проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" червня 2021 р. Справа № 905/1613/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Плахов О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» (вх.№1317Д) на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2021 (ухвалу постановлено суддею Курило Г.Є. 15.04.2021 у приміщенні господарського суду Донецької області) у справі №905/1613/20
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», м. Курахове
про стягнення 572593523,44грн,
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.04.2021 у справі №905/1613/20 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» про залучення третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ», і додані до неї документи у справі №905/1613/20 повернуто.
ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2021 у справі №905/1613/20 скасувати, а справу (позовну заяву ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС») направити для розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається, зокрема, на таке.
Постановою НКРЕКП №1253 від 30.06.2020 було прийнято рішення про видачу ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС» ліцензії на виробництво електричної енергії з використанням обладнання цілісного майнового комплексу Луганської теплової електричної станції. 10.02.2021 НКРЕКП прийнято постанову №218 «Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», що призвело до переходу боргових зобов'язань за спожиті енергоносії попереднього користувача цілісного майнового комплексу Луганської теплової електричної станції (ТОВ «ДТЕК Східенерго») до нового користувача (ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС»), хоча він не є стороною спору. Таким чином, рішення у справі №905/1613/20 буде безпосередньо впливати на ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС» як нового ліцензіату (виробника електричної енергії на потужностях Луганської теплової електричної станції), до якого перейдуть боргові зобов'язання попереднього ліцензіату з оплати спожитих енергоносіїв (ТОВ «ДТЕК Східенерго»). ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС» вважає, що внаслідок укладання сторонами договору з дискримінаційними умовами відносно покупця газу, виник ризик безпідставного покладання на підприємство обов'язку погашення неіснуючої заборгованості ТОВ «ДТЕК Східенерго», у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними окремі положення договору. Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу, що постанова НКРЕКП №1661 від 02.09.2020 на даний час оскаржується в судовому порядку. А тому, на думку ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС», суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для прийняття позовної заяви.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2021 у справі №905/1613/20, повторно зобов'язано ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» надати Східному апеляційному господарському суду оригінал позовної заяви та доданих до неї документів, які були повернуті заявнику господарським судом Донецької області, протягом трьох днів з моменту отримання даної ухвали, попереджено сторони, що апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2021 у справі №905/1613/20 буде розглядатися за правилами ст. 271 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
04.06.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а ухвалу - без змін. Крім того, позивач просив здійснити розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (вх.№6497).
07.06.2021 від ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС» надійшла заява про виконання вимог ухвали суду, до якої додано матеріали позовної заяви, які були повернуті заявнику господарським судом Донецької області (вх.№6578).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про розгляд апеляційної скарги ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2021 у справі №905/1613/20 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» про стягнення заборгованості в сумі 572593523,44 грн. за договором постачання природного газу №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019.
Так, позивач зазначав, що ціна газу в кожному конкретному періоді поставки була врегульована відповідно до умов ст. 4 договору та Прейскуранту на природний газ із ресурсів АТ «НАК «Нафтогаз України» на відповідний період. Прейскуранти розміщені на офіційному сайті позивача, перебували у публічному доступі та були обов'язковими для відповідача в силу вимог п. 4.3 договору. Позивач посилається на те, що незважаючи на врегулювання питання щодо ціни природного газу, відповідач систематично направляв на адресу позивача акти приймання - передачі природного газу, у яких зазначав суттєво занижену ціну, яка суперечить і не відповідає умовам укладеного договору та прейскуранту, або не зазначав ціну взагалі, або посилався на додаткові угоди з приписами, що ціна природного газу погоджена сторонами, або ціна буде визначена сторонами шляхом підписання додаткової угоди. Позивач стверджує, що такі дії відповідача призводили до непідписання актів приймання - передачі природного газу між сторонами. При цьому позивач зазначає, що неодноразово звертав увагу відповідача на необхідність належного оформлення та підписання з боку відповідача актів приймання - передачі природного газу згідно з вимогами чинного законодавства та договірними умовами, за цінами, які визначені прейскурантами на природний газ із ресурсів позивача. Також, він звертав увагу на те, що умови пунктів 4.2 та 4.3 договору, які визначають загальне правило щодо оформлення двосторонньої додаткової угоди про зміну ціни на підставі прейскуранту, не тільки обмежують відповідача у праві ухилення від підписання такої додаткової угоди, якщо ціну змінено, але й встановлюють обов'язковість ціни, визначеної прейскурантом, для проведення розрахунків за поставлений природний газ між позивачем та відповідачем. У випадку незгоди з новою ціною на природний газ, відповідач мав право розірвати договір або змінити постачальника природного газу, припинивши споживання природного газу, як це передбачено договором. Однак, відповідач не скористався правом на зміну постачальника природного газу або розірвання договору, спожив природний газ з ресурсу позивача, а тому його правовідносини відносно об'єму поставки та ціни газу регламентувалися умовами договору з позивачем, а саме передбачали прийняття та обов'язкове використання ціни природного газу, зазначеної в прейскуранті. З огляду на те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови договору, у останнього, як зазначає позивач, виник обов'язок по сплаті суми заборгованості за вказаним договором.
