ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/177/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ АГРО ТРЕЙД»
до акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 186076,52 грн,
Представники: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ АГРО ТРЕЙД» до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 186076,52 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач як перевізник не забезпечив схоронність вантажу.
Суд своєю ухвалою від 11.01.2021 відкрив провадження у справі № 910/177/21 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у поданому суду відзиві послався на те, що позивач невірно розрахував суму збитків.
Так, позивач не врахував положення частини 2 ст. 114 Статуту залізниць України та пункту 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 24.11.2000 за № 862\5083, згідно з якими сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто для зерна кукурудзи (інші вантажі) становить 0,5 %, а норма недостачі (природної втрати) для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки визначаються від маси нетто.
Крім того відповідач зазначив, що документи посередників про ціну та кількість проданої продукції, не можуть визнаватися належними доказами вартості (ціни) відвантаженої продукції (вантажу), оскільки відповідно до статей 114-115, 130 Статуту залізниць України, залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність. виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника та підписаного керівником підприємства і головним бухгалтером, а також, засвідченого печаткою підприємства.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
25.01.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ АГРО ТРЕЙД» (експедитор) та публічне акціонерне товариство «Лебединський насіннєвий завод» (клієнт) уклали договір № 0102/16 про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - Договір № 0102/16 від 25.01.2016), відповідно до умов якого експедитор за дорученням та за рахунок клієнта зобов'язується за плату надати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані із транспортуванням вантажу (зерна) клієнта, зокрема укладання від свого імені договорів з транспортною організацією (перевізником) на транспортування вантажу клієнта з пункту відправлення в пункт призначення.
07.02.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ АГРО ТРЕЙД» (замовник) та публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (наразі акціонерне товариство «Українська залізниця») (перевізник) уклали договір №07610/ОД-2018 про надання послуг (далі - Договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
На виконання умов Договору № 0102/16 від 25.01.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ АГРО ТРЕЙД» (вантажовідправник) відправило на адресу вантажоотримувача - ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС», вагони 95552600, 95413951, 95902904 (накладна 42145615 від 30.04.2020) та вагони № 95077962, 95556809, 95932539, 95745253 (накладна № 42145615 від 14.05.2020).
Станція призначення Миколаїв - Вантажний (ЕКСП) Одеської залізниці.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів визначено, що накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Згідно із комерційним актом № 415207/79 від 05.05.2020, складеним на станції Миколаїв - Вантажний (ЕКСП) Одеської залізниці, в документі зазначено: вантаж - зерно кукурудзи, завантажено насипом вага нетто - 70450 кг, тара 23800 кг. 2 ЗПП відправника № И395695, И395693. Фактично виявилось: вантаж - зерно кукурудзи, вага брутто 72700 кг, тара перевірена - 23840 кг, нетто 48860 кг, що на 21590 кг менше документа. Вагон прибув за 2 ЗПП: на штанзі верхніх завантажувальних люків справне ЗПП відправника № И395695; на штанзі нижніх розвантажувальних люків ЗПП відправника відсутнє, у наявності справне ЗПП №П059811, яке не відповідає даним зазначеним у перевізному документі. При розкритті завантажувальних люків було виявлено: з 1-го по 4-й люк є поглиблення глибиною 2500 мм, довжиною 7500 мм на всю ширину вагону. Вагон технічно справний згідно тех. акта №65 від 05.05.2020. Тарування вагона проводилось на справних 150 - тн вагонних вагах №12 (повірених 12.05.2020) 05.05.2020 о 11:20 год у присутності агента комерційного ОСОБА_1 та представника вантажоодержувача ОСОБА_2 .
Згідно із комерційним актом № 415207/90 від 19.05.2020, складеним на станції Миколаїв - Вантажний (ЕКСП) Одеської залізниці, в документі зазначено: вантаж - зерно кукурудзи, завантажено насипом вага нетто - 70500 кг, тара 23550 кг, 2 ЗПП відправника № Д284341, Д284347. Фактично виявилось: вантаж - зерно кукурудзи, вага брутто 80650 кг, тара перевірена - 23580 кг, нетто 57070 кг, що на 13430 кг менше документа. Вагон прибув за справними 2 ЗПП: на штанзі верхніх завантажувальних люків справне ЗПП відправника № Д284341; зліва за напрямком руху поїзда на штанзі нижніх розвантажувальних люків ЗПП відправника № 284347 відсутнє, у наявності справне ЗПП №П059820, яке не відповідає даним у перевізному документі. При розкритті завантажувальних люків було виявлено: між 1-м та 3-м люками є поглиблення глибиною 2000 мм, довжиною 7000 мм на всю ширину вагону. Вагон технічно справний згідно тех. акта №74 від 19.05.2020. Тарування вагона проводилось на
справних 150 - тн вагонних вагах №12 (повірених 12.05.2020) у присутності агента
комерційного ОСОБА_3 та представника вантажоодержувача ОСОБА_2 19.05.2020
о 21:00 год.
Відповідно до ст. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту).
Статутом залізниць України не передбачено доведення наявності збитків у позивача за втрачений вантаж, відповідальність залізниці перед одержувачем настає лише за факт втрати вантажу в розмірі його вартості, що підтверджується довідкою (або іншим документом вантажовідправника), що випливає з положень статті 115 Статуту залізниць України та пункту 2.7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225.
Так, відповідно до пункту 2.7 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. При цьому Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Приписами частини 3 статті 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Судом встановлено, що вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки залізничні накладні таких відміток не містить.
Відповідно до ст. 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно зі ст. 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
На залізничних накладних № 44052322 та № 42145615 міститься переуступний напис, засвідчений підписами генерального директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою ТОВ «Грінтур-Екс», про передачу права на пред'явлення претензії та позову TOB «ЛНЗ АГРО ТРЕЙД» (вантажовідправнику).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;
- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
- 0,5% маси всіх інших вантажів.
Вартість недостачі вантажу: у вагоні № 95556809 становить 114806,39 грн (21590 (недостача, яка зафіксована в комерційному акті)- (70450*0,5%))*5405,77); у вагоні № 955552600 становить 67550,52 грн (13430 (недостача, яка зафіксована в комерційному акті)- (70500*0,5%))*5165,40).
За розрахунком суду, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо перевезення довіреного йому вантажу, позивачу спричинені збитки в розмірі 182356,91 грн. Суд відмовляє в частині стягнення 3719,61 грн збитків.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ АГРО ТРЕЙД» до акціонерного товариства «Українська залізниця».
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ АГРО ТРЕЙД» (вул. Першотравнева, 1, кв. 14, село Лебедин, Шполянський район, Черкаська область, 20635, код 38223908) 182356,91 грн збитків, 2735,35 грн. судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Суддя С. А. Ковтун