ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2021Справа № 910/2197/21
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯМСЬКА, будинок 28 ЛІТЕРА А; ідентифікаційний код 19411125)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 33-Б,2 ПІД'ЇЗД; ідентифікаційний код 20080515)
про відшкодування збитків в порядку суброгації у розмірі 4 500,00 грн,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,
У лютому 2021 року Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування збитків в порядку суброгації у розмірі 4 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/2197/21 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
02.03.2021 через загальний відділ діловодства від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо страхового полісу № AМ/8098811.
Відповідач в установлений строк відзив до суду не надав.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 15.02.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 33-Б,2 ПІД'ЇЗД.
Поштове відправлення було отримане відповідачем 23.02.2021 на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (трекінг поштового відправлення - 0105477290864).
Отже, правом на надання відзиву відповідач не скористався.
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна" (страхувальник) укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 1064168, згідно якого застраховано автомобіль «Fiat Doblo», державний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 26.01.2019 по 25.01.2020.
Близько 09.40 год. 13.11.2019 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 310 CDI» державний номерний знак НОМЕР_2 по вул. Крип'якевича, 2 А в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, зокрема на стоянці міського спортивно-технічного клубу ТСОУ, перед початком руху заднім ходом із одночасним поворотом ліворуч, не впевнився в тому, що це буде безпечно, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Fiat Nuovo Doblo державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , що був припаркований ліворуч. внаслідок чого, транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Своїми діями, ОСОБА_1 порушив п.10.1, 10.9, 13.1 «Правил дорожнього руху України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Згідно постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.11.2019 у справі № 676/7421/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. ОСОБА_1 в суді вину у скоєнні адміністративного правопорушення визнав повністю.
Факт скоєння правопорушення підтверджується даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 390158 від 13.11.2019; схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.11.2019; поясненнями порушника та свідка ОСОБА_3
13.11.2019 страхувальник звернувся з заявою про подію та 04.12.2019 про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Fiat», державний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс", у зв'язку з чим 26.11.2019 складено протокол огляду транспортного засобу.
Про намір проведення огляду «Fiat Doblo», державний номер НОМЕР_1 , повідомлено відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" листом від 21.11.2019 №5214/13, який отримано ним 22.11.2019.
Вартість матеріалів та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Fiat Doblo», державний номер НОМЕР_1 , відповідно до рахунку № 14112019/2 від 14.11.2019, виставленого ФОП Каденюком Я.Ю., становить 7 500,00 грн без ПДВ.
За страховим випадком (ДТП), згідно складеного страхового акта № 2885/19/50/ТР25/00/2 від 09.12.2019 за договором страхування та розрахунку страхового відшкодування до нього, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 6 500,00 грн з урахуванням безумовної франшизи у розмірі 1 000 грн, виплата якого на рахунок СТО підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2543 від 20.12.2019.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 310 CDI» державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , застрахована відповідачем (Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон") на підставі полісу № АМ/8098811 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн, франшиза - 2000 грн, діючий станом на 13.11.2019).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 4 500,00 грн.
Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань :
1) договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;
2) деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
3) договірне зобов'язання між відповідачем і винною особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу. При цьому, звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Окрім того, Законами України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року №3-50гс15.
Позивачем у даній справі заявлено суму до відшкодування 4 500,00 грн (франшиза - 2000 грн) на підставі підтвердженої виплати суми страхового відшкодування страхувальнику платіжним дорученням, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу в розмірі 7 500,00 грн без ПДВ.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як встановлено судом вище, водія автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 310 CDI» державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП згідно постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.11.2019 у справі № 676/7421/19.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В пунктах 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Відповідач є особою, на яку полісом № АМ/8098811 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 310 CDI» державний номерний знак НОМЕР_2 , на час ДТП.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АМ/8098811, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Суд також зауважує, що позивач отримав право вимоги потерпілої особі після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України «Про страхування».
За таких обставин, до позивача, у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП, перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 4 500,00 грн. (франшиза - 2000 грн).
Відповідачем не надано суду доказів спростування встановленої позивачем за рахунком СТО вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП. Також Відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АМ/8098811 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до позивача. Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума грошових коштів, яка не перевищує фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля згідно рахунку СТО, у межах ліміту відповідальності відповідача, за вирахуванням суми франшизи (2000 грн.), тобто в розмірі 4 500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2020 позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 2537/8, яка отримана останнім 30.07.2020.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Однак, враховуючи вищезазначені обставини та умови полісу № АМ/8098811, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000,00 грн), у межах суми, що перейшла до позивача.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 500,00 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 4 500,00 грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, Суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 4 500,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування збитків в порядку суброгації у розмірі 4 500,00 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 33-Б,2 ПІД'ЇЗД; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯМСЬКА, будинок 28 ЛІТЕРА А; ідентифікаційний код 19411125)страхове відшкодування у розмірі 4 500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) та 2 270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