Справа № 580/4043/20 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко
07 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати акт Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20 серпня 2020 року за формою Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 17 жовтня 2018 року близько 14 год. 00 хв. з ОСОБА_1 , за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;
- визнати протиправним та скасувати акт Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20 серпня 2020 року №31 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався з ОСОБА_1 , за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області провести розслідування нещасного випадку, що стався 17 жовтня 2018 року близько 14 год. 00 хв. з ОСОБА_1 , та скласти за його результатами акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме: за формою Н-5* та Н-1*, за висновком яких нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов'язаний із виконанням службових обов'язків.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року позов було задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що комісія з розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 отримав травму 17.10.2018 з власної необережності, внаслідок фізичного перенавантаження.
Раптового впливу на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяну шкоду здоров'ю, не було виявлено.
Також, апелянт стверджує про те, що задовольняючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача скласти конкретно визначені акти, а саме за формою Н-5* Н-1* судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Задовольнивши таку позовну вимогу суд вийшов за межі завдань адміністративного судочинства.
Прийняття рішень, які саме акти мають бути складені за результатами розслідування нещасного випадку є виключною компетенцією особи (осіб), якій (яким) законом надано право на їх складання та затвердження.
Відтак, на думку апелянта, суд не вправі, в порушення конституційних принципів, перебирати на себе права та обов'язки уповноваженої комісії та не повинен підміняти функції уповноваженої комісії з розслідування.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходить службу в ГУНП в Черкаській області на посаді старшого інспектора з особливих доручень з пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Черкаській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області «Про організацію та проведення підсумкової перевірки з визначення рівня службової підготовленості ГУНП за підсумками 2018 навчального року» від 28 серпня 2018 року №2279 призначено підсумкову перевірку з визначення рівня службової підготовленості поліцейських ГУНП в Черкаській області за підсумками 2018 навчального року, яку проведено у два етапи:
- перший з 25 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року - складання заліків зі службової підготовки поліцейськими підрозділів поліції області;
- другий - з 12 листопада 2018 року по 16 листопада 2018 року - складання заліків зі службової підготовки поліцейськими, які на першому етапі з різних причин заліки не складали, та перескладання їх тими, які отримали оцінку «незадовільно» з одного з видів службової підготовки.
Місцем прийняття заліків у поліцейських апарату ГУНП визначено, серед інших, Комунальний заклад «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву».
Згідно графіку проведення підсумкової перевірки рівня службової підготовленості поліцейських ГУНП в Черкаській області за 2018 навчальний рік (додаток №2 до наказу від 28 серпня 2018 року №2279), проведення підсумкової перевірки працівників УЛМТЗ призначено на 17.10.2018.
23.10.2018 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області від КЗ "Третя Черкаська міська лікарня" ЧМР надійшло повідомлення про госпіталізацію внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, згідно якого, 17.10.2018 о 15:40 год. госпіталізовано ОСОБА_1 з діагнозом при надходженні - закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Дисторзія зв'язок шийного відділу хребта.
30.04.2020 позивач звернувся із рапортом до начальника ГУ НП в Черкаській області про проведення службового розслідування про отримання ним травми.
08.07.2020р. наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області №1767 створено комісію з розслідування нещасного випадку, який стався 17.10.2018 зі старшим інспектором з особливих доручень з пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1
20.08.2020 відповідачем за наслідками розслідування нещасного випадку, складено Акт форми Н-5* та затверджено Акт №31 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до висновків якого, він трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Вважаючи висновки викладені в Актах форма Н-5* та форми НТ* №31 протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що підстав визначених п. 3.11 Порядку №1346 для віднесення нещасного випадку, що стався з позивачем до "нещасного випадку, що трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків" висновки службового розслідування не містять. З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність Актів від 20.08.2020р. форма Н-5* та форми НТ* №31 та про доцільність їх скасування.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XIІ (далі - Закон № 2694-XIІ) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 2694-XIІ охороною праці є система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до статті 14 Закону № 2694-XIІ працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У розумінні положень ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Разом з тим, з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі - Порядок № 1346).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.
Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до положень пункту 2.4. Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).
Водночас, пунктом 3.1. Порядку № 1346 закріплено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Крім того, пунктом 3.4 Порядку № 1346 визначено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.
Приписами пункту 3.5 Порядку №1346 закріплено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).
Разом з тим, пунктом 3.8. Порядку № 1346 встановлено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.
Тобто, зі змісту наведених положень Порядку №1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок.
Відповідно до пункту 3.9 Порядку № 1346, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби, серед іншого, під час:
- виконання потерпілим трудових обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні;
- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору;
- проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах.
Поряд із цим, згідно з пунктом 3.11. Порядку № 1346, комісія визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2020 відповідачем за наслідками розслідування нещасного випадку, складено Акт форми Н-5*, відповідно до якого Комісією встановлено, що на виконання наказу ГУНП в Черкаській області «Про організацію та проведення підсумкової перевірки з визначення рівня службової підготовленості поліцейських ГУНП за 2018 навчальний рік» від 28.08.2018 №2279 підсумкова перевірка-проводилась в два етапи:
- перший з 25 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року -складання заліків зі службової підготовки поліцейськими підрозділів поліції області;
- другий - з 12 листопада 2018 року по 16 листопада 2018 року - складання заліків зі службової підготовки поліцейськими, які на першому етапі з різних причин заліки не складали, та перескладання їх тими, які отримали оцінку «незадовільно» з одного з видів службової підготовки.
Комісією встановлено, що відповідно до пояснення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 близько 14.00 17.10.2018р. він зі старшим інспектором сектору озброєння УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 приїхали на службовому автомобілі для здачі заліків з фізичної підготовки до «Манежу» (КЗ «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна щкола олімпійського резерву», яка розташована за адресою: вул. Пастерівська, 102, м. Черкаси). Спочатку разом з ОСОБА_2 . ОСОБА_1 здав силову вправу, потім - рукопашний бій, та перейшли для здачі бігу на дистанцію 100 м. На бігових доріжках поряд з ОСОБА_1 бігли ОСОБА_2 та працівник УОАЗОР ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 .
Як вказано в поясненнях ОСОБА_1 від 28.04.2020, «... добігаючи до фінішної лінії моє самопочуття різко погіршилося, запаморочилося в очах, після чого я не втримав рівновагу та на швидкості впав, вдарившись об підлогу головою та рукою, і перевернувся. Перебуваючи у збудженому стані не звернув уваги на біль. Після падіння працівники УКЗ ГУНП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які стояли на фінішній лінії поцікавилися, моїм самопочуттям, на що я їм відповів, що все нібито гаразд, так як думав, що зможу в подальшому складати заліки. Підійшовши до місця здачі іншого нормативу, біг на дистанцію 1000 м, мені стало зле, а саме почало нудити, з'явилося головокружіння та розболілася голова. Про що я повідомив ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), який знаходився поруч, на що останній мені відповів, щоб я присів на сидіння в приміщенні манежу та відпочив, що я і зробив. Так як мій стан не покращувався, то разом з ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) ми вийшли на вулицю на свіже повітря, неподалік входу в приміщення манежу».
Надалі ОСОБА_1 повідомив по телефону про подію безпосереднього керівника підполковника поліції ОСОБА_8 , що підтверджується поясненнями підполковника поліції ОСОБА_8 від 06.08.2020р. та викликав карету швидкої медичної допомоги, «...так як працівників та автомобіля відомчої лікарні не бачив або їх взагалі не було».
ОСОБА_1 було госпіталізовано до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР, де він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 17.10.2018 по 22.10.2018, діагноз: «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Дисторзія зв'язок шийного відділу хребта» (згідно довідки із історії хвороби №18034, виданої КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР від. 07.08.2020 № 1462).
Описані події підтверджуються поясненнями свідків події ОСОБА_9 від 06.08.2020р. та ОСОБА_2 від 15.07.2020р.
З метою отримання інформації про стан покриття бігових доріжок комісія з розслідування ГУНП в Черкаській області звернулась до КЗ «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву» з проханням надати відповідну інформацію на момент травмування ОСОБА_1 та належним чином завірену копію документу, що свідчить про готовність спортивної споруди до використання (експлуатації чинного на 17.10.2018р.
Листом КЗ «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву» від 05.08.2020 року №212 (вх. УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області від 05.08.2020р. №3752) повідомлено, що, станом на 17.10.2018 року, після капітального ремонту бігової доріжки (100 м КЗ «Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву» Черкаської обласної ради, спортивна споруда бігова доріжка (100 м) спортивного комплексу МАНЕЖ технічно підготовлена (без зауважень) для тренувань та проведення змагань з легкої атлетики. Про що свідчить Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 04.09.2018 №ЧК 141182470176, затверджена комісією після проведення капітального ремонту бігової доріжки.
17.10.2018р. КЗ «ОСДЮСШОР» ЧОР зауважень до технічного стану бігової доріжки (100 м) не зафіксовано.
Станом на 17.10.2018 звернень до працівників медичного центру спортивної школи щодо травмування відвідувачів спортивного комплексу МАНЕЖ не зареєстровано.
Комісія з розслідування провела вивчення відеозапису фінішу на місці події, стану покриття бігової доріжки та встановила, що на час виникнення обставин травмування ОСОБА_1 на біговій доріжці відсутні явні ушкодження та сторонні предмети, які могли призвести до падіння потерпілого під час бігу.
Комісією вказано, що відповідно до ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві те професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності): нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив не працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю. Однак, раптового впливу на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 небезпечного виробничого фактора чи середовища, ще сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю, не було виявлено.
Зазначено, що психофізіологічними причинами нещасного випадку є: інші причини, а саме особиста необережність та фізичне перевантаження ОСОБА_1 , який впав під здачі нормативу з бігу на 100 м на біговій доріжці КЗ «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву» за адресою: вул. Пастерівська, 102, м. Черкаси.
Згідно висновків Комісії: Комісія встановила, що травма отримана внаслідок особистої необережності та фізичного перевантаження під час бігу. Тим самим ОСОБА_1 допустив порушення вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці», а саме: «працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства», та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» - поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів.
Комісія з розслідування прийшла до висновку, що обставини та причини, за яких стався нещасний випадок, підпадають під перелік, визначений п. 3.11 Порядку розслідування та обліку'нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з наказом МВС від 10.06.2015 №677), тому вважає, що він трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
По підсумку розгляду матеріалів нещасного випадку скласти акт за формою НТ*.
20.08.2020р. Начальником ГУ НП в Черкаській області затверджено Акт №31 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до висновків якого, комісія з розслідування прийшла до висновку, що обставини та причини, за яких стався нещасний випадок, підпадають під перелік, визначений п. 3.11 Порядку розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом від 27.12.2002 № 1346 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з наказом МВС від 10.06.2015р. №677), тому вважає, що він трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів дішла висновку, що нещасний випадок уважається таким, що стався з вини працівника поліції, якщо останній міг та зобов'язаний був передбачити можливість настання нещасного випадку і при цьому не вжив необхідних заходів для його уникнення.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 у справі №580/864/19.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, в ході складання заліків зі службової підготовки поліцейськими підрозділів поліції області, призначених згідно наказу від 28 серпня 2018 року №2279, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 здали силову вправу, потім - рукопашний бій, та перейшли для здачі бігу на дистанцію 100 м. На бігових доріжках поряд з ОСОБА_1 бігли ОСОБА_2 та працівник УОАЗОР ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 .
Згідно пояснень старшого інспектора сектору озброєння УЛМТЗ - ОСОБА_2 від 15.07.2020р., останній повідомив, що під час здачі заліку з бігу на дистанцію 100 м. ОСОБА_1 був весь час попереду та добігаючи до фінішу він раптово почав падати. Під час падіння ОСОБА_1 вдарився головою об покриття бігової доріжки та перевернувся.
Згідно пояснювальної записки ОСОБА_1 від 28.04.2020р., добігаючи до фінішної лінії самопочуття позивача різко погіршилося, запаморочилося в очах, після чого він не втримав рівновагу та на швидкості впав, вдарившись об підлогу головою та рукою, і перевернувся.
Таким чином, з урахуванням усіх встановлених обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку позивач не міг передбачити можливість настання такого нещасного випадку і вжити необхідних заходів для його уникнення.
Відтак, відповідач дійшов помилкових висновків щодо порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці» та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію».
На переконання колегії суддів, обставини, визначені у пункті 3.11 Порядку № 1346, відповідно до яких комісія визнає, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, службовим розслідуванням не встановлені.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність Актів від 20.08.2020р. форма Н-5* та форми НТ* №31 та про доцільність їх скасування.
Доводи апелянта про те, що нещасний випадок стався з власної необережності позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Будь яких доказів, на підтвердження викладеного відповідачем до суду не надано.
Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції здійснив втручання у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 частини другої статті 245 КАС передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч.3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, і це прямо вбачається зі статті 245 КАС.
При цьому, аналіз викладених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.
Разом з тим, дійсно існують випадки, у яких суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу норм КАС, зокрема у випадку, коли останній вправі діяти на власний розсуд.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку, дійсно, суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, у такому випадку буде відсутнім факт невиконання обов'язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.
Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідно до п.2.2 Порядку №1346, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - скласти акти за формою Н-5*та Н-1*.
При цьому, для цілей застосування частини першої статті 2 КАС та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), дискреція адміністративного суду поширюється на вибір найбільш ефективного способу захисту порушених прав позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на встановлену, в ході службового розслідування та підтверджену під час розгляду справи, обставину настання нещасного випадку з позивачем під час складання заліків зі службової підготовки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такий нещасний випадок трапився в період проходження служби.
При цьому, за відсутності жодної з підстав визначених п. 3.11 Порядку №1346 для віднесення нещасного випадку, що стався з позивачем до "нещасного випадку, що трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", відповідач за наслідками проведення службового розслідування мав скласти Акти за формою Н-5* та Н-1*, за висновком яких вказати, що нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Таким чином, встановивши наявність підстав для зобов'язання відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався 17 жовтня 2018 року близько 14 год. 00 хв. з ОСОБА_1 , та скласти за його результатами акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, суд першої інстанції прийняв допустиме та цілком ефективне рішення про зобов'язання відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався 17 жовтня 2018 року близько 14 год. 00 хв. з ОСОБА_1 , та скласти за його результатами акти за формою Н-5* та Н-1*, за висновком яких нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов'язаний із виконанням службових обов'язків.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а апеляційна скарга за своїм змістом не спростовує висновків суду, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: