ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2021Справа № 910/6176/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНА ЕНЕРГОКОМПАНІЯ ТК»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФІЛМ-УКРАЇНА»
про стягнення 13 022,32 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНА ЕНЕРГОКОМПАНІЯ ТК» (далі - позивач, ТОВ «СТОЛИЧНА ЕНЕРГОКОМПАНІЯ ТК») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФІЛМ-Україна» (далі - відповідач, ТОВ «ПОЛІФІЛМ-Україна») про стягнення 13 022,32 грн на підставі Договору поставки № 12-05 від 12.05.2020, з яких: 6 424,84 грн основного боргу, 3 006,47 грн штрафу, 1 538,16 грн пені, 378,62 грн 3% річних, 1 674,23 грн інфляційного збільшення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі наведеного договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № 1697 від 21.09.2020, № 1758 від 24.09.2020, № 1759 від 24.09.2020, № 1855 від 05.10.2020, однак відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 910/6176/21, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Також наведеною ухвалою зобов'язано позивача надати суду протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали докази здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар на загальну суму 23 639,96 грн, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/6176/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 про відкриття провадження у справі № 910/6176/21.
28.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, відповідно до якого позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар та копії видаткових накладних № 1604, № 1608 та № 1616 від 11.09.2020. Клопотання судом задоволене, долучено докази до матеріалів справи.
06.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
07.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, відповідно до якого відповідач просить суд долучити до матеріалів справи докази сплати ним основного боргу, а саме платіжне доручення № 578 від 16.04.2021 на суму 6 424,83 грн.
07.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позов, відповідно до якої відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.
12.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1 500,00 грн, зменшити розмір штрафних санкцій на 70%, відмовити позивачу в задоволенні позову.
18.05.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами та доводами відповідача, викладеними у відзиві, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 задоволене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФІЛМ-УКРАЇНА» про продовження строку для подання відзиву на позов та продовжено строк для подання відзиву. Зазначеною ухвалою також зобов'язано позивача та відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії рахунків (рахунків-фактур), на підставі яких відповідачем здійснено оплату за товар, поставлений згідно спірних видаткових накладних.
02.06.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.05.2021.
04.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.05.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та подані докази.
Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
12.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНА ЕНЕРГОКОМПАНІЯ ТК» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФІЛМ-УКРАЇНА» (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 12-05 (далі - Договір або Договір № 12-05 від 12.05.2020), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцеві певний товар, а покупець зобов'язався прийняти замовлений товар та своєчасно оплатити його на умовах цього Договору. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим Договором, її асортимент, номенклатура визначаються у відповідному замовлені (рахунках-фактурах, накладних) покупця або узгоджуються сторонами у відповідних додатках (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 5.1 Договору термін постачання товару - протягом 3 днів на склад постачальника.
Пунктом 6.7 Договору сторони погодили, що оплата за партію товару здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов Договору покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день і протягом всього періоду існування боргу.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 року (п. 12.1 Договору).
Судом встановлено, що Договір № 12-05 від 12.05.2020 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками; у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір № 12-05 від 12.05.2020 є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір № 12-05 від 12.05.2020 є договором поставки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов Договору № 12-05 від 12.05.2020 позивачем у період з 21.09.2020 по 05.10.2020 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 30 064,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1697 від 21.09.2020 на суму 3 923,02 грн, № 1758 від 24.09.2020 на суму 2 925,94 грн, № 1759 від 24.09.2020 на суму 6 424,84 грн та № 1855 від 05.10.2020 на суму 16 791,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Матеріали справи також містять рахунки на оплату № 2860 від 13.08.2020 на суму 6 424,84 грн, № 3063 від 27.08.2020 на суму 16 791,00 грн, № 3146 від 02.09.2020 на суму 11 660,33 грн та № 3265 від 10.09.2020 на суму 2 925,94 грн.
Отримавши товар, у відповідача перед позивачем, згідно умов Договору № 12-05 від 12.05.2020 та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникло зобов'язання по оплаті грошових коштів за отриманий товар на загальну вартість 30 064,80 грн.
З огляду на те, що відповідач у строк, встановлений Договором № 12-05 від 12.05.2020, отриманий товар не оплатив, позивач звернувся до відповідача із претензією № 1 від 10.02.2021 про сплату заборгованості за Договором поставки № 12-05 від 12.05.2020, відповідно до якої просив сплатити заборгованість за поставлений товар.
Зазначена претензія була отримана відповідачем 15.02.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04136 0625834 0.
Відповідач відповіді на претензію не надав, але у період з 18.03.2021 по 13.04.2021 частково у сумі 23 639,96 грн оплатив товар, поставлений за видатковими накладними № 1697 від 21.09.2020, № 1758 від 24.09.2020, № 1759 від 24.09.2020 та № 1855 від 05.10.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 417 від 18.03.2021, № 462 від 23.03.2021, № 522 від 05.04.2021, № 521 від 08.04.2021 та № 577 від 13.04.2021.
Таким чином, станом на час подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений останнім на виконання умов Договору № 12-05 від 12.05.2020 за видатковими накладними № 1697 від 21.09.2020, № 1758 від 24.09.2020, № 1759 від 24.09.2020 та № 1855 від 05.10.2020, становила 6 424,84 грн (30 064,80 грн - 23 639,96 грн = 6 424,84 грн) (основний борг).
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що 16.04.2021 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 6 424,83 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 578 від 16.04.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 закрито провадження у справі № 910/6176/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 6 424,83 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача 3 006,47 грн штрафу, 1 538,16 грн пені, 378,62 грн 3% річних, 1 674,23 грн інфляційного збільшення.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 538,16 грн та штрафу у розмірі 3 006,47 грн на підставі п. 9.2 Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.7 Договору сторони погодили, що оплата за партію товару здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.
З огляду на зазначене, товар поставлений позивачем за:
- видатковою накладною № 1697 від 21.09.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 21.10.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 22.10.2020;
- видатковими накладними № 1758 та № 1759 від 24.09.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 26.10.2020, оскільки останній день строку - 24.10.2020 припадає на вихідний, а отже, днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 26.10.2021 (ч. 5 ст. 254 ЦК України). Порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 27.10.2020;
- видатковою накладною № 1855 від 05.10.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 04.11.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 05.11.2020.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов Договору покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день і протягом всього періоду існування боргу.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Дослідивши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, та перевіривши його за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди нарахування пені з урахуванням положень чинного законодавства України. Судом також встановлено, що розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, є арифметично вірним.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 538,16 грн пені повністю.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу за несвоєчасну оплату товару, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума штрафу обчислена позивачем арифметично вірно, обґрунтовано, відповідно до приписів чинного законодавства та умов Договору № 12-05 від 12.05.2020, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача за порушення виконання умов Договору підлягає штраф у розмірі 3 006,47 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 378,62 та інфляційних втрат у розмірі 1 066,84 грн, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 066,84 грн інфляційних нарахувань підлягає задоволенню у повному обсязі.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 378,62 грн 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 70 %.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом із тим, за приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та ст. 551 Цивільного кодексу України, з наявністю яких законодавець пов'язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій судом відмовлено.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається із суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що попередня сума судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складає 0,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 6 424,84 грн та задоволення позовних вимог в іншій частині (стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат), судовий збір в сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1-2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В підтвердження понесеного розміру витрат на правничу допомогу, позивачем надано:
- копію Договору № 16/03/2021 від 16.03.2021 про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Фомічовим Андрієм Володимировичем;
- копію Специфікації від 16.03.2021;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 02.04.2021 на суму 5 000,00 грн;
- копію свідоцтва № 3823 від 30.07.2009 про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- ордер серії КВ № 833527 від 15.04.2021 на надання правничої (правової) допомоги;
- платіжне доручення № 366 від 05.04.2021 на суму 5 000,00 грн.
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вважає розрахунок судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, надмірно завищеним та просив зменшити його до 1 500,00 грн.
Проте, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України відповідачем у відзиві на позовну заяву ґрунтовних заперечень з приводу неспівмірності, необґрунтованості та непропорційності до предмету спору заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн не викладено.
Приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1 Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФІЛМ-УКРАЇНА» (Україна, 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 136; ідентифікаційний код 42809272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНА ЕНЕРГОКОМПАНІЯ ТК» (Україна, 04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3, офіс 319; ідентифікаційний код 42668816) 1 538,16 грн (одну тисячу п'ятсот тридцять вісім гривень 16 коп.) пені, 3 006,47 грн (три тисячі шість гривень 47 коп.) штрафу, 378,62 грн (триста сімдесят вісім гривень 62 коп.) 3% річних, 1 674,23 грн (одну тисячу шістсот сімдесят чотири гривні 23 коп.) інфляційних втрат, 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору та 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правову допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 16.06.2021.
Суддя Гумега О.В.