ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.06.2021Справа № 910/2418/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ"
про стягнення 846 409,67 грн
за участю представників:
від позивача: Шпортило Я.І.
від відповідача: Кравцов В.Ю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" про стягнення 1 016 428,32 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
25.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2418/21, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 30.03.2021.
30.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати.
У підготовчому засіданні 30.03.2021 представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог.
Суд розглянув заяву позивача про зменшення позовних вимог та встановив наступне.
У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 996 428,32 грн: 910 766,56 грн - основного боргу, 46 311,50 грн - пені, 27 761,17 грн - інфляційні втрати, 11 589,09 грн - 3% річних.
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням зазначених пояснень, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із чим має місце нова ціна позову.
У підготовчому засіданні 30.03.2021 суд оголосив про перерву в підготовчому засіданні до 13.04.2021 у зв'язку з клопотання представника відповідача про можливе врегулювання спору.
08.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відмову від писання мирової угоди.
13.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів про часткову оплату боргу та відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 13.04.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 910/2418/21 на 30 днів, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 18.05.2021.
29.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.
11.05.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних, інфляційних втрат на 90%. Також. відповідач вказав, що витрати на правничу допомогу позивача є завищеними і не співмірними із складністю справи. Окрім того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду у справі №910/2418/21 рівними частинами на 7 місяців.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2021 виправлено описку допущену в ухвалах Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та 26.04.2021 у справі №910/2418/21, а саме вважати вірною суму боргу "996 428, 32 грн ".
18.05.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів про часткову оплату боргу.
У підготовчому засіданні 18.05.2021 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 881 428, 32 грн: 795 766,56 грн - основного боргу, 46 311,50 грн - пені, 27 761,17 грн - інфляційні втрати, 11 589,09 грн - 3% річних.
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням зазначених пояснень, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із чим має місце нова ціна позову.
У судовому засіданні 18.05.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.06.2021.
01.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів про часткову оплату боргу.
01.06.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.
У судовому засіданні 01.06.2021 суд розглянув заяву позивача про зменшення позовних вимог та встановив наступне.
У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача: 760 766,56 грн - основного боргу, 46 311,50 грн - пені, 27 761,17 грн - інфляційні втрати, 11 589,09 грн - 3% річних, всього: 846 428,32 грн.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням зазначених пояснень, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із чим має місце нова ціна позову.
Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, підтримав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та про розстрочення рішення суду.
У судовому засіданні 01.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
23.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" (покупець, відповідач) укладений договір №56/20 (надалі - договір) відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти (передавати покупцеві у власність) товари (ветеринарні упирати, вакцини та інш.) на умовах, згідно із переліком та в кількості, визначених відповідно до даного договору (надалі - «товар»), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару (п. 1.1. договору).
Товар за даним договором поставляється партіями. Партією товару вважається товар, визначений в одній видатковій накладній. Товар за цим договором поставляється покупцю винятково для подальшого його продажу та/або використання для власних потребу межах митної території України. (п.1.2 та п. 1.3. договору)
Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару за цим договором становить гривневий еквівалент ціни, визначений в Євро в прайс-листі наданому продавцем покупцю. Ціна визначається на кожну партію товару, відповідно до ціни на окремі одиниці товару, та вказується у рахунках-фактурах продавця та видаткових накладних. Загальна сума договору складається із вартості окремих партій товару. До вартості товару включається ПДВ за ставкою 20 %.
Згідно з п. 2.4. договору, покупець зобов'язується здійснити оплату ціни відповідної партії товару, визначеної у видатковій накладній, в повному обсязі на умовах попередньої оплати. За окремим погодженням сторін оплата ціни партії товару може здійснюватися протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання партії товару. Моментом отримання партії товару є підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару.
Відвантаження товару покупцю провадиться не частіше двох разів на тиждень (7 календарних днів). Сума мінімального замовлення щодо відповідного товару повинна становить не менше 6 000,00 гривень. У разі недотримання даної умови продавець має право відмовити у прийнятті замовлення та/або відвантаженні товару.
Згідно п. 3.3., п. 3.4. договору продавець протягом наступного робочого дня після одержання, відповідно до п. 3.1., 3.2. даного договору, замовлення від покупця повідомляє останнього телефоном, електронною поштою або факсом за реквізитами, визначеними в р. 10 даного договору про можливість та строки відвантаження/поставки партії товару, зазначеної у замовленні покупця.
Одночасно з повідомленням за п. 3.3. договору, продавець надсилає покупцю факсом або електронною поштою рахунок-фактуру де зазначаються перелік, кількість та вартість товару, що відвантажується.
За змістом п. 3.9. договору товар поставляється на умовах FCA (згідно правил Інкотермс 2020) у строки, які погоджені сторонами для поставки кожної партії товару.
Продавець забезпечує кожну партію товару документацією відповідно до умов поставки. Разом з кожною партією товару продавець передає покупцю, такі документи: рахунок-фактура (І примірник, підписаний продавцем); видаткова накладна (2 примірники, підписані продавцем): реєстраційне посвідчення та листівка--вкладка на ветеринарні препарати, що відпускаються; сертифікат якості на кожну серію товару. Покупець зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару покупцю, а також надати продавцю доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей від продавця (п. 3.16 договору).
Відповідно до п. 6.2. договору у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, останній зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення платежу. Пеня за несвоєчасну оплату товару нараховується протягом 1 (одного) року.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. З моменту набуття даним договором чинності уся попередня кореспонденція, протоколи, та інші правочини між сторонами, що стосуються предмету договору, втрачають юридичну силу (п. 9.1. договору).
На виконання умов договору позивач у період з червня 2020 року по листопад 2020 року здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 930 766,56 грн, що підтверджується видатковими накладними: №СА-0002096 від 30.06.2020 на суму 539 186,16 грн, №СА-0003072 від 391 580,40 грн.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв'язку із чим за розрахунком позивача (з урахуванням оплат здійснених під час розгляду справи) у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 760 766,56 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) вимоги про стягнення з відповідача: 760 766,56 грн - основного боргу, 46 311,50 грн - пені, 27 761,17 грн - інфляційні втрати, 11 589,09 грн - 3% річних, всього: 846 428,32 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №СА-0002096 від 30.06.2020 на суму 539 186,16 грн, №СА-0003072 від 29.09.2020 на суму 391 580,40 грн. позивач на виконання умов договору №56/20 від 23.06.2020 поставив відповідачу товар на загальну суму 930 766,56 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В пункті 2.4. договору сторонами погоджено, що покупець зобов'язується здійснити оплату ціни відповідної партії товару, визначеної у видатковій накладній, в повному обсязі на умовах попередньої оплати. За окремим погодженням сторін оплата ціни партії товару може здійснюватися протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання партії товару. Моментом отримання партії товару є підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату поставленого позивачем товару здійснив частково, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, у редакції заяви про зменшення позовних вимог, становить 760 766,56 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 760 766,56 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 760 766,56 грн.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 46 311,50 грн - пені, 27 761,17 грн - інфляційні втрати, 11 589,09 грн - 3% річних.
Нарахування пені та 3 % річних здійснено позивачем за період з 31.07.2020 по 05.02.2021 за видатковою накладною №СА-0002096 від 30.06.2020 та за період з 30.10.2020 по 05.02.2021 за видатковою накладною №СА-0003072 від 29.09.2020.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 6.2. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, останній зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення платежу. Пеня за несвоєчасну оплату товару нараховується протягом 1 (одного) року.
З аналізу наведених положень договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили обов'язок відповідача сплатити позивачу пеню протягом 1 (одного) року, протягом якого не виконане грошове зобов'язання. Отже, в даному випадку сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), у зв'язку із чим період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком.
Розрахунок пені за видатковою накладною №СА-0002096 від 30.06.2020 у сумі 33 595,91 грн та за видатковою накладною №СА-0003072 від 29.09.2020 у сумі 3 168,92 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 11 589,09 грн та інфляційних втрат у сумі 27 761, 17 грн судом встановлено, що розрахунок здійснений вірно, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пеня, 3% річних та інфляційний втрат на 90%.
У зазначеній заяві відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, а також зазначає про введення на території України карантину, що вплинуло на господарську діяльність відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що пеня підлягає стягненню за самий факт допущення порушень, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитки. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд залишає без задоволення.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ".
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Водночас, позивачем заявлено про повернення судового збору у розмірі 2 550,00 грн, сплаченого згідно платіжного доручення № 4892 від 16.09.2019.
Відповідно до п.1, 5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог.
За подання цього позову позивачем згідно із платіжного доручення №221 від 08.02.2021 сплачений судовий збір у розмірі 15 246,42 грн.
Згідно із позовними вимогами, заявленими у редакції заяви про зменшення позовних вимог, сума судового збору становить 12 696,42 грн.
З врахуванням вищевикладеного та оскільки позивачем заявлено про повернення судового збору, позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 2 550,00 грн, у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Розглянувши заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн, судом встановлено наступне.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Згідно із попереднім розрахунком позовних вимог, наведеного у позовній заяві, очікувані витрати на правову допомогу становлять 25 000,00 грн.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів позовної заяви позивачем додані опис послуг, що надаються на суму 25 000,00 грн, платіжне доручення №223 від 08.02.2021 про сплату за послуги з правової допомоги у сумі 25 000,00 грн, договір про надання правової допомоги №б/н від 22.01.2018 з протоколом узгодження договірної ціни, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Ярослава Шпортило», довіреність від 11.01.2021, витяг з Єдиного реєстру адвокатів.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Об'єднана палата у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн.
У запереченнях на вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу відповідач посилається на те, що сума гонорару є завищеною та не співмірною з обсягом правничої допомоги, витраченим адвокатами часом, складністю справи.
Клопотання мотивовано тим, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки - нескладна (типова) справа, не потребує збирання великої кількості доказів для обґрунтування правової позиції; час підготовки такої позовної заяви адвокатом, який є фахівцем у галузі права є невеликим (1,5 год.); з переліку послуг, що включаються до вартості заявлених позивачем витрат, Адвокатським бюро фактично виконано лише підготовку позовної заяви, її направлення та участь у трьох судових засіданнях.
Враховуючи заперечення відповідача та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, дослідивши надані заявником документи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., оскільки зазначений розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.
Також, відповідач у відзиві просив розстрочити виконання рішення на 7 місяців рівними частинами.
Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Зі змісту даної норми слідує, що в залежності від обставин справи, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, суд вправі відстрочити або розстрочити його виконання.
Обґрунтовуючи клопотання про розстрочення виконання рішення, відповідач зазначив, що відповідач вживає всі можливі заходи щодо виконання рішення суду та здійснює часткову оплату боргу. Водночас, примусове стягнення однією сумою розміру заборгованості позбавить відповідача ефективно здійснювати господарську діяльність.
З огляду на вищевикладені обставини, з урахуванням принципу збалансованості матеріальних інтересів сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення та надати розстрочку виконання рішення на 7 місяців рівними частинами з дня ухвалення рішення відповідно до ст. 331 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ АФІ" (01042, місто Київ, вулиця ТВЕРСЬКИЙ ТУПИК, будинок 5-А, ідентифікаційний код 38749511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" (04080, місто Київ, вулиця В.ХВОЙКИ, будинок 18/14, корпус 1, офіс 301-303, ідентифікаційний код 34293400) основний борг у розмірі 760 766,56 грн, пеню у розмірі 46 311,50 грн, 3% річних у розмірі 11 589,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 27 761,17 грн, витрати на послуги з правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн та судовий збір у розмірі 12 696,42 грн.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі № 910/2418/21 на 7 місяців в рівних частинах.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ Україна" (04080, місто Київ, вулиця В.ХВОЙКИ, будинок 18/14, корпус 1, офіс 301-303, ідентифікаційний код 34293400) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2550,00 грн, сплачений згідно платіжного доручення №221 від 08.02.2021.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 14.06.2021.
Суддя О.В. Гулевець