Справа № 580/333/21 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
15 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Горяйнова А.М.
Кузьмишиної О.М.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Черкаській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Черкаській області щодо не проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно Податкового кодексом України та Закону України «Про національну поліцію» в розмірі 189 180 грн
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності в сумі 189 180 грн. згідно висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 12 листопада 2020 року, затвердженого в.о. голови ДФС України
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права.
Зазначає, що порушене право позивача полягає в не виконанні суб'єктом владних повноважень обов'язку щодо виплати одноразової грошової допомоги в сумі 189 180 грн. після складеного та затвердженого висновку на те. Отже, з наведеного вбачається певна бездіяльність з боку ГУ ДФС у Черкаській області, що підпадає під дію п.3 ч.2 статті 245 КАС України.
Між тим, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача є не інакше, як відновити його шляхом стягнення з відповідача кошти у сумі 189 180 грн., при цьому не обґрунтовуючи, з яких саме підстав суд дійшов до такого судового захисту позивача.
Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту позивача може буде не інакше, як зобов'язання відповідача, а не (стягнення коштів з останнього) виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у сумі 189 180 грн., призначену відповідно до висновку від 24 листопада 2020 року.
Також вказано, що виплата одноразової грошової допомоги є неможливою через відсутність коштів згідно до кошторису по КЕКВ2730 «Інші виплати населенню», який прийнятий на 2020-2021 роки, тому таку виплату буде здійснено відповідачем після внесення змін до кошторису, які надійдуть відповідачу від ДФС України.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу до 19 травня 2020 року у податковій міліції на посаді старшого оперуповноваженого з ОВС сектору організації оперативно-розшукової діяльності оперативного управління Головного управління ДФС у Черкаській області.
Згідно копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 24 червня 2020 року серія 12 ААБ №772509 позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.
На підставі п. 4 ч. 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» Головним управлінням ДФС у Черкаській області 12 листопада 2020 року складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності в сумі 189 180 грн. та 13 листопада 2020 року за вих. №7737/8/23-97-07-024 надіслано разом з іншими матеріалами до ДФС України для прийняття відповідного рішення.
ДФС України затверджено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності в сумі 189 180 грн. та 24 листопада 2020 року за вих. №4468/7/99-99-08-03-18 надіслано разом із іншими документами до відповідача для проведення відповідних виплат.
Не отримавши у визначені законом строки одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Згідно п.3 ч.1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02 липня 2015 року одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно ч. 2 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11 січня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, (далі - Порядок №4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку №4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до п.5 розділу III Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Згідно п.1 Розділу IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Відповідно до п.3 Розділу ІV Порядку №4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Згідно п.7 Розділу ІV Порядку №4 одноразова грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції або навчальних закладів.
Таким чином, як вірно визначено судом першої інстанції, одноразова грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення.
Як зазначалося вище, Головним управлінням ДФС у Черкаській області 12 листопада 2020 року складено, а 24 листопада 2020 року затверджено висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 189 180 грн.
Проте, у двомісячний строк з моменту затвердження висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, тобто, до 24 січня 2021 року, відповідачем не було здійснено її виплату позивачу. З наведеного вбачається, що відповідачем вчинено бездіяльність щодо не виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо посилання Головного управління ДФС у Черкаській області на неможливість виплати грошової допомоги у зв'язку з відсутністю коштів згідно кошторису по КЕКВ2730 «Інші виплати населенню», який був прийнятий на 2020-2021 рік та на те, що розрахунок із ОСОБА_1 буде здійснено одразу після надходження коштів, то воно критично оцінюється судом, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що наразі у відповідача дійсно відсутні кошти, призначені на вказану мету, зокрема, відповідачем не надано суду кошторис, з якого би вбачалося, що на КЕКВ2730 «Інші виплати населенню» або інших відповідних рахунках відсутня необхідна сума коштів. Крім того, скаржник не надав жодних доказів на підтвердження того, що ним вживалися дії щодо звернення до розпорядника коштів з проханням виділити додаткову суму коштів для виплати одноразової грошової допомоги, перерозподілу коштів кошторису тощо.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання на відсутність коштів на проведення відповідної соціальної виплати порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок чи компенсацій, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).
У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі №21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі №21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Щодо посилання відповідача на те, що судом обрано невірний спосіб захисту порушеного права позивача, слід зазначити таке.
Завданням адміністративного судочинства згідно ч.1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, ч.3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Відповідно до ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За ч. 2 цієї статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.2, 4 та 10 ч.2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, порушене право позивача полягає в не виконанні суб'єктом владних повноважень обов'язку щодо виплати одноразової грошової допомоги в сумі 189 180 грн. після складання та затвердження відповідного висновку. З наведеного вбачається певна бездіяльність з боку ГУ ДФС у Черкаській області, що була визнана судом протиправною.
При цьому, на думку колегії суддів, ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку буде саме стягнення з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності в сумі 189 180 грн. Слід зазначити, що у відповідності до норм статей 5 та 242 КАС України такий спосіб захисту порушеного права не суперечить жодному закону. Протилежного відповідачем суду не доведено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.1 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
За п.2 ч.5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: А.М. Горяйнов
О.М. Кузьмишина