ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.06.2021Справа № 910/5321/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 24 136,22 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 24 136,22 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5321/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
13.05.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
19.05.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
31.05.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.
10.06.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/5321/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам позивача та відповідача.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.08.2015 у м. Києві по проспекту Генерала Ватутіна, 5, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожню обстановку, безпечну швидкість та дистанцію, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем "КІА" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкодження обох транспортних засобів.
Вина ОСОБА_1 , який порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Києва від 24.11.2015 справі №754/13983/15-п (провадження №3/754/3505/15).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4133649 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна".
21.08.2015 було проведено огляд пошкодженого автомобіля та визначено вартість матеріального збитку завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується висновком експертного №788 від 26.08.2015, складеного ФОП Таракановим Ю.Ю.
12.04.2016 між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Шияном Денисом Сергійовичем (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ФОП Шиян Д.С. набув право вимоги в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди у розмірі 45 345,95 грн від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро України, в передбачених законом випадках.
29.02.2016 між Фізичною особою-підприємцем Шияном Д.С. (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/29-02/2016, відповідно до п. 1.1 якого на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 01.02.2016 на суму 45 345,95 грн.
В силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору №5/29-02/2016 від 29.02.2016).
Пунктом 1.4 договору №5/29-02/2016 від 29.02.2016 передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (п. 1 додатку №1 до договору №5/29-02/2016 від 29.02.2016); страхова компанія Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УКРАЇНА"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Отже, починаючи з 29.02.2016 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування №АІ/4133649, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".
Позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", порушуючи умови договору страхування (полісу) №АІ/4133649, не здійснило виплату грошового зобов'язання за заявою ОСОБА_3 .
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулись Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (ідентифікаційний код 30636550), оскільки останнє має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити.
Відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та доданих до неї документів, заявниками ставиться питання про відкриття справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" з підстав виникнення в останнього заборгованості відносно:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" в сумі 1 024 660,00 грн., що підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва, а саме:
- № 910/23690/16 від 27.02.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн. матеріальної шкоди та 1 378,00 грн. судового збору; на виконання рішення 17.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23690/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816243 від 24.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23684/16 від 16.02.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн. заборгованості та 1 378,00 грн. судового збору; на виконання рішення 14.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23684/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53815978 від 25.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23683/16 від 17.02.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн. матеріальної шкоди та 1 378,00 грн. судового збору; на виконання рішення 06.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23683/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816172 від 24.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23686/16 від 13.03.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. заборгованості та 1 378,00 грн. судового збору; на виконання рішення 28.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23686/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816121 від 24.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23685/16 від 20.02.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 000,00 грн. відшкодування та 1 378,00 грн. судового збору; на виконання рішення 07.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23685/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816058 від 25.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23682/16 від 27.02.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. матеріальної шкоди та 1 378,00 грн. судового збору; на виконання рішення 17.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23682/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816299 від 24.04.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/2676/17 від 03.04.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. грошових коштів та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 19.04.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/2676/17; постановою дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53971505 від 22.05.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23687/16 від 28.02.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. матеріальної шкоди та 1 378,00 грн. судового збору; на виконання рішення 17.03.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23687/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53971427 від 22.05.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3660/17 від 18.04.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. страхового відшкодування та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 11.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23660/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54089424 від 08.06.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23688/16 від 20.04.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. шкоди та 1 378,00 грн. судового збору; на виконання рішення 11.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23688/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54089282 від 08.06.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/5854/17 від 12.06.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. матеріальної шкоди та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 27.06.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/5854/17; постановою дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54397183 від 31.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3667/17 від 18.05.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. матеріальної шкоди та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 08.06.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3667/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288163 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3663/17 від 17.05.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 000,00 грн. матеріальної шкоди та 1 568,00 грн. судового збору; на виконання рішення 30.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3663/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288330 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/2936/17 від 25.04.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. страхового відшкодування та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 11.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/2936/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288617 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3665/17 від 12.04.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. матеріальної шкоди та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 04.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3665/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288536 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3666/17 від 20.04.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. матеріальної шкоди та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 10.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3666/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54043087 від 30.05.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3668/17 від 16.05.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн. страхового відшкодування та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 26.06.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3668/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288099 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3661/17 від 12.04.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 000,00 грн. матеріальної шкоди та 1 568,00 грн. судового збору; на виконання рішення 04.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3661/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288252 від 14.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/5855/17 від 23.05.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 49 500,00 грн. грошових коштів та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 12.06.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/5855/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54356038 від 24.07.2017 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3664/17 від 12.04.2017 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 50 000,00 грн. страхового відшкодування та 1 600,00 грн. судового збору; на виконання рішення 10.05.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/3664/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54043039 від 30.05.2017 з примусового виконання вказаного рішення.
Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" в сумі 208 239, 85 грн., що підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва, а саме:
- № 910/5157/15-г від 14.05.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 29 923, 30 грн. страхового відшкодування та 1 827, 00 грн. судового збору; на виконання рішення 05.06.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/5157/15-г; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 52420772 від 03.10.2016 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/24513/15 від 07.10.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 3 559,58 грн. шкоди та 1 218,00 грн. судового збору; на виконання рішення 23.10.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/24513/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49638813 від 14.12.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/10855/15 від 02.06.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 8 441,02 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 29.06.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/10855/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49890424 від 21.01.2016 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/13802/15 від 27.07.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 19 843,56 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 11.08.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/13802/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 48574658 від 28.08.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/5155/15-г від 20.04.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 9 876,89 грн. шкоди та 1 826,00 грн. судового збору; на виконання рішення 08.05.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/5155/15-г; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 47881279 від 16.06.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/4157/15-г від 21.04.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 7 940,45 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 05.05.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/4157/15-г; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 47923233 від 19.06.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/42/15-г від 02.03.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 7 976,64 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 17.03.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/42/15-г; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 48054306 від 07.07.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/12343/15 від 10.06.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 34 360,12 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 26.06.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/12343/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 48544688 від 14.08.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/44/15-г від 16.04.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 6 773,50 грн. моральної шкоди та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 28.04.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/44/15-г; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 47726817 від 03.06.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/18390/15 від 29.09.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 6 368,35 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 08.05.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/18390/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49519301 від 01.12.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/9455/15 від 18.05.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 42 173, 69 грн. боргу та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 05.06.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/9455/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 48078085 від 09.07.2015 з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/19214/15 від 22.09.2015 яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 7 959, 41 грн. основного боргу та 1 827,00 грн. судового збору; на виконання рішення 09.10.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ 910/19214/15; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49269220 від 06.11.2015 з примусового виконання вказаного рішення. А також рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 759/18357/14-ц яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 1 485,74 грн. відшкодування страхових витрат та 243,60 грн. судових витрат; на виконання рішення 06.11.2015 Господарським судом міста Києва видано виконавчий лист 759/18357/14-ц; постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 49446122 від 23.11.2015 з примусового виконання вказаного рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" було подано заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 14 268 524,30 грн. Заявлені кредитором вимоги складаються із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов'язаннях, що виникли на підставі договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на загальну суму 22 101 683 грн. 87 коп., в тому числі, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".
Однак, суд зазначає, що позивач у позові помилково посилається на те, що саме вказаною ухвалою визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", які входять до предмета цього спору, тобто, за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/4133649.
Натомість, судом встановлено, що 21.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 944 765,41 грн у справі №910/842/18, в тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/4133649, в сумі 69 482,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/842/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" з урахуванням уточнення на суму 4 941 518,06 грн. задоволено. Визнано кредиторські вимоги: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на суму 3 524,00 грн. - першої черги, на суму 4 937 944,06 - шостої черги.
Отже, саме вказаною ухвалою в межах справи про банкрутство № 910/842/18 суд визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", які є предметом цього спору. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
10.09.2019 у зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу.
01.10.2019 відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором страхування №АІ/4133649, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 45 345,95 грн. Інша частина зобов'язань щодо сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені була залишена відповідачем без задоволення.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення решти нарахувань 3% річних, інфляційних втрат та пені, які заявлені позивачем у згаданому позові, відповідач зазначає, що він виконав зобов'язання ліквідованого банкрута з відшкодування шкоди на підстав підп. г) п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не порушував жодного грошового зобов'язання перед позивачем. Так, за доводами відповідача, сплата 3 % річних та інфляційних втрат, що є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, не є обов'язком відповідача, оскільки відповідальність має індивідуальний характер та не може бути застосована до іншої особи. Крім того, за твердженнями відповідача, пеня, інфляційні та 3% річних є погашеними. Також відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).
Обов'язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).
Таким чином, розмір грошової вимоги, а саме, розмір завданого збитку, 3% річних, інфляційних втрат, пені та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" встановлені у справі про банкрутство, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
В силу положень частини першої та другої статті 41 вказаного Закону задоволення вимог кредиторів боржника забезпечує ліквідатор у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
За приписами частин першої-третьої статті 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, зокрема, додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.17.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" та закрито провадження у справі.
Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів.
Таким чином, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, його визнано кредитором Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" - банкрута із грошовими вимогами, проте, під час провадження у справі про банкрутство у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" не виявлено майна або інших активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги позивача.
Як встановлено судом, позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про грошові вимоги.
Відповідно до підпункту г. п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається з долучених док позову виписок по рахунку позивача, 01.10.2019 на підставі ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач виплатив позивачу 45 345,95 грн, як відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.08.2015.
Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 вказаного закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну, визначені нормами статті 36 закону №1961-IV, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені Законом і договором страхування (зокрема, пеня, 3 % річних, інфляційні втрати) (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, від 20.07.2020 по справі №910/14293/19).
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законами України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми статті 87 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 зазначеного закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика, через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону України у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе Моторне (транспортне) страхове бюро України. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду Моторного (транспортного) страхового бюро України на умовах, визначених цим законом.
Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 вказаного закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до Моторного (транспортного) страхового бюро України обов'язків за договором страхування, Моторне (транспортне) страхове бюро України виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому, преамбула статті 41 Закону - щодо відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро України шкоди на умовах, визначених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 цього закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України, позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду.
Отже, у даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов'язків до Моторного (транспортного) страхового бюро України за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика.
При цьому, Моторне (транспортне) страхове бюро України не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу №5/29-02/2016 від 29.02.2016 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 1.2).
Враховуючи наведене, для вирішення спору про покладення на Моторне (транспортне) страхове бюро України (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону) обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу Закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення Моторним (транспортним) страховим бюро України виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету доказування та не підлягають оцінці. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду 20.07.2020 по справі №910/14293/19.
З огляду на встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Проте, як вказувалось вище, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.
Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Статтею 263 Цивільного кодексу України наведені підстави зупинення перебігу позовної давності, зокрема в ч. 1. вказаної статті зазначено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу позовна давність переривається, зокрема, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача кредиторських вимог за договором №АІ/4133649, внаслідок ліквідації боржника - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме: 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України мають похідну природу від основного грошового зобов'язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки.
В той же час, згідно положень ст. 529 Цивільного кодексу України, сплата пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є різновидом неустойки, тому до цієї вимоги застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.
Так, позивач у відповіді на відзив зазначає, що 27.01.2016 до страховика потерпілим у ДТП 17.08.2015 ОСОБА_2 подано заяву на виплату страхового відшкодування, однак, у передбачений п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 90-денний строк для прийняття страховиком рішення Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" відповідне рішення не прийняло, а тому відрахування позовної давності слід починати з моменту відмови у виплаті страхового відшкодування, тобто з 27.04.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/842/18 встановлено факт звернення 21.09.2018 позивача із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика та визнано кредиторські вимоги, зокрема, за договором №АІ/4133649.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, отримання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" заяви про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_2 , у зв'язку із чим, враховуючи те, що позивачем не доведено факт відмови страховка у виплаті страхового відшкодування 27.04.2016, перебіг строку позовної давності розпочинається від дня, коли позивач міг довідатись про порушення свого права, тобто від дати настання страхової події - з 17.08.2015, та за загальними правилами мав закінчитись 17.08.2018 включно.
При цьому, суд звертає увагу, що ст. 262 ЦК України встановлює, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
У зв'язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів до моменту ліквідації боржника, в період з 02.03.2018 по 17.07.2019 перебіг позовної давності був зупинений на підставі п. 2. ч. 1. ст. 263 ЦК України, а в межах зазначених строків позивач звернувся до Господарського суду міста Києва у справі № 910/842/18 із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", в тому числі, на підставі договору №АІ/4133649, чим перервав перебіг трирічного строку позовної давності.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 2512,04 грн. 3% річних та 10 287,69 грн. інфляційних втрат заявлені у межах позовної давності, у зв'язку із чим заява відповідача про застосування позовної давності до вимог цих вимог задоволенню не підлягає.
Водночас, враховуючи спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік, позовні вимоги про стягнення 11 336,49 грн пені сплив 17.08.2016, а про її застосування заявлено відповідачем у справі, тому зазначена вимога пред'явлена поза межами позовної давності, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналогічної позиції щодо застосування позовної давності у подібному спорі дотримується Північний апеляційний господарський суд у постанові від 22.04.2021 у справі № 910/14293/19.
За таких обставин, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" підлягає задоволенню частково, а саме, в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 512,04 грн та інфляційних втрат на суму 10 287,69 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відхилені судом та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач також просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано ордер на надання правової допомоги серії ВІ № 1033616, договір про надання професійної правничої допомоги №11/2020 від 26.10.2020, додаткову угоду № 1 до цього договору від 26.10.2020, акт надання послуг від 16.03.2021 на суму 4 000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг).
Дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат. При цьому, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат, обґрунтованої заяви про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні.
Разом з тим, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154, ідентифікаційний код 216 47131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (вул. Колективна, буд. 10, м. Полтава, 36019, ідентифікаційний код 37686922) 3% річних у розмірі 2512,04 грн, інфляційні у розмірі 10 287,69 грн, судовий збір у розмірі 1 203,81 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 121,25 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.06.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко