Справа № 743/587/21 Суддя (судді) першої інстанції:
15 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області до громадянина Грузії ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України та затримання іноземця, з метою ідентифікації та забезпечення видворення з поміщенням до ПТПІ,
20 травня 2021 р. Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, через "ЕЛЕКТРОННИЙ СУД" звернулось до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому ставилось питання про примусове видворення останнього за межі України та про його затримання, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців, строком на 6 місяців, зі зверненням рішення суду до негайного виконання. Одночасно позивач просив поновити строк звернення до суду, оскільки не володів інформацією про місцезнаходження відповідача до 19.05.2021 р. (часу адміністративного затримання) та не міг з'ясувати наявність або відсутність у відповідача поважних причин не виконання ним рішення Обухівського РВ УДМС України в Київській області про примусове повернення від 3 березня 2018 р., що є однією з підстав для подачі позову про примусове видворення.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області позов задоволено частково.
Примусово видворено громадянина Грузії ОСОБА_1 за межі території України.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині примусове видворення відповідача за межі України.
Затримано громадянина Грузії ОСОБА_1 , з метою забезпечення видворення за межі України, з поміщенням останнього до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до 19 листопада 2021 року включно.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представником відповідача було подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а саме здійснив неправильне тлумачення закону, що призвело до помилкового вирішення справи.
Позивачем було направлено відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти вимог апеляційної скарги, та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
З матеріалів справи, та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Грузії, з приватною метою, перетнувши державний кордон через КПП «Бориспіль» прибув до України 01.04.2013 року по чинному паспорту.
03.03.2018 р. уповноваженими особами Обухівського РВ УДМС України в Київській області було притягнуто до адміністративної відповідальності громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, за порушення встановленого порядку перебування іноземців в Україні.
03.03.2018 р. уповноваженими особами Обухівського РВ УДМС України в Київській області було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у термін до 02.04.2018 року.
У той же день у відповідача було відібрано розписку про отримання зазначеного вище рішення, в якій він зобов'язується залишити територію України не пізніше 02.04.2018р.
19.05.2021 р. уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було піддано адміністративному затриманню, на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП.
Рішенням уповноваженої особи ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 р. громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було поміщено до Чернігівського пункту тимчасового тримання іноземців.
19.05.2021 р. громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було за актом приймання-передавання іноземця, або особи без громадянства, передано до Чернігівського пункту тимчасового тримання іноземців.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина 5 статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Частиною 1 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Колегія суддів наголошує, що рішення про примусове повернення з України відповідачем не оскаржувалось.
Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
-де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
-де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
-де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
-де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Колегія суддів зазначає, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №638/18780/16-а.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки відповідач не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; у відповідача відсутні документи на право перебування на території України; відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку наявні обґрунтовані підстави вважати, що громадянин Грузії ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та перешкоджатиме проведенню процедури видворення, оскільки останній, як особа, яка вчинила порушення законодавства України про правовий статус іноземців не має законних підстав для перебування на території України, в установлений строк не виконав рішення про його примусове повернення без поважних причин, не поновив втрачений паспорт громадянина Грузії ОСОБА_1 , а тому є виправданим застосування судом заходів, передбачених ч. 1 ст. 289 КАС України.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що відповідач має намір легалізувати своє перебування в Україні та готує відповідне звернення до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області не заслуговують на увагу, оскільки доказів на підтвердження такого скаржником не надано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо примусового видворення з України громадянина Грузії ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не підтверджують, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 288, 289, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька
Судді: О.Є.Пилипенко
Я.М. Собків