22-ц/804/1474/21
221/2633/20
Єдиний унікальний номер 221/2633/20
Номер провадження 22-ц/804/1474/21
15 червня 2021 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року у складі судді Чальцевої Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заборгованості по заробітній платні та сумах які належать до сплаті при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заборгованості по заробітній платні та сумах які належать до сплати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
Свої вимоги мотивує тим, що був звільнений з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» наказом № 18-к від 30.01.2020 р., відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України, внаслідок невідповідності стану здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи. Відповідно до ст.44 КЗпП України, ОСОБА_1 мав отримати вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а також, отримати одноразову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, відповідно до Галузевої угоди.
Згідно із п. 12.15 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, від 3 липня 2001 року та Колективного договору ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» , працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності, при першому його звільненні з підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі, і середнього заробітку, але не менше:
- при стажі роботи в галузі понад (років): для жінок -7,5 років, для чоловіків -10 років, в розмірі одного середньомісячного заробітку;
- при стажі роботи в галузі понад (років): для жінок -12,5 років, для чоловіків -15 років, в розмірі двох середньомісячних заробітків;
- при стажі роботи в галузі понад (років): для жінок -17,5 років, для чоловіків -20 років, в розмірі трьох середньомісячних заробітків.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати цієї одноразової допомоги здійснювати за аналогією до відповідного обчислення за постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Згідно із довідкою Відповідача № 595 від 12.03.2020 р. на час звільнення до сплати позивачу припадала сума 79 408 грн.35 коп..
У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача:
- заборгованість по заробітній платі за листопад 2019 року - 2 920 грн.88 коп.;
- заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 року - 2 015 грн.24 коп.;
- вихідну допомогу при звільненні (ст.44 КЗпП України) - 15 220 грн.04 коп.;
- одноразову допомогу у зв'язку із виходом на пенсію (за Галузевою угодою) - 45 660 грн.12 коп.;
- допомогу у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю (за рахунок коштів підприємства) - 2517 грн.05 коп.
- допомогу у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю (за рахунок коштів ФСС) - 11 075 грн.02 коп.
Усього 79 408 грн.35 коп., без утримання податків та обов'язкових зборів.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середньоденної заробітної плати позивача на день звільнення - 742 грн. 44 коп., починаючі з дня звільнення - 30.01.2020 р. і по день ухвалення рішення суду, без утримання податків та обов'язкових зборів.
Крім того позивач просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати судові витрати - судовий збір в розмірі 840 грн.80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.
Рішенням Волноваського районного суду міста Донецької області від 22 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства задоволений частково.
Стягнуто з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за кожен день затримки, починаючи з 30.01.2020 року по 19.08.2020 року в розмірі 103 199 грн. 16 коп..
Стягнуто з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн.
Стягнуто з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.
Стягнуто з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» в дохід держави судовий збір в сумі 191 гривня 19 копійок.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник відповідача ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 103199,16 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині при звільненні, і стягнути 50 відсотків вказаної суми.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції визначив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку без дотримання вимог співмірності та ступеню вини підприємства, яка пов'язана із скрутним фінансовий стан (простої на підприємстві, порушення договірних зобов'язань покупцями продукції підприємство та інше). Крім того, оплата витрат на правничу допомогу нічим не підтверджена.
Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.ч. 1,3 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що згідно з наказом державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» від № 18-к від 30.01.2020 р. ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, внаслідок невідповідності стану здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи за угодою сторін (а.с. 14-19).
При звільненні ОСОБА_1 не було проведено повний розрахунок та належні йому кошти не були виплачені.
Такі обставини відповідач не оспорював, більш того, під час розгляду справи в суді першої інстанції виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі в сумі 79408,35 грн без урахування необхідних утримань на податки та збори.
Вирішуючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд вважав, що невиплата розрахункових коштів при звільненні позивача мала місце з вини роботодавця.
Як роз'яснено п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідач не оспорює розрахунок суду, проведений для визначення суми середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 26 червня 2019 року справу №761/9584/15-ц, прийшла до правового висновку щодо зменшення суми відшкодування, визначеного позивачу відповідно до ст.117 КЗпП України. Зокрема, в постанові зазначено, що відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України, його положення застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Також в своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, відповідно ст. 117 КЗпП України, механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Велика Палата Верховного Суду також погодилась з тим, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
За таких обставин колегія суддів враховує, що відповідачем надані суду письмові докази скрутного фінансового стану підприємства - акти про цілозмінні простої, відсутність електропостачання.
За таких обставин, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності щодо визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку, оскільки сума середнього заробітку в розмірі 103199,16 грн, на думку колегії суддів, суду, носить надкомпенсаційний характер відповідальності роботодавця в порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача в призмі недоотриманої ним при звільненні заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат в сумі 51600 грн., оскільки така сума відповідає вимогам розумності і справедливості. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі та періоду затримки розрахунку.
Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно наявності підстав для зміни судового рішення в оскарженій частині і зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суми 51600 грн.
В решті рішення суду стосовно заборгованості за заробітною платою не оскаржується, тому колегією суддів не переглядається.
Однак доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не підтверджено належно витрати на правову допомогу також є слушними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Колегія судді зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція Верховного Суду, викладена у справі № 826/1216/16).
Позивачем при подачі позову зазначено, що ним понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп., при цьому на підтвердження надано лише попередній розрахунок таких витрат та угоду про надання правничої допомоги , однак відповідних платіжних документів та акту виконаних робіт суду надано не було.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору звільняються.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, та оскільки за апеляційне оскарження судового рішення відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1362 грн. згідно зі ставкою судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 1362 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» задовольнити.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року змінити в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (ЄДРПОУ 34032208) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за кожен день затримки, починаючи з 30.01.2020 року по 19.08.2020 року в розмірі 51600 (п'ятдесят одну тисячу шістсот) грн..
У вимогах ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» судовий збір в сумі 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч 3 ст.389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 15 червня 2021 року.
Судді Є.Є.Мальцева
О.М. Пономарьова
Т.Б. Ткаченко