13.04.2021 до господарського суду Донецької області від ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕС» в межах даної справи надійшла позовна заява, в якій товариство просить прийняти позовну заяву до розгляду разом з первісним позовом у справі №905/1613/20, залучити ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕС» в якості третьої особи з самостійними вимогами у справі №905/1613/20 та розпочати розгляд справи спочатку, визнати недійсними п.4.1, п.4.2 договору №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019 та стягнути з АТ “НАК “Нафтогаз України” судові витрати (судовий збір) в розмірі 2270,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕС» посилається на те, що постановою НКРЕКП №1253 від 30.06.2020 прийнято рішення про видачу ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕС» ліцензії на виробництво електричної енергії з використанням обладнання цілісного майнового комплексу Луганської ТЕС, що призводить до переходу боргових зобов'язань за спожиті енергоносії попереднього користувача цілісного майнового комплексу Луганської теплової електричної станції (ТОВ «ДТЕК Східенерго») до нового користувача (ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕС»). Рішення у справі №905/1613/20 буде безпосередньо впливати на ТОВ “ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕС” як нового ліцензіата (виробника електричної енергії на потужностях Луганської теплової електричної станції), до якого перейдуть боргові зобов'язання попереднього ліцензіату з оплати спожитих енергоносіїв.
ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕС» зазначає, що п. 4.1, 4.2 договору №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019 щодо визначення вартості газу шляхом використання прейскуранту цін, розміщеного на офіційному сайті «НАК «Нафтогаз України», є дискримінаційним по відношенню до ТОВ «ДТЕК Східенерго», ставлять сторін договору в нерівне становище та суперечать ст.61 Конституції України та ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що такий прейскурант цін затверджується в односторонньому порядку АТ «НАК «Нафтогаз України». На переконання заявника, у випадку наявності спору щодо вартості газу, вона може бути визначена судовою експертизою, а не прейскурантом цін, складеним одноособово АТ «НАК «Нафтогаз України». На підставі викладеного, ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕС» вважає, що п. 4.1 та 4.2 договору підлягають визнанню недійними.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 15.04.2021, якою відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» про залучення у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та повернув позовну заяву, зазначав, що подана третьою особою позовна заява безпосередньо не спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем, а за своєю суттю фактично є зустрічним позовом, процесуальним правом на подання якого наділений лише відповідач у справі. Крім того, господарським судом наголошено, що повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, не перешкоджає заявнику у зверненні з позовом до суду в загальному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
При цьому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред'явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п'ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому, як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18, постанові від 19.06.2018 у справі №904/9129/17 та постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17.
За матеріалами справи спір між позивачем та відповідачем виник внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання зобов'язань ТОВ «ДТЕК Східенерго» щодо оплати поставки природного газу за договором №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019.
Разом з тим, позов ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС», як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, щодо визнання недійними п.4.1 та 4.2 договору №6173/1920-ЕЕ-20 від 30.09.2019, укладеного між ТОВ «ДТЕК Східенерго» та АТ «НАК «Нафтогаз України», спрямований на можливе повне або часткове виключення задоволення первісного позову АТ «НАК “Нафтогаз України», а отже за своєю суттю цей позов фактично є зустрічним, процесуальним правом на подання якого наділений лише відповідач у цій справі - ТОВ «ДТЕК Східенерго».
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС» на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Водночас, колегія суддів зауважує, що у разі встановлення обставин, що рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є учасниками провадження у даній справі, суд може за власною ініціативою або за їх відповідною заявою залучити таких осіб до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на підставі ст. 50 ГПК України.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Донецької області від 15.04.2021 без змін.
Керуючись статтями 269-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2021 у справі №905/1613/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.06.2021.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов