації країни відправлення від 17.09.2019 року № 19352900EX001580 (т. 1 а.с. 48-50).
Розглянувши подані Позивачем документи для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості, Відповідач направив декларанту електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до митної декларації, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності (т. 1 а.с. 60-61).
Посилаючись на положення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації виробника товару, копію митної декларації країни відправлення (переклад), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість сировини, інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість, за бажанням декларанта.
На вказаний запит, як встановлено судом першої інстанції, декларантом був наданий, зокрема, звіт від 26.09.2019 року № 188 про незалежну оцінку товару (т. 1 а.с. 103-133), заявка на перевезення від 12.09.2019 року № 120919-2 (т. 1 а.с. 43), лист компанії Avsar Emaye Sanayi ve Ticaret A.S. (т. 1 а.с. 64-67).
Разом з тим, 27.09.2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості №UA100070/2019/000116/2, згідно якого Відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену Позивачем митну вартість товару у митній декларації № UA100070.2019.245500 від 26.09.2019 року скоригував до рівня 64 824,36 дол. США. (т. 1 а.с. 86-87).
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої Позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, оскільки пунктом 1 контракту від 20.03.2019 року № 1159 передбачена поставка товарів згідно з проформою-інвойсом або інвойсом, які є невід'ємною частиною контракту. Проформа-інвойс від 26.05.2019 року № AV 000233 містить артикули товарів, відмінні від задекларованих. Інвойс від 16.09.2019 року № AVI2019000000197 містить лише опис товарів без зазначення артикулів. Таким чином, неможливо ідентифікувати товари, що декларуються з проформою-інвойсом або інвойсом. Згідно пункту 2.1 договору перевезення від 11.09.2019 року № 1209 кожне перевезення здійснюється на Заявку від 12.09.2019 року № 12092019, яка не надана до митного оформлення. Умовами поставки товару відповідно до пункту 1 контракту від 20.03.2019 року № 1159 є EXW. Згідно правил Інкотермс 2000 умови поставки EXW означають, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на площах свого підприємства чи в іншому названому місці без здійснення митного очищення товару для експорту чи завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб (якщо в договорі не домовлено про інше). Згідно довідки про транспортні витрати від 25.09.2019 року навантаження здійснювалось на рахунок продавця. З наданих документів неможливо встановити, чи понесені покупцем витрати на навантаження. Також не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення.
Скоригована Відповідачем митна вартість товару ґрунтується на інформації митної декларації від 23.09.2019 року №UA902010/2019/108259.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала ПП «Будпостач» картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00394 (т. 1 а.с. 88-89).
На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 49, 50, 53, 54, 55, 57, 58, 64, 248, 254, 257, 318 Митного кодексу України, суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 року у справі №826/6346/16, та Верховного Суду України, що викладена у постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 року у справі №21-262а12, прийшов до висновку про необґрунтованість застосування Київською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ПП «Будпостач» товару, оскільки доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання Позивачем необхідних додаткових документів для визначення такої вартості матеріали справи не містять.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, митна вартість товару визначена за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Під час контролю встановлено наступне:
1) пунктом 1 контракту від 20.03.2019 року № 1159 передбачена поставка товарів згідно з проформою-інвойсом або інвойсом, які є невід'ємною частиною контракту. Проформа-інвойс від 26.05.2019 року № AV 000233 містить артикули товарів, відмінні від задекларованих. Інвойс від 16.09.2019 року № AVI2019000000197 містить лише опис товарів без зазначення артикулів. Таким чином, неможливо ідентифікувати товари, що декларуються з проформою-інвойсом або інвойсом;
2) згідно пункту 2.1 договору перевезення від 11.09.2019 року № 1209 кожне перевезення здійснюється на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною договору. Рахунок-фактура про надання транспортних послуг від 16.09.2019 року №178 містить посилання на Заявку від 12.09.2019 року № 12092019, яка не надана до митного оформлення;
3) умовами поставки товару відповідно до пункту 1 контракту від 20.03.2019 року № 1159 є EXW. Згідно правил Інкотермс 2000 умови поставки EXW означають, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на площах свого підприємства чи в іншому названому місці без здійснення митного очищення товару для експорту чи завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб (якщо в договорі не домовлено про інше). Згідно довідки про транспортні витрати від 25.09.2019 навантаження здійснювалось на рахунок продавця. З наданих документів неможливо встановити, чи понесені покупцем витрати на навантаження;
4) також не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вірно зазначено Окружним адміністративним судом міста Києва, наявність артикулів товарів в інвойсах не передбачена жодними нормами законодавства. Інвойси надаються Позивачу продавцем товару, відповідальність за внесені дані в цей документ несе продавець. При цьому, на переконання судової колегії, інвойс від 16.09.2019 року № AVI2019000000197 та проформа-інвойс від 26.05.2019 року № AV 000233 містять всю необхідну інформацію для визначення митної вартості товару, зокрема, найменування, його кількість та ціна за одиницю, повна вартість, умови поставки.
Крім іншого, як було встановлено раніше, при здійсненні митого оформлення товарів разом з інвойсом від 16.09.2019 року № AVI2019000000197 та проформою-інвойсом від 26.05.2019 року № AV 000233 ПП «Будпостач» було надано специфікацію до комерційного інвойсу №AVI2019000000197 від 19.09.2019 року, що містить всі необхідні реквізити для ідентифікації ввезеного товару.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що наявність або відсутність в інвойсі певних відомостей (реквізитів), зокрема, артикулів, не може впливати на визначення митної вартості товару, якщо подано інші документи на підставі яких можливо встановити такі дані.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, неподання декларантом під час митного оформлення заявки на транспортування від 12.09.2019 року №120919, реквізити якої указані в рахунку від 16.09.2019 року №178, не може мати наслідком висновок про відсутність підтвердження понесення Позивачем транспортних витрат, оскільки такий документ не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом та не обґрунтовує неможливість визначення митної вартості товарів за першим методом внаслідок цієї обставини.
До того ж приписи затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 Правил заповнення декларації митної вартості для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу не відносять такий документ, як заявка.
Аргументи митного органу про те, що із змісту наданих декларантом документів неможливо встановити, чи понесені останнім витрати на навантаження товару, судом першої інстанції відхилено обґрунтовано з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 контракту від 20.03.2019 року №1159 товар поставляється на територію України морським або сухопутним транспортом на умовах EXW, Інкотермс 2000.
Згідно Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) редакції 2000 року вбачається, що термін EXW - «Франко завод (… назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.
Разом з тим, згідно листа компанії Avsar Emaye Sanayi ve Ticaret A.S. від 27.09.2019 року, який надавався Позивачем контролюючому органу, вантаж, відправлений ПП «Будпостач» зі інвойом від 16.09.2019 року № AVI2019000000197, був завантажений компанією Avsar Emaye Sanayi ve Ticaret A.S. за власний рахунок, оскільки вказані затрати закладені у ціни на товар (т. 1 а.с. 64-67).
Крім іншого, указані обставини підтверджуються й складеною ФОП ОСОБА_1 довідкою від 16.09.2019 року на транспортні витрати, в якій зазначено, що навантаження товару здійснювалось за рахунок продавця, тобто Avsar Emaye Sanayi ve Ticaret A.S. (т. 1 а.с. 56). При цьому твердження Апелянта про те, що оскільки така довідка складена ФОП ОСОБА_1 , а не компанією Avsar Emaye Sanayi ve Ticaret A.S., а відтак викладені у ній відомості не можна вважати достовірними, колегія суддів оцінює критично, адже зафіксована у цій довідці інформація навпаки свідчить і додатково підтверджує, що витрати з навантаження окремо Позивачем не оплачувалися.
Посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на те, що митна декларація країни відправлення не була перекладена на українську мову, судова колегія оцінює критично, оскільки, по-перше, такого обов'язку при поданні документів положення ст. 254 МК України від декларанта не вимагають, по-друге, матеріали справи не містять доказів, що Відповідач вимагав у Позивача здійснити переклад поданих документів, як це передбачено приписами вже згаданої ст. 254 Митного кодексу України.
Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, стосується іншої партії товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що будь-яких доводів, яким чином це впливало не неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, Відповідачем не наведено.
З приводу твердження Апелянта про те, що листом від 27.09.2019 року №2709/19-1 Позивач повідомив про неподання Відповідачу інших запитуваних документів, то, на думку колегії суддів, ненадання усіх запитуваних митним органом документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Вже згадані вище Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:
- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.
Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).
Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).
Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Окружного адміністративного суду міста Києва про відповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.
Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у Відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ПП «Будпостач» товару за першим методом - за ціною договору.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 16» червня 2021 року.