іменем України
Справа №377/286/21
Провадження №2/377/212/21
15 червня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання -Прядко Н.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
18 травня 2021 до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на ст. ст. 104-105, 110-112 СК України, просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 вересня 2007 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 139.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 08.09.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 139. За час спільного проживання позивача з відповідачем у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Незважаючи на тривалий час шлюбу та наявність спільних дітей між сторонами так і не склались нормальні сімейні стосунки в силу психологічної несумісності характерів. Як виявилось з часом, в кожного з них різні погляди на сімейне життя, подружні права та обов'язки. Сторони перестали вести спільне господарство, кожний має свій окремий бюджет. За останні роки стосунки між сторонами значно погіршилися, всі фізичні та духовні зв'язки між ними втрачені, шлюб між сторонами існує формально. Сторони домовились, що діти після розірвання шлюбу залишаться проживати разом з відповідачем. Враховуючи, що сім'я позивача та відповідача розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам як позивача, так і відповідача.
Ухвалою судді від 25 травня 2021 року після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 187 ЦПК України, було відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 15 червня 2021 року.
В призначене судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до канцелярії суду подав заяву, в якій просив розглядати цивільну справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, до канцелярії суду подала заяву, в якій просила розглядати цивільну справу за її відсутності, позовні вимоги визнала повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 08 вересня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08 вересня 2007 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 08 вересня 2007 року зроблено відповідний актовий запис № 139. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_2 .
Під час шлюбу в них народилася діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є позивач, мати - відповідач, та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є позивач, мати - відповідач, що підтверджується копіями свідоцтв про народження, які долучені до матеріалів справи.
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення до суду з даною позовною заявою стало те, що нормальні сімейні стосунки між сторонами не склалися. Сторони припинили шлюбні відносини, перестали вести спільне господарство, в кожного з них утворився окремий бюджет.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з ч. 2 ст. 18, п. 3 ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача і відповідача.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Як вбачається із змісту позовної заяви, діти сторін: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після розірвання шлюбу залишаються проживати разом з відповідачем. Спірних питань стосовно поділу майна, набутого за час шлюбу, між сторонам немає.
У відповідності до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В заяві відповідач зазначила, що після розірвання шлюбу вона бажає залишити прізвище ОСОБА_2 .
Враховуючи, що відповідач визнала позов повністю до початку розгляду справи по суті, то, виходячи зі змісту ст. ст. 141-142 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 гривні, від сплати якого звільнений позивач на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 вересня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 139.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 454 гривні.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 15 червня 2021 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька