вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" червня 2021 р. Справа№ 910/16752/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 (повний текст підписано 04.01.2021)
у справі №910/16752/20 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС"
про стягнення 117 880, 83 грн.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" про стягнення 117 880, 83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №120470 від 19.02.2018, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Hyundai Veracruz" реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПАТ "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС", позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 117 880, 83 грн.
23.11.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач частково проти позову заперечив, просив закрити провадження у справі в частині 88 556,80 грн. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що він є відповідальним лише за здійснення виплати страхового відшкодування за задню частину транспортного засобу «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки водій транспортного засобу «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вже після того, як останній здійснив зіткненням з транспортним засобом «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що встановлено постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2018 р. у справі №766/19901/18.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 закрито провадження у справі №910/16752/20 в частині позовних вимог про стягнення 88 556,80 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА страхове відшкодування у сумі 28 813,20 грн. та судовий збір у розмірі 522,89 грн.
Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині відмовити в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
- твердження позивача про те, що винним у заподіянні пошкоджень передньої частини автомобіля «Ford», д.н. НОМЕР_2 , на 50% є водій автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є припущеннями, оскільки спростовуються обставинами, встановленими постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2018 у справі №766/19901/18, та відбулися з вини водія автомобіля «Ford», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2
- апелянт є лише відповідальним за здійснення виплати страхового відшкодування за пошкодження задньої частини автомобіля «Ford», д.н. НОМЕР_2 , з врахуванням ст.29 Закону, а не в частині 50%, як це визначив позивач, керуючись п.36.3 ст.36 Закону, в повному обсязі.
- враховуючи, що на момент зіткнення автомобіля «Hyundai», д.н. НОМЕР_1 із задньою частиною автомобіля «Ford», д.н. НОМЕР_2 , останній вже мав пошкодження своєї передньої частини кузова внаслідок зіткнення з автомобілем «Mitsubishi», д.н. НОМЕР_3 , вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля «Ford», д.н. НОМЕР_2 , на підставі п.7.39 Методики та вихідних даних позивача з рахунку ТОВ «Терра Моторс» від 10.09.2018, розрахована в сумі 89 066,80 грн. Отже, за вирахуванням франшизи, виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 88 556, 80 грн.
- погодившись із правовою позицією позивача щодо обґрунтованості суми позовних вимог у вигляді 50% вартості ремонту транспортного засобу «Ford», д.н. НОМЕР_2 ,, що складає 117 880,83 грн., судом помилково застосовано п.36.3 ст.36 Закону, ст.ст.543, п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України.
- спеціальним законом, ЦК України та договором обов'язкового страхування не передбачено солідарного обов'язку відшкодування шкоди страховика і страхувальника, а навпаки, така відповідальність чітко розмежовується і є частковою, що узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що позивачем визначено суму страхового відшкодування з врахуванням вини водія ОСОБА_2 та солідарної відповідальності водіїв, вину яких визнано в постановах Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2018 у справі №761/36023/18 та Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2018 у справі №766/19901/18, а тому заперечення відповідача щодо відсутнього обов'язку здійснювати відшкодування у повному обсязі спростовуються матеріалами справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
19 лютого 2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАПАК ТАВРІЯ» було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №120470, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
24 серпня 2018 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2018 у справі № 761/36023/18, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм автомобіля «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , вимог п.2.3 «б», 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно із рахунку-фактури ТОВ «Терра Моторс» №ТОВ-001175 від 10 вересня 2018 року становила 235 761,66 грн.
Позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено страховий акт №UA2018082400007/l08/03 від 10.12.2018, згідно із яким позивачем вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в загальній сумі 235 761,66 грн.
Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 235 761,66 грн шляхом перерахування на рахунок ремонтної організації, що підтверджується платіжним дорученням №23844 від 11.12.2018.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3617804, термін дії з 25.04.2018 по 24.04.2019 (згідно із відомостями з єдиної централізованої бази даних МТСБУ).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100000,00 грн. та франшизу у розмірі 510,00 грн.
В обґрунтування розміру позовних вимог, позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2018 особою, винною у настанні ДТП визнано ОСОБА_2 та постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2018 особою, винною в настанні вищевказаного ДТП також визнано ОСОБА_1 , отже винуватці несуть солідарну відповідальність щодо відшкодування завданої шкоди, тому, за поясненнями позивача, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1 , що становить 1/2 виплаченої суми страхового відшкодування: 235 761,66 грн / 2 = 117 880,83 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.03.2019 про виплату страхового відшкодування у сумі 117 880, 83 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 117 880, 83 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №120470, у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП), позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 235 761,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №23844 від 11.12.2018.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Наявною у матеріалах справи постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2018 у справі № 761/36023/18 підтверджується вина водія транспортного засобу «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 24.08.2018.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу №АМ/3617804 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Тобто відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням приписів ст. ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно із рахунком-фактурою №ТОВ-001175 від 10 вересня 2018 року, складеного ТОВ «Терра Моторс», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 235 761,66 грн.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля також підтверджений матеріалами справи.
Заперечення відповідача щодо відсутнього обов'язку здійснювати відшкодування у повному обсязі спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем визначено суму страхового відшкодування з врахуванням вини водія ОСОБА_2 та солідарної відповідальності водіїв, вину яких визнано у постановах Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2018 у справі № 761/36023/18 та Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2018 у справі № 766/19901/18.
Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3617804 передбачено, що франшиза становить 510,00 грн.
Таким чином, сума страхового відшкодування становить 117 370,00 грн. за вирахуванням франшизи у сумі 510,00 грн. встановленої полісом № АМ/3617804
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем згідно із платіжним дорученням №231348 від 13.11.2020 сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 88 556,80 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування у розмірі 88 556,80 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, місцевий господарський суд правомірно закрив провадження у справі №910/16752/20 в частині позовних вимог про стягнення 88 556,80 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 28 813,20 грн. Доказів відшкодування зазначеної суми страхового відшкодування матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 28 813,20 грн. страхового відшкодування.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
Мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, які обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Посилання відповідача на те, що на момент зіткнення автомобіля «Hyundai», д.н. НОМЕР_1 із задньою частиною автомобіля «Ford», д.н. НОМЕР_2 , останній вже мав пошкодження своєї передньої частини кузова внаслідок зіткнення з автомобілем «Mitsubishi», д.н. НОМЕР_3 , а тому вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля «Ford», д.н. НОМЕР_2 , проводилась на підставі п.7.39 Методики з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, не ґрунтуються на нормах закону, оскільки пошкодження автомобіля «Ford», д.н. НОМЕР_2 , відбулися в одній ДТП, а тому положення закону щодо застосування коефіцієнту фізичного зносу, за даних обставин справи, не застосовуються.
Оскільки позивачем визначено суму страхового відшкодування з врахуванням вини водія ОСОБА_2 та солідарної відповідальності водіїв, вину яких визнано в постановах Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2018 у справі №761/36023/18 та Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2018 у справі №766/19901/18, заперечення відповідача щодо відсутнього обов'язку здійснювати відшкодування у повному обсязі (виходячи із заявленої до стягнення суми позову) спростовуються матеріалами справи.
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц є недоречними, оскільки обставини справи, за яких було зроблено висновки суддями Великої Палати, відрізняються від обставин даної справи.
Дії суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 у справі №910/16752/20.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 у справі №910/16752/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 у справі №910/16752/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/16752/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська