ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/5459/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовомКомунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"
доТовариства з обмежено відповідальністю "РУСАНІВКА ІНВЕСТ"
простягнення 24 649, 55 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмежено відповідальністю "РУСАНІВКА ІНВЕСТ" 24 649, 55 грн., з яких 21 610, 76 грн основного боргу, 395. 41 грн. 3% річних, 1 329, 02 грн. інфляційних втрат та 1 314, 36 грн. пеня.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2020-02/17 від 17.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5459/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 08.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480004295.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
17.02.2020 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (позивач, сторона-1) та Товариством з обмежено відповідальністю "РУСАНІВКА ІНВЕСТ" (відповідач, сторона-2) укладено договір №ДНП-2020-02/17 (надалі - договір), відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Раскової М., 52-е ( ОСОБА_1 ), в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що включає 72 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 8 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту (п. 1.1 договору).
Сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з умовами цього договору (п.2.2.6 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень. (п. 3.4 договору).
За змістом п. 4.2. та 4.3. договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 27,28 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4,55 грн. Загальна ціна договору становить 2 367 991,30 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 394 665,22 грн,, з яких Векспл - 2 152 719,36 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 358 786,56 грн. та Праз - 215 271,94 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 35 878,66 грн.
Оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок вартості експлуатації майданчика з урахування за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання- передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця (п. 4.5. договору).
Відповідно до п.5.2 договору у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування. (п.п.7.1,7.2 договору).
05.03.2020 сторонами було підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика на 80 машино-місць за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Раскової М., 52-е (Сверстюка Є.).
В обґрунтування вимог, позивач вказує, що останнім були надані відповідачу послуги з надання майданчика для експлуатації за серпень 2020 року, що підтверджується актом надання послуг №7046 від 31.07.2020 на суму 23 569,92 грн.
Однак, відповідач оплати вартості послуг у повному розмірі не виконав, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 610,76 грн, з урахування часткової оплати у розмірі 1 959,76 грн.
21.08.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист №053/05-3074 про припинення дії договору №ДНП-2020-02/17 від 17.02.2020 з 12.08.2020.
12.11.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 053/05-4037 про сплату заборгованості за договором №ДНП-2020-02/17 від 17.02.2020 у розмірі 21 610,76 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 395,41 грн, інфляційні страти у сумі 1 329,02 грн, пеня у сумі 1 314,36 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на виконання умов договору №ДНП-2020-02/17 від 17.02.2020 позивач надав для експлуатації відповідачу фіксовані місця для паркування на певний строк та за відповідну плату.
Згідно із Актом надання послуг №7046 від 31.07.2020 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з надання майданчика для експлуатації за серпень 2020 року на загальну суму 23 569,92 грн.
Відповідач підписав вказаний акт та прийняв надані позивачем послуги без заперечень та зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 4.5. договору сторони погодили, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок вартості експлуатації майданчика з урахування за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання з оплати за експлуатацію майданчика за серпень 2020 року у сумі 21 610,76 грн, з урахування часткової оплати у розмірі 1 959,76 грн, підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 21 610,76 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 395,41 грн, інфляційні втрати у сумі 1 329,02 грн, пеню у сумі 1 314,36 грн.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені та 3% річних здійснюється з 16.08.2020 по 16.02.2021.
Водночас, з огляду на встановлені сторонами у пункті 4.5. договору, останній день строку оплати за експлуатацію майданчика за серпень 2020 року припадає на 15.08.2020 (вихідний день).
Відповідно до ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За таких обставин, оскільки останнім днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 17.08.2020, то нарахування пені та 3% річних слід здійснювати з 18.08.2020.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 5.2. договору сторони погодили, що у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Здійснивши перерахунок пені за період з 18.08.2020 по 16.02.2021 судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 1297,15 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 18.08.2020 по 06.02.2021 судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 324,39 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 1329,02 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Товариства з обмежено відповідальністю "РУСАНІВКА ІНВЕСТ" частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "РУСАНІВКА ІНВЕСТ" (02223, місто Київ, вулиця РАЙДУЖНА, будинок 4; ідентифікаційний код 41613855) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м.Київ, вул. Леонтовича, буд.6, ідентифікаційний код 35210739) основний борг у розмірі 21 610, 76 грн, 3% річних у розмірі 324,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 1329,02 грн, пеню у розмірі 1297,15 грн та судовий збір у розмірі 2 261,87 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.06.2021.
Суддя О.В. Гулевець